АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-213/11                                                                     Головуючий у 1-й інстанції:                                                                                                      

                                                                                                                                         Полянчук Б.І.

                                                                Суддя-доповідач:  Кримська О.М.

                             РІШЕННЯ

                 І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

20 січня 2011 року                                                                       м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого:                         Бєлки В.Ю.

Суддів                                     Кримської О.М.,

                                          Глазкової О.Г.

При секретарі:         Повєткіній О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 05 жовтня 2005 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Виконавчого комітету Бердянської міської ради про визнання права власності на самовільно побудоване нерухоме майно,

                                                                ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2005 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Бердянської міської ради про визнання права власності на самовільно побудоване нерухоме майно.

В позові зазначав, що в його користуванні на підставі договору оренди від 03.12.2004 р. знаходиться земельна ділянка площею 0.0273 га. розташована по вул. Макарова (в районі бази відпочинку «Шахтар») в м. Бердянську, надана для розміщення та обслуговування торгового павільйону, та на підставі договору оренди від 02.12.2004р. знаходиться земельна ділянка площею 0.0428га розташована по вул. Макарова (в районі бази відпочинку «Шахтар») в м. Бердянську, надана для обслуговування літнього торгівельного майданчика, які фактично використовуються як одна земельна ділянка.

Протягом 2004 - 2005 р.р. позивач на вищевказаній земельній ділянці самовільно збудував об'єкт нерухомості - торговий павільйон і літній торговельний майданчик, що складається з: павільйону «А», підсобної будівлі «Б», навісів «В, Г, Є, Ж, 3», вбиральні «Д» .

Посилаючись на вищевикладене, просив визнати за ним право власності на самовільно збудований об’єкт нерухомості – торгівельний павільйон і літній торгівельний майданчик, що складається з : павільйону «А», підсобної будівлі «Б», навісів « В,Г,Є,Ж,З», вбиральні «Д», розташований по вул. Макарова (в районі бази відпочинку «Шахтар») в м. Бердянську.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 05 жовтня 2005 року  позов задоволено: визнано за ОСОБА_4 право власності на самовільно збудований об’єкт нерухомості – торгівельний павільйон і літній торгівельний майданчик, що складається з : павільйону «А», підсобної будівлі «Б», навісів « В,Г,Є,Ж,З», вбиральні «Д», розташований по вул. Макарова (в районі бази відпочинку «Шахтар») в м. Бердянську.

В апеляційній скарзі Заступник прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Вислухавши доповідача, пояснення апелянта, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Задовольняючи позов про визнання за позивачем права власності на самочинно збудований об’єкт нерухомості – торгівельний павільйон і літній торгівельний майданчик, що складається з : павільйону «А», підсобної будівлі «Б», навісів « В,Г,Є,Ж,З», вбиральні «Д», розташований по вул. Макарова (в районі бази відпочинку «Шахтар») в м. Бердянську, суд керувався положеннями   ст. 376 ЦК України і послався на те, що згідно технічного висновку №171 від 09.09.2005 року ТОВ «Бердянськгражданпроект», спірні будови знаходяться у задовільному стані, санітарно-гігієнічні і пожежні вимоги не порушені. Несучі і захищаючі конструкції забезпечують безпечну подальшу експлуатацію будов.

Проте з таким висновком погодитися не можна.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.

Разом з тим, ч.3 та ч.4 ст. 375 ЦК України передбачено, що право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Правові наслідки самочинної забудови встановлюються ст. 376 ЦК України.

Згідно ч.ч.1-3 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Крім того, відповідно до ч.2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту його прийняття до експлуатації, а згідно до змісту пп.1 п."б" ст. 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україна" прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об"єктів у порядку, встановленому законодавством, відноситься до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

Основні вимоги та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об"єктів незалежно від джерел фінансування їх будівництва  до 01.01.2009 року був визначений Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2004 року № 1243.

Статтею 376 ЦК України також визначені певні правила, за якими можливе визнання за особою права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.

Таким чином, загальною процедурою вирішення справ щодо самочинного будівництва є адміністративна процедура, а компетентними органами для її здійснення є орган місцевого самоврядування.

Враховуючи ж норми Закону України "Про основи містобудування" та Закону України "Про планування і забудову територій", для вирішення питання про визнання за особою права власності на об"єкт нерухомого майна в тому разі, коли в прийнятті такого об"єкта в експлуатацію  відмовлено, обов"язковою умовою є дотримання усіх визначених законом вимог та умов, які необхідні для прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об"єкта.

З огляду на вказане звернення  до суду  з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво повинно мати місце при наявності  даних про те, що порушене питання було  предметом розгляду компетентного органу , рішення якого  чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Матеріали справи не містять жодних даних про звернення позивача до органу місцевого самоврядування з питання узаконення  самовільно збудованих споруд та про відмову цього органу у його вирішенні.

Отже, за  вказаних обставин правових підстав для задоволення вимог позивача суд не мав, а тому ухвалене по справі рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позові за безпідставністю.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області задовольнити.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 05 жовтня 2005 року по цій справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 до Виконавчого комітету Бердянської міської ради про визнання права власності на самовільно побудоване нерухоме майно – відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: