АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-8 Головуючий у 1 інстанції 2011 р. Нікітенко Н.П.
Суддя-доповідач: Кримська О.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 січня 2011 року Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Бєлки В.Ю.
Суддів : Кримської О.М.
Глазкової О.Г.
При секретарі: Повєткіній О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4
на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від "03" березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, 3-ті особи: Закрите акціонерне товариство „Комерційний банк „ПриватБанк", Закрите акціонерне товариство „Альфа Банк" про визнання права особистої приватної власності на нерухоме майно та грошові кошти, -
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2008 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом ОСОБА_5 про поділ майна подружжя, який в ході судового розгляду справи неодноразово уточнювала.
В позові зазначала, що з серпня 2000 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем по справі, який розірвано 04.12.2007 року відділом РАЦС Запорізького міського управління юстиції. Від даного шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. За час спільного життя подружжям було придбано квартиру АДРЕСА_1, яка є предметом іпотеки за іпотечним договором від 05.05.2008 року, укладеним між
ОСОБА_5 та ПАТ „Альфа-Банк". Крім того за час шлюбу сторонами було набуто інше майно, яке підлягає поділу, зокрема: тумбочка під телевізор, вартістю 500 грн.; телевізор „SONY", вартістю 1000 грн.; телевізор „WEST", вартістю 1000 грн.; телевізор „SHARР,, вартістю 1000 грн.; шафа-купе, вартістю 7 500 грн.; холодильник, вартістю 3600 грн.; набір дитячих меблів, вартістю 1800 грн.; кухонний гарнітур вартістю 7 500грн.; кухонний стіл та м'який куточок, вартістю 1 000 грн.; набір м'яких меблів, вартістю 3000 грн.; скляний журнальний стіл, вартістю 500 грн.; ліжко двоспальне, вартістю 1000 грн.; підставки під квіти 2 шт., вартістю 700 грн.; штори, вартістю 2 500 грн.; музичний центр, вартістю 1000 грн.; DVD плеєр „РІONЕЕR", вартістю 500 грн.; дверні блоки, вартістю 5 500 грн.; витяжка „АRDO", вартістю 730 грн.; мийка „Еlegant", вартістю 684 грн. Крім того, за час шлюбу, 19 вересня 2007 року, ОСОБА_5 за грошові кошти, надані йому ЗАТ „Комерційний банк „ПриватБанк" за кредитним договором від 21.09.2007 року, придбав автомобіль марки ВМW 318, 1993 року випуску.
Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що відповідач добровільно поділити спільно нажите майно не бажає, з урахування уточнених позовних вимог просила суд поділити спільно нажите майно, визнати за нею право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1, кухонний гарнітур, холодильник, шафу-купе, витяжку „АRDO ", мийка ?legant", загальною вартістю 20 014 грн. та стягнути з ОСОБА_5 на її користь ? частину грошових коштів, що були сплачені за кредитним договором, укладеним 21.09.2007 року між ОСОБА_5 та ЗАТ „КБ „ПриватБанк" за період з моменту його укладання до 04 грудня 2007 року.
У листопаді 2008 року відповідач звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4 про визнання права особистої приватної власності на нерухоме майно та грошові кошти, який в ході судового розгляду справи уточнив.
В обґрунтування позову зазначав, що він з 04.08.2000 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 До реєстрації шлюбу та під час шлюбу з ОСОБА_4 1.1. йому на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 22.06.2000 року належав житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2, та на підставі договору дарування від 28.08.2000 року -квартира АДРЕСА_3 20.08.2003 року за договором купівлі-продажу позивачем було продано належну йому на праві власності квартиру, В цей же день ним було придбано квартиру АДРЕСА_1. Для купівлі зазначеної квартири, крім грошових коштів, отриманих від продажу квартири АДРЕСА_3 ним було запозичені у ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 25 000 грн. З метою повернення боргу ОСОБА_7 та проведення ремонту у новій квартирі, позивач за договором купівлі-продажу від 08.09.2003 року продав належний йому на праві приватної власності будинок АДРЕСА_2 За отримані від продажу будинку кошти позивачем було повернено борг, зроблено ремонт в спірній квартирі та придбано наступне майно: шафу-купе, тумбочку під телевізор, кухонний гарнітур, набір м'яких меблів, ліжко двоспальне, штори, музикальний центр, DVD плеєр та скляний журнальний стіл. Посилаючись на те, що спірна квартира АДРЕСА_1 була придбана під час перебування у зареєстрованому шлюбі, але за особисті кошти, позивач просив суд визнати за ним право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1
Крім того, в уточненому позові ОСОБА_5 зазначав, що 21.09.2007 року за грошові кошти, отримані від ЗАТ „КБ „ПриватБанк" у кредит, він придбав автомобіль марки BMW 318. Посилаючись на те, що перші платежі по кредитному договору на суму 289,29 доларів США та на 290 доларів США були здійснені відповідно 22.10.2007 року та 22.11.2007 року, до офіційного розірвання шлюбу, але під час окремого проживання з ОСОБА_4, позивач просив суд також визнати за ним право особистої приватної власності на грошові кошти на загальну суму 579,29 доларів США, що були сплачені ним за кредитним договором від 21.09.2007 року.
