Справа № 2-6686/10

Р І Ш Е Н Н Я

                                              І М Е Н Е М             У К Р А Ї Н И

27 грудня 2010 року                                                                                       м. Димитров

Димитровський міський суд Донецької області у складі

головуючого – судді               Перекупка І.Г.,

при секретарі                          Трифонової І.О.,

за участю позивача                ОСОБА_1,

представника відповідача     Пишної В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Димитров Донецької області справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди, пов’язаної з травмою на виробництві, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди, пов’язаної з травмою на виробництві

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з відповідачем ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» він перебував у трудових відносинах з 04 травня 2001 року і працював машиністом гірничо-виймальних машин  5 розряду підземним з повним робочим днем в шахті. 23 червня 2001 року при виконанні трудових обов’язків отримав травму: закритий компресійний відривний перелом тіла L3 позвонка.

За результатами розслідування нещасного випадку пов’язанного з виробництвом було складено акти Н-1, Н-5 від 26 червня 2006 року. (а. с. 8-12).

Згiдно довiдки Красноармійського травматологічного МСЕК № 022584 вiд 25 червня 2010 року йому встановлено третя група iнвалiдностi з втратою професiйної працездатностi в розмiрi 50%.

Після встановлення втрати професiйної працездатностi Вiддiленням виконавчої дирекцiї ФСС в м. Красноармiйська йому була призначено одноразову допомогу та щомісячні страхові виплати.

В результатi отриманої професійної травми йому була заподiяно,  фiзичний бiль, фiзичнi i душевнi страждання. Пошкодження здоров'я привело до порушення його особистих немайнових прав, таких, як право на охорону здоров'я, безпечну працю. Bнаслідок професійного захворювання він фактично став калiкою i його  здоров'я вже нiколи не вiдновиться до колишнього стану.

В даний час він постiйно вимушений звертатися до лікувальних установ по медичну допомогу. В результатi професійної травми порушений його звичайний спосiб життя. Згiдно медичним розпорядженням йому протипоказана важка фізична робота в підземних умовах, вимушене тривале положення тіла.

Внаслідок травми пов’язаної з виробництвом йому було заподіяно моральну шкоду, яка полягає в наступному. Після одержання інвалідності і втрати працездатності у нього змінилися умови життя, що тягнуть за собою зниження життєвої активності, систематичне нездужання і послаблення організму, переживання з приводу погіршення відносин з оточуючими. Спостерігається критичне відношення до себе, як до неповноцінного, в трудовому відношенні, громадянина.

Заподіяну моральну шкоду він оцінює в 90 700 (дев’яносто тисяч сімсот) грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача - ПАТ ««Шахтоуправління «Покровське» позовні вимоги не визнав в повному обсязі.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав:

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 з відповідачем ПАТ ««Шахтоуправління «Покровське» перебував у трудових відносинах з 04 травня 2001 року і працював машиністом гірничо-виймальних машин  5 розряду підземним з повним робочим днем в шахті. (а. с. 13-17).

23 червня 2001 року при виконанні трудових обов’язків отримав травму: закритий компресійний відривний перелом тіла L3 позвонка. За результатами розслідування нещасного випадку пов’язанного з виробництвом було складено акти Н-1, Н-5 від 26 червня 2006 року. (а. с. 8-12).

Згiдно довiдки Красноармійського травматологічного МСЕК № 022584 вiд 25 червня 2010 року йому встановлено третя група iнвалiдностi з втратою професiйної працездатностi в розмiрi 50%. (а. с. 6).

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Законом України “Про охорону праці”, а саме, ч. 1 ст. 9, було визначено, що відшкодування шкоди, заподіяної працівнику внаслідок ушкодження здоров’я або у випадку смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Відповідно до змін, внесених до Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності” від 23.02.2007 року були виключені положення щодо відшкодування моральної шкоди з Фонду соціального страхування.

Проте, право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК України та статтею 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу. Встановлений законодавцем розподіл обов»язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)” спори про відшкодування заподіянної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються лише у випадках, передбачених законодавством.

Судом встановлено, що в зв’язку з травмою, пов’язаною з виробництвом позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він, був здоровою працездатною людиною, втратив 50% працездатності в зв’язку з травмою на виробництві. Після одержання інвалідності і втрати працездатності у нього змінилися умови життя, що тягнуть за собою зниження життєвої активності, систематичне нездужання і послаблення організму, переживання з приводу погіршення відносин з оточуючими. Спостерігається критичне відношення до себе, як до неповноцінного, в трудовому відношенні, громадянина.

Позивачу ОСОБА_3 за результатами неодноразових медичних оглядів було пов’язано його травму професійною діяльністю в умовах вугільного підприємства і при цьому мала місце протиправність дій відповідача ПАТ « Шахтоуправління «Покровське»  пов’язаних з порушенням Закону України „Про охорону праці”, «Правил безпеки у вугільних шахтах”, що стало причиною травми на виробництві.(а. с. 5-8).

Вищезазначене законодавство, а також роз’яснення Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року із змінами від 25.05.2001  року «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» пов’язують факт заподіяння моральної шкоди не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стресс, а із наявністю втрат фізичного і психичного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв’язків потерпілого,  зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Виходячи із наведених вище обставин, довідки МСЕК, суд вважає, що позивачу ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і згідно ст. 237-1 КЗпП України, роз’ясненням Пленуму Верховного Суду України, позивач має право на його відшкодування.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує ступінь, характер, обсяг і тривалість страждань, а саме значне погіршення стану здоров’я позивача, те, що професійна працездатність в зв’язку з професійним захворюванням на виробництві втрачена на 50%. Виходячи із викладеного, суд вважає можливим стягнути з відповідача ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» на користь позивача в рахунок  відшкодування моральної шкоди 30 000 (тридцять тисяч) грн.

Згідно до ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я. Оскільки моральна шкода у позивача виникла внаслідок ушкодження здоров’я, пов’язаного з травмою на виробництві, тому заперечення відповідача ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» являються необґрунтованими.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача ВАТ «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська – Західна № 1» на користь держави підлягають стягненню судові витрати: по сплаті судового збору – в розмірі 8,50 грн., по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи – в розмірі 15,00 грн.

На підставі викладеного , керуючись  ст. 237-1 КЗпП України, ст. 23, 268, 1167 ЦК України, ст. ст. 3, 5, 7, 8, 10, 14, 57-60, 79, 88, 208-209, 212-218 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди, пов’язаної з професійним захворюванням задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 30 (тридцять тисяч) грн.  в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь держави судовий збір в розмірі 8,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37,00 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду вступає в законну силу після закінчення терміну подачі апеляційної скарги, яка подається до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь в справі і не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя