АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-278/2011 р.                         Головуючий у 1 інстанції: Куценко О.О.

       Суддя-доповідач Крилова О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

5 січня 2011 р.                             м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого:      Крилової О.В.

суддів:                 Бабак А.М.

                             Спас О.В.

при секретарі      Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 16 листопада 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів,

ВСТАНОВИЛА :

У вересні 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_4 про стягнення аліментів.

В позові зазначала, що 25.05.1996 року вона уклала шлюб з ОСОБА_4, який був зареєстрований у Якимівському районному відділі реєстрації актів цивільного стану Запорізької області, актовий запис № 20. Від цього шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. 26.10.2004 року шлюб з відповідачем було припинено. Але шлюбні відносини з 1997 року між сторонами були фактично припинені. Відповідач на протязі чотирнадцяти років ухилявся від утримання дитини, матеріальної допомоги добровільно не надавав. Вона неодноразово зверталася до ОСОБА_4 з проханням приймати участь у вихованні та утриманні дитини, але відповідач не бажає цього добровільно робити. Дитина проживає з нею та знаходиться на її утриманні. На протязі двох останніх вона не має роботи та знаходиться на обліку у центрі зайнятості. Ніякої матеріальної допомоги на цей час не отримує. Відповідач офіційно не працює, чи має якісь доходи їй не відомо.

Посилаючись на зазначені обставині просила суд стягнути з ОСОБА_4 на її користь на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 аліменти в розмірі 800 грн. щомісяця, починаючи з 30 вересня 2010 року і до повноліття дитини.

Рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від 16 листопада 2010 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Мелітополь Запорізької області, проживаючого АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти у розмірі 350 грн., щомісячно на утримання дитини – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи з 30.09.2010 року та до повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_4 судовий збір на користь держави у розмірі 51 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави  витрати з інформаційно-технічного забезпечення у сумі 120 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції змінити та стягнути з ОСОБА_4 аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 800 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких  підстав.

За ст. 10 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналогічним чином питання обов'язків доказування і подання доказів регулює ст. 60 ЦПК, за якою кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Натомість доводи апелянта  ґрунтуються лише на припущеннях, жодних доказів на підтвердження того, що відповідач має дохід, який дозволяв би йому сплачувати суму, яку вона вимагає стягнути з нього у позові ,  в справі немає.

За таких обставин суд правильно виходив з того, що розмір утримання, а отже аліментів, в будь-якому разі має бути наближений до прожиткового мінімуму  для дитини відповідного віку з урахуванням обопільних обов’язків батьків утримувати дитину.

З огляду на викладене, визначений судом розмір аліментів не суперечить закону, рішення суду ґрунтується на законі та не підлягає зміні чи скасуванню.

Керуючись ст.ст. 308, 314. 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 16 листопада 2010 року у цій справі  залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий :

Судді :