АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-341/11 Головуючий у 1-й інстанції:
Колодіна Л.В.
Суддя-доповідач: Кримська О.М.
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 січня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Бєлки В.Ю.
Суддів Кримської О.М.,
Глазкової О.Г.
При секретарі: Повєткіній О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 11 листопада 2010 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області, третя особа: ОСОБА_5, про визнання права власності на самовільно збудовані споруди,
ВСТАНОВИЛА:
У жовтні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області, третя особа: ОСОБА_5, про визнання права власності на самовільно збудовані споруди.
В позові зазначав, що він є власником житлового будинку АДРЕСА_1 який обслуговується земельною ділянкою площею 600 кв.м. На вказаній земельній ділянці він самочинно побудував прибудову «а2-1», розміром 1,70 х 5,73 м та гараж «Д-1», розміром 5,00 х 11,00 м. Оскільки в позасудовому порядку оформити право власності на вказане самочинне будівництво не має можливості, просив визнати за ним право власності на вказане самочинне будівництво.
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 11 листопада 2010 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Вислухавши доповідача, пояснення апелянта, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань
Позовні вимоги ОСОБА_4 обґрунтовував положенням ст.. 376 ЦК України.
Згідно ч.ч.1-3 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Крім того, відповідно до ч.2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту його прийняття до експлуатації, а згідно до змісту пп.1 п."б" ст. 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україна" прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об"єктів у порядку, встановленому законодавством, відноситься до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.
До 01.01.2009 року був чинним Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2004 року № 1243, яким визначалися основні вимоги та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об"єктів незалежно від джерел фінансування їх будівництва ,а з 01.01.2009 року механізм та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів установлено Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, затвердженим постановою КМ від 08.10.2008 року № 923.
Статтею 376 ЦК України також визначені певні правила, за якими можливе визнання за особою права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.
З огляду на вказане звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво повинно мати місце при наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного органу , рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.
Матеріали справи не містять жодних даних про звернення позивача до органу місцевого самоврядування з питання узаконення самовільно збудованих споруд та про відмову цього органу у його вирішенні.
До того ж, на час вирішення спору у позивача була відсутня письмова згода власника суміжного домоволодіння щодо оформлення самовільно збудованих споруд.
Отже, суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог повно і всебічно дослідив обставини справи , надані сторонами докази в їх сукупності, правильно визначив правовідносини сторін і закон, який їх регулює та прийшов до правильного висновку про те, що відсутні правові підстави для визнання за позивачем право власності на самочинно збудовані споруди.
При цьому районний суд навів у рішення відповідні доводи з посиланням на надані по справі докази та положення закону.
З мотивів викладених вище, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують його законність, підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Керуючись ст.ст. 303, 308, 313, 317 ЦПК України, колегія суддів -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 – відхилити.
Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 11 листопада 2010 року по даній справі – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: