Справа № 2а-887/10 р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 вересня 2010 року смт. Нові Санжари
Новосанжарський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого - судді Бугрія В.М.,
при секретарі - Перепадченко Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в с.м.т. Нові Санжари адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2009 року, -
в с т а н о в и в:
З вказаною позовною заявою позивач звернулася до суду. Свої позовні вимоги мотивує тим, що вона належить до соціальної категорії «Дитина війни» та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 1 січня 2006 року по 31 грудня 2009 року, вона має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, але відповідач у супереч вимогам закону протягом 2006 та 2007 року при наявності Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 р. від 9.07.2007 року, яким були визнані неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», в тому числі й щодо зупинення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» вказану допомогу їй не виплачував, а у 2008 - 2009 році виплачувалася у неповному обсязі. Про порушення прав стало відомо лише після висвітлення зазначених подій у засобах масової інформації на початку серпня 2007 року.
Позивачка в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, в позовній заяві просила розглянути справу у її відсутність.
В судове засідання представник відповідача не з'явився, з невідомих суду причин, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, не направив до суду заперечення проти позову.
Дослідивши надані суду докази, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково, з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач має статус «Дитини війни», а тому відповідно до ст.6 Закону № 2195-4 має право отримання державної соціальної допомоги, а саме: підвищення до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст.7 Закону № 2195-4, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок Державного бюджету України.
Законом України «Про державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005 року № 3235 –ІV (далі Закон № 3235 –ІV) п.17 ст.77 було зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону № 2195-4.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19.01.2006 року № 3367-4, який набрав чинності 15.03.2006 року, ст.110 Закону № 3235 –ІV була викладена у новій редакції, згідно якої установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом 7 статті 5 Закону № 2195-4. запроваджуються з 1.01.2006 року, а статтею 6 цього Закону – у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджені не були.
Закон України «Про державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005 року № 3235 –ІV та Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19.01.2006 року № 3367-4 не були визнані неконституційними та діяли протягом 2006 року.
При таких обставинах, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону № 2195-4, оскільки до 15.03.2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені.
Виходячи із системного аналізу наведених норм законодавства, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивача, які стосуються виплат доплат до пенсії за 2006 рік. Відповідач по справі протягом 2006 року діяв у відповідності з діючим законодавством та не мав підстав здійснювати позивачу щомісячні доплати до пенсії, оскільки до 15.03.2006 року дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена, а з 15.03.2006 року здійснення доплат, визначено у інший спосіб, тобто поставлено в залежність від виконання у другому півріччі 2006 року Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік».
Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2007 рік, суд вважає їх таким, що підлягають частковому задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до п.12.ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію ст.6 «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст.111 цього Закону, було зупинено.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 р. від 9.07.2007 року, у справі щодо відповідності Конституції України положень статей 29, 36, ч.2 ст.56, ч.2 ст.62, ч.1 ст.66, пунктів 7,9,12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, ст.98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», визнано таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст.111 цього Закону.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржено.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України УПФУ в Новосанжарському районі повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 9.07.2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. При таких обставинах відповідач з 9.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.
Що стосується вимог позивача про зобов’язання відповідача виплачувати йому в 2008 році щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, то суд приходить до висновку про те, що ці позовні вимоги позивача також підлягають задоволенню частково, з наступних підстав.
Відповідно до п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року № 107-6, текст ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в редакції, відповідно до якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону Украйни «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
З 01.01.2008 року позивачу було нараховане та виплачується зазначене підвищення, відповідно до встановленого розміру, що підтверджується довідкою УПФУ в Новосанжарському районі Полтавської області.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 р. від 22.05.2008 року, у справі щодо відповідності Конституції України положень ст.67 розділу 1, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнано таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення п.41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Вказане Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для суду при розгляді ним позову з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржено.
При таких обставинах, аналізуючи зазначені норми законів, Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 р. від 22.05.2008 року, враховуючи вимоги ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року УПФУ в Новосанжарському районі Полтавської області повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. При таких обставинах відповідач з 22.05.2008 року мав і має діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Статтею 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» установлено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли 2008 року. Таким чином, відповідні нарахування повинні були проведені і за 2009 рік.
Що стосується доплат позивачу, здійснених до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення рішення Конституційним Судом України, то, відповідач, здійснюючи доплати, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 1.01.2008 року, з урахуванням вимог п.41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо нарахування та стягнення з відповідача доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 1.01.2008 року по 21.05.2008 року є безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно ч.ч.3 та 4 ст.8 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Оскільки порушення прав позивача за захистом яких він звернувся до суду, тривало з 9.07.2007 року по 31.12.2007 року і припинилось лише 1.01.2008 року після внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд вважає, що позивачем не пропущено строк звернення до суду за захистом свого порушеного права.
Суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача доплати до пенсії у визначеному позивачем розміру не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були йому нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.
Виходячи зі змісту позову та для повного захисту прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд вважає необхідним на підставі ч.2 ст.11 КАС України, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність УПФУ в Новосанжарському районі Полтавської області, по не виконанню з 9.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, та з 01.01.2009 року по 31 грудня 2009 року приписів ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка призвела до порушення прав позивача на своєчасне нарахування та на отримання доплати до пенсії.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.64, 124, 152 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 186 КАС України, суд
п о с т а н о в и в:
Позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_2 щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 та з 22.05.2008 року, та з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування та провести відповідні виплати за 2007 рік - з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, за 2008 рік - з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, та за 2009 рік - з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року.
В інший частині позовних вимог – відмовити.
Постанова може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги в 10 денний строк з дня отримання постанови.
Суддя /підпис/
З оригіналом вірно.
Суддя Новосанжарського районного суду
Полтавської області В.М.Бугрій