АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 - 72/ 2011 р. Головуючий у 1-й інстанції: Маврешко В.В.
Суддя-доповідач: Пільщик Л. В.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2011 р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Пільщик Л. В.
суддів Сапун О. А.,
Краснокутської О. М.,
при секретарі: Петровій О. Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 26 жовтня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, що є приватною власністю та ділянкою, що є в спільній власності,
ВСТАНОВИЛА :
У серпні 2009 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, що є приватною власністю та ділянкою, що є в спільній власності.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що відповідно до рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 01.12.1988 року та договору дарування від 08.09.2000 року, реєстраційний номер 502, йому належить 2/3 частки житлового будинку, розташованого АДРЕСА_1
На підставі рішення Кирилівської селищної ради № 13 від 27.09.2000 року за ним була закріплена земельна ділянка площею 0,15 га по АДРЕСА_1
Йому належать земельні ділянки площею 0,0080 га - державний акт на право власності на землю серії НОМЕР_1 реєстраційний № 010526400177 та площею 0,1117 га - державний акт на право власності на землю серії НОМЕР_2 реєстраційний № 010526400178.
З 2006 року відповідачка самовільно зайняла частину його земельних ділянок, заважає йому користуватись землею та порушує його право власності на землю, встановивши на першій земельній ділянці металеву огорожу висотою 2 метри та завдовжки 5,5 метри. Ця огорожа не тільки стоїть на його землі та заважає нею користуватись, а й закриває вікна його будинку.
Незважаючи на неодноразові звернення та наслідки перевірки працівників Кирилівської сільради відповідач продовжила самовільне захоплення його землі і на його другій земельній ділянці відповідач склала власні будівельні матеріали: каміння, кирпичі, металоконструкції, які займають площу біля 9 кв. м.
Незважаючи на попередження Кирилівської селищної ради та його звернення відповідач у добровільному порядку не бажає звільняти земельну ділянку і повертати її йому
Крім того, у спільному володінні з відповідачем знаходиться земельна ділянка площею 0,0038 га, на яку видано державний акт серії НОМЕР_3, реєстраційний № 010526400181.
У травні 2007 року відповідач вкрила спільну землю бетонною плиткою площею 0,003 га, встановила бетонну огорожу висотою 1,2 метра та завдовжки 2 метри. , не пускає на земельну ділянку., не може він користуватися басейном для води, який знаходиться у спільній власності та на вказаній спірній земельній ділянці. .
Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_4 просив суд зобов'язати відповідача усунути перешкоди в користуванні ділянками, що знаходиться в його власності та у спільній власності шляхом прибирання будматеріалів, перенесення огорожі, зняття бетонної плитки та зняття бетонної огорожі.
Рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від 26 жовтня 2010 року позов задоволено.
Зобов'язано ОСОБА_3 усунути перешкоди у володінні та користуванні земельною ділянкою площею 0,0080 га, яка належить ОСОБА_4 на праві приватної власності за державним актом серії НОМЕР_1 реєстраційний № 010526400177 шляхом перенесення металевої огорожі довжиною 5,94 м у бік земельної ділянки ОСОБА_3 на 1,46 м по бетонній огорожі зі сторони межи з вулицею Калініна і на 0,22м у бік земельної ділянки ОСОБА_3 по стіні жилого будинку площею 0,0049 га ОСОБА_4 та приведення земельної ділянки у стан, придатний для подальшого користування за цільовим призначенням та відновлення колишніх меж земельної ділянки ОСОБА_4
Зобов'язано ОСОБА_3 усунути перешкоди у володінні та користуванні земельною ділянкою площею 0,1117 га, яка належить ОСОБА_4 на праві приватної власності за державним актом серії НОМЕР_2, реєстраційний № 010526400178 шляхом звільнення земельної ділянки від будівельних матеріалів, приведення її у стан, придатний для подальшого користування за цільовим призначенням та відновлення колишніх меж земельної ділянки.
Зобов'язано ОСОБА_3 усунути перешкоди володінні та користуванні земельною ділянкою площею 0,0038 га, яка знаходиться у спільні приватній власності згідно державного акту серії НОМЕР_3, реєстраційний № 010526400181 шляхом зняття бетонної плитки площею 0,003 га, що знаходиться біля бетонної огорожі та знесення бетонні огорожі висотою 2,09 м та приведення земельної ділянки у стан придатний для подальшого користування за цільовим призначенням.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судові витрати у розмірі 51 грн., та витрати на ІТЗ розгляду справи - 120 грн., витрати на оплату юридичної допомоги на сумму 2 500 грн., судові витрати ( на оплату експертизи) -2 000 грн., а всього на суму 4 671 грн.
ОСОБА_3 звернулась до суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неправильний розподіл судових витрат.
ОСОБА_3 не використала право на участь у судовому засіданні.
ОСОБА_3 повторно не з’явилася у судове засідання. Як вбачається із розписок, ОСОБА_3 і її адвокат отримали повістки 24.12.2010 р. і 28 12.2010. За таких обставин та у
відповідності до ст.ст.169,305 ЦПК України неявка ОСОБА_3 не є перешкодою для розгляду справи.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_4, доводи адвокатів , перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Задовольняючи позов ОСОБА_4 , суд дійшов обґрунтованого висновку, що він як власник земельної ділянки має право вимагати усунення будь-яких порушень їйого права на землю.
Суд при ухвалені рішення дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права.
У відповідності до ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю.
Згідно ст.212 ЗК передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню.
