АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-340/2011 р.                       Головуючий у 1 інстанції: Горбачова Ю.В.

     Суддя-доповідач Крилова О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

19 січня 2011 р.                                 м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого:      Крилової О.В.

суддів:                 Бабак А.М.

                             Спас О.В.

при секретарі      Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 08 листопада 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_5 про визнання недійсним договору поруки,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2010 року ОСОБА_3   звернулася до суду із позовом до ПАТ КБ «Приватбанк», ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_5 про визнання недійсним договору поруки.

В позові зазначала, що 23.08.3008 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та її чоловіком ОСОБА_4 був укладений договір поруки. За вказаним договором поруки її чоловік виступає поручителем та несе солідарну відповідальність перед ПАТ КБ «Приватбанк» за виконання зобов’язань ОСОБА_5 перед ПАТ КБ «Приватбанк» за кредитним договором № 244096 від 13.08.2008 року, за яким ОСОБА_5 отримав кредит у сумі 10000 доларів США. Вважає, що вище зазначений договір поруки був укладений з порушенням чинного законодавства і є недійсним з тих підстав, що укладаючи договір поруки, її чоловік взяв на себе зобов’язання нести солідарну відповідальність перед Банком усім своїм майном, тим самим порушивши її право на розпорядження майном, нажитим у шлюбі, що належить їм на праві спільної сумісної власності. Крім того, вона зазначає, що на час укладання цього договору поруки, Банк не вимагав її згоди на його укладання. Не зважаючи на те, що вона була присутня при укладенні договору поруки та усно висловила заперечення проти укладання цього договору, співробітники Банку завіряли її, що укладання цього договору поруки є лише формальністю та ніяких вимог про погашення заборгованості за кредитним договором до її чоловіка пред’являтися не буде. Однак, на даний час, у зв’язку з порушенням ОСОБА_5 своїх зобов’язань за кредитним договором, Банк звернувся до суду позовом про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_5 його поручителів, в тому числі і майно, що зареєстровано за ОСОБА_4 Вказує, що в період шлюбу з ОСОБА_4 ними на сумісні кошти був придбаний автомобіль «Ауді А6», який є зареєстрований її чоловіка, а також були придбані побутова техніка та меблі. Вважає, що арешт та подальша реалізація цього сумісного майна порушить її майнові інтереси, як співвласниці цього майна. Крім того, на її думку, укладений між Банком та її чоловіком виходить за межі дрібного побутового договору.

Посилаючись на зазначені обставині просила суд визнати недійсним договір поруки.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 08 листопада 2010 року в позові відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_3   подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Вимагаючи  визнання недійсним договору поруки, позивачка посилалася на те, що порушені її права як  співвласника майна, оскільки вона є дружиною поручителя ОСОБА_4, і, у разі невиконання основним боржником ОСОБА_5  своїх обов’язків за кредитним договором, реалізація майна порушуватиме її майнові інтереси. При цьому позивачка зазначала, що  за змістом ст. ст. 60, 63 та 65 СК України вона має право вимагати визнання недійсним правочину, укладеного другим з подружжя  без її згоди, оскільки він створює наслідки для спільного майна.

Разом із тим при  вирішенні питання про оспорення договору поруки іншим з подружжя суд першої інстанції врахував відповідні положення закону та обґрунтував ними рішення.

Зокрема, положення ст. 65 Сімейного кодексу України щодо порядку розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, регулюють відносини, які стосуються саме розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя, і не стосуються права одного із подружжя на укладення інших правочинів, не пов’язаних з розпорядженням майном.

Щодо договору поруки, то відповідно до ст. 553 ЦК поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Тобто порука є способом забезпечення виконання зобов'язання (як правило, грошового), а не правочином щодо розпорядження майном, належним поручителю; договір поруки не створює обов'язків для будь-яких інших осіб, крім сторін за договором, а тому до таких правовідносин норми ст. 65 СК не застосовуються.

За таких обставин суд правомірно відмовив у задоволенні позову та підстав для скасування оскаржуваного рішення судова колегія не вбачає.

Керуючись ст.ст. 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3  відхилити.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 08 листопада 2010 року у цій справі  залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ  протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий :

Судді :