Справа № 2-322/2011 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

25 січня 2011 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого – судді Бурда Б.В.

                        при секретарі -  Хілько Ю,А.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” про визнання договору недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач свої вимоги мотивує тим, що 19 березня 2007 року між ним та відповідачем було укладено кредитний договір за яким він отримав 27 доларів США. Даний  кредитний договір був укладені на умовах запропонованих відповідачем, а саме у іноземній валюті. Коли почав зростати  курс долара  США по відношенню до національної валюти України, він уважно ознайомився з текстом договору, чинним законодавством України і прийшов до висновку, що укладений між ним та відповідачем договір не відповідають вимогам закону (зокрема ціна договору та валюта в якій підлягають поверненню кредитні ресурси та відсотки за користування ними визначені в іноземній валюті, а в гривні), містять несправедливі для нього положення, тому просить визнати зазначений договір недійсними.

В судовому засіданні позивача позов підтримав.

Представник відповідача позов заперечила, зазначила, що укладений між сторонами кредитний договір відповідає вимогам закону і укладений сторонами у добровільному порядку. Позивач був ознайомлений з умовами кредитування та погодився з ними, а тому просить відмовити у задоволенні позову за його не обґрунтованістю.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши фактичні обставини у межах заявлених позовних вимог та перевіривши їх доказами наданими сторонами, вважає позов необґрунтованим з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19 березня 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір на суму 27 000 доларів США під 13 відсотків річних на строк до 14.03.2017 року. Як вбачається із змісту договору та невід’ємних додатків до нього усі платежі для повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом повинні здійснюватись позичальником у валюті кредиту в строки та на умовах, встановлених  кредитним договором.    

У відповідності до ст. ст. 526, 527, 623 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор прийняти виконання, в разі не виконання або неналежного виконання зобов’язання боржником він зобов’язаний відшкодувати кредитору  завдані ним збитки. Під збитками  розуміються витрати, понесені кредитором, втрата або пошкодження його майна, а також не отримані кредитором доходи, які він отримав би , якщо б зобов’язання  було виконано боржником. У відповідності зі ст. 546, 623 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.

Позивач мотивуючи свої вимоги послався на положення ч. 1 ст. 524 ЦК України, у відповідності до якої зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці України – гривні. Однак даний мотив позивача не заслуговує на увагу з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних  документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Право на здійснення операцій в іноземній валюті, в тому числі і надання кредитів в іноземній валюті, передбачено ст. 533 ЦК України, Законом України “Про банки і банківську діяльність” ( ст.2, 47-49 Закону), Декретом Кабінету міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, постановою НБУ № 200 від 30.05.2007 року “Про затвердження Правил використання готівкової іноземної валюти на території України та внесення змін до деяких нормативно-правових актів НБУ”, іншими нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність банків.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач отримав банківську ліцензію № 10 на право здійснювати банківські операції, в тому числі щодо розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, та письмовий Дозвіл № 10-4 від27.03.1992 року та 10-5 від 17.11.2009 року на право здійснювати операції з валютними цінностями. Таким чином, банк має право здійснювати операції  з іноземною валютою, у тому числі операції з надання кредитів в іноземній валюті на підставі  отриманої від Нацбанку банківської ліцензії та дозволу на здійснення валютних операцій.

Суд вважає за необхідне зауважити, що та обставина, що в процесі виконання спірних договорів курс валюти договору – долару США- значно зріс порівняно з гривнею України, не може бути підставою для задоволення позову, оскільки підвищення курсу долара США до гривні України не передбачено законом та договором між сторонами в якості підстави для зміни умов договору чи визнання його недійсним.

Зазначені вище обставини та норми закону дають підстави вважати суду, що відповідачем при укладенні спірних договорів були дотримані вимоги чинного законодавства, тому позов не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись Законом України « Про національний банк України», Законом України  « Про банки і банківську діяльність»  ст. ст. 203,  524,533, 617, 625,  632, 1046, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 5,18,22 Закону України «Про захист прав споживачів», Законом України “Про банки та банківську діяльність”, ст. ст. ст. ст. 10, 11, 57-60, 88, 212-215 ЦПК України ЦПК України, суд, –

                        ВИРІШИВ:

    Відмовити у задоволенні позову за його необґрунтованістю.

Рішення суду може бути оскаржено сторонами до Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми, шляхом подачі в десятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Суддя