Судом установлено, що відповідачка самовільне зайняла частини ділянок ,які належать позивачу на праві власності ,а на земельній ділянці ,яка є спільною власністю позивача і відповідачки, без згоди ОСОБА_4 встановила огорожу і виклала плитку та перешкоджає йому користуватися ділянкою.
При встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального закону .
Доводи апеляційної скарги про відсутність меж земельних ділянок не заслуговують на увагу. Право позивача заявляти вимоги у відповідності до ст.152 ЗК підтверджується державними актами, які засвідчують набуття ОСОБА_4 земельних ділянок у власність та встановлення землевпорядними організаціями меж земельних ділянок в натурі (а.с.4,5,6). Відсутність у відповідачки належно оформлених документів на земельну ділянку, яку займає відповідачка, не є перешкодою для вирішення заявленого ОСОБА_4 позову про усунення перешкод в користуванні земельними ділянки ,які йому передані у власність.
Посилання на оскарження в касаційному порядку судового рішення, яким відмовлено ОСОБА_3 в позові до ОСОБА_4, Кирилівської селищної ради про визнання неправомірними і скасування державних актів про право власності на земельну ділянку, не спростовує правильність висновків суду по даній справі, оскільки рішення набуло законної сили, а в разі скасування рішення, про що припускає апелянт, питання може бути вирішено в порядку встановленому ЦПК.
Висновок суду про те, що відповідачка не мала права без згоди позивача встановлювати огорожу та викладати ділянку плиткою і перешкоджати користуватися ділянкою відповідає вимогам ст.358 ЦК України.
Відповідно до ст. 358 ЦК України володіння, користування і розпорядження майном при спільній частковій власності провадиться за згодою всіх учасників.
Отже, у зв'язку з тим, що кожному учаснику спільної власності належить обмежене право власності на спільну річ, змістом внутрішніх правовідносин спільної власності є право і обов'язок кожного співвласника узгоджувати свою поведінку щодо володіння, користування і розпорядження спільним майном з іншими власниками.
Посилання ОСОБА_3 на те, що не доведено факт зайняття ділянки, яку просить звільнити ОСОБА_4, не заслуговують на увагу, оскільки цей факт визнавала позивачка та вона заперечує звільнити ділянку, намагаючись довести своє право на ці ділянки. Ці обставини з достатньою повнотою з’ясовувалися судом і вони підтверджені наявними у справі доказами (а.с.а.с.8,9,44,103,104,112-116,149-152).
Як убачається з квитанції № 1,2 від 12 серпня 2009 року ОСОБА_4 здійснив оплату адвокатських послуг у сумі 2500 грн.(а.с.12).
Відповідно до статті 84 ЦПК України витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" затверджено Граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, відповідно до яких в цивільних справах граничний розмір компенсації витрат, пов’язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи .
Із матеріалів справи вбачається, що адвокатом готувалися позовна заява, заперечення на апеляційну скаргу, згідно з журналами судових засідань адвокат брав участь у справі в суді першої інстанції :11.12.2009 р. з 9 год.07 хв. до 9 год.11 хв.,28.12.2009 р. з 10 год.12 хв. до 10 год.17 хв., 01.02.2010 р. з 10 год,26 хв. до 13 год.45 хв., 31.03.2010 р. з 10 год.01 хв. до 10 год.04 хв., 01.07.2010 р. з 10 год.07 хв. до 16 год.10 хв., 26.10.2010 з 9 год.30 хв до 11 год,30 хв., адвокат приймав участь у засіданні апеляційного суду.
Стягнута судом сума у розмірі 2500 грн. на відшкодування витрат по оплаті правової допомоги не перевищує граничного розміру компенсації витрат, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590.
У відповідності до вимог ст.88 ЦПК України вирішено і питання щодо витрат на експертизу.
Проте компенсацію за судовий збір і інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи суд присудив позивачу з відповідачки у більшому розмірі , ніж це встановлено законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною 2 ст. 81 ЦПК України передбачено,що розмір та порядок оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи залежно від категорії справ встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За своїм характером спір є немайновим .
Станом на час подання позову до суду – 13 серпня 2009 року – була чинною постанова Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1258, якою затверджено Порядок оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ, який передбачав, що розмір указаних витрат, ураховуючи категорію справи (немайнового характеру), становив 37 грн., проте позивач сплатив згідно з квитанцією № 007500971 від 13 серпня 2009 року 30 грн. Суд на зазначене уваги не звернув і в порушення статті 81 ЦПК України стягнув із відповідачки 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Згідно частини 5 розділу Х1 „прикінцеві та перехідні положення Цивільного процесуального Кодексу України ”від 18 березня 2004 року до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, судовий збір при зверненні до суду сплачується у порядку і розмірах , встановлених законодавством для державного мита.
Відповідності до п.п.д) п.1 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” судовий збір у спорах немайнового характеру сплачується у розмірі 0,5 неоподаткованого мінімуму доходів громадян, тобто 8,50 грн.
У відповідності до ст.88 ЦПК України підлягає присудженню з відповідачки на користь позивача 8 грн.грн.50 коп. судового збору, 30 грн..00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи , а 7 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - в доход держави.
Керуючись ст.ст. 307,309 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 26 жовтня 2010 року змінити в частині судового збору і витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судові витрати у розмірі 7 грн.50 коп., та витрати на ІТЗ розгляду справи - 30 грн., на користь держави – витрати на інформаціно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 7 грн.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте воно може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий :
Судді