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від “03” березня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково.
Розділено спільне сумісне майно. Виділено ОСОБА_4 тумбочку під телевізор, вартістю 500 грн.; телевізор „SONY”, вартістю 1000 грн.; набір дитячих меблів, вартістю 1800 грн.; набір м’яких меблів, вартістю 3000 грн., ОСОБА_5 виділено DVD плеєр „PIONEER”, вартістю 500 грн.; штори, вартістю 2 500 грн.; ліжко двоспальне, вартістю 1000 грн.; музичний центр, вартістю 1000 грн.; скляний журнальний стіл, вартістю 500 грн.
Позов ОСОБА_5 задоволено.
Визнано за ОСОБА_5 право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 Запоріжжі. Визнано за ОСОБА_5 право особистої приватної власності на грошові кошти на загальну суму 579,29 доларів США, що були сплачені 22.10.2007 року та 22.11.2007 року за кредитним договором №ZPEOA00000310 від 21.09.2007 року.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 судові витрати в розмірі 62 грн. 50 коп. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 судові витрати в розмірі 357 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги, а у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовити.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги , колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 04 серпня 2000 року по 04 грудня 2007 року ( а.с.6,7)
Від шлюбу мають неповнолітню доньку – ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На праві приватної власності ОСОБА_5 належали: квартира АДРЕСА_3 на підставі договору дарування від 28 серпня 2000 року та будинок АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 22 червня 2000 року та були його особистою власністю.
20 серпня 2003 року ОСОБА_5 продав квартиру АДРЕСА_3 ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 , продаж вчинено за 8637 грн. ( а.с.29)
В цей же день , 20 серпня 2003 року ОСОБА_5 придбав у ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 квартиру АДРЕСА_1 вартістю 30060 грн. ( а.с.31)
08 вересня 2003 року ОСОБА_5 продав належний йому на праві приватної власності будинок АДРЕСА_2 вартістю 42640 грн. ( а.с.30)
Кошти, виручені за продаж квартири та будинку, були вкладені ОСОБА_5 для придбання спірної квартири та проведення в ній ремонту, повернення боргу, що підтверджено фактичними обставинами справи.
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності.
Разом з тим згідно з п. 3 ч.1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини або чоловіка є майно, набуте ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Враховуючи положення п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21.12.2007, яким передбачено, що не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування, набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто, районний суд прийшов до правильного висновку, що квартира АДРЕСА_1 Запоріжжі придбана за особисті кошти ОСОБА_5, є його особистою власністю, а відтак підстави для задоволення позову ОСОБА_4 про визнання на нею 1\2 частини спірної квартири відсутні.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Позивачка не надала суду належних та допустимих доказів відповідно до ст.. ст.. 58, 59 ЦПК України, що спірне майно є сумісною власністю подружжя та підлягає поділу у відповідності до норм Сімейного законодавства.
Посилання апелянта на те, що спірна квартира збільшилася у вартості за рахунок проведених ремонтних робіт по благоустрою квартири , є неприйнятними, оскільки здійснені ремонтно-будівельні роботи в спірній квартирі , про які зазначила ОСОБА_4, вартість таких не можна визнати істотною в розумінні ст.. 62 СК України.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 21 вересня 2007 року придбав в кредит автомобіль марки BMW 318, за який ним у жовтні 2007 року внесено до банку платіж у сумі 289,29 доларів США , в листопаді 2007 року – 290 доларів США.
З урахуванням, наданими сторонами доказами, конкретних обставин справи, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що оскільки шлюбні відносини між сторонами припинено в лютому 2006 року, що встановлено рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13 листопада 2007 року про розірвання шлюбу , яке набрало законної сили, тому кошти, внесені ОСОБА_5 в якості платежів за кредитним договором за автомобіль у розмірі 579, 29 доларів США не є сумісним майном подружжя та не підлягають поділу між сторонами.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21.12.2007 року - до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.
Судова колегія не знаходить підстав для скасування рішення в частині часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про поділ іншого рухомого майна подружжя, оскільки до такого висновку суд першої інстанції дійшов з урахуванням наданих сторонами доказів.
Вирішуючи даний спір щодо визнання права власності на нерухоме майно та грошові кошти, поділу майна між подружжям, суд першої інстанції правильно встановив обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовував джерело і час його придбання, повно і всебічно дослідив обставини справи, врахував належність і допустимість доказів, достатність та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, правильно визначив правовідносини сторін і закон, який їх регулює та обґрунтовано дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_4 та про задоволення позовних вимог ОСОБА_5
При цьому районний суд навів у рішенні відповідні доводи з посиланням на надані по справі докази та положення закону.
Судові витрати розподілено у відповідності до ст.. 88 ЦПК України.
З мотивів, викладених вище, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують його законність, підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Керуючись ст. ст. 307, 308 , 313, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 – відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від "03" березня 2010 року по цій справі – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: