АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-429/2011 р.                       Головуючий у 1 інстанції: Дмитрюк О.В.

     Суддя-доповідач Крилова О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

19 січня 2011 р.                                 м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого:      Крилової О.В.

суддів:                 Бабак А.М.

                             Спас О.В.

при секретарі      Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02 грудня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: П’ята Запорізька державна нотаріальна контора про визнання договору дарування недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2009 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_4, третя особа: П’ята Запорізька державна нотаріальна контора про визнання договору дарування недійсним.

В позові зазначала, що з 04.04.1947 року вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_5

Перебуваючи у шлюбі, ОСОБА_5 придбав квартиру АДРЕСА_1. Договір купівлі-продажу квартири був посвідчений П’ятою Запорізькою державною нотаріальною конторою 15.06.1992 року за реєстровим номером 3-1356.

22.08.2000 року без її відома ОСОБА_5 подарував вищевказану квартиру відповідачу. Договір дарування був посвідчений П’ятою Запорізькою державною нотаріальною конторою. Договір дарування вона не підписувала.

18.03.2007 року ОСОБА_5 помер.

Про наявність оспорюваного договору вона дізналась тільки на початку 2009 року.

Посилаючись на зазначені обставині просила суд поновити пропущений строк позовної давності та визнати договір дарування від 22.08.2000 року ОСОБА_5 двокімнатної квартири за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_4, недійсним.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02 грудня 2010 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

За ст. 10 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналогічним чином питання обов'язків доказування і подання доказів регулює ст. 60 ЦПК, за якою кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За матеріалами справи  оспорюваний правочин вчинявся у 2000 році. З того часу і до жовтня 2009 року позивачка не порушувала питання про визнання його недійсним, не цівкалися оформленням правовстановлюючих документів на квартиру.

При вчиненні договору дарування, нотаріусом були дотримані вимоги закону, зокрема Цивільного Кодексу та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій, за якими була отримана письмова згода позивачки на укладення її чоловіком договору дарування.

Наявність такої письмової згоди нічим не спростована. Доказів на підтвердження факту фальсифікації заяви про згоду на відчуження квартири на користь онука, яка була подана від її імені до нотаріальної контори, позивачкою не надано.

Натомість відповідач прийняв дарунок, укладав договори про надання послуг з утримання будинку та комунальних послуг, сплачував  відповідні рахунки.

З огляду на викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення скарги і скасування оскаржуваного рішення суду.

Керуючись ст.ст. 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02 грудня 2010 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ  протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий :

Судді :