Справа № 10-87/2007 рік                                                 Головуючий у 1 інстанції

Категорія скарга на постанову                                        Галагуза В.В.

про порушення кримінальної                                          Доповідач Куценко О.В.

справи

УХВАЛА

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

23 квітня 2007 року   колегія суддів  судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Миколаївської області в складі

Головуючого                                  Ржепецького О.П.

Суддів                                             Губи О.О., Куценко О.В.

За участю прокурора                     Гречаного М.П.

Захисників                                      ОСОБА_1, ОСОБА_2

Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві матеріали за апеляціями ОСОБА_3, ОСОБА_4 на постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 5 квітня 2007 року якою відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на постанову заступника прокурора Миколаївської області про порушення кримінальної справи, стосовно

ОСОБА_3, за ознаками злочинів передбачених ч.2 ст. 162, ч.2 ст. 365 КК України.

ОСОБА_4, за ознаками злочинів передбачених ч.2 ст. 162, ч.2 ст. 365 КК України.

20 лютого 2007 року заступником прокурором Миколаївської

області порушено кримінальну справу стосовно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за ознаками злочинів у передбачених                                                                            ч.2 ст. 162, ч.2 ст. 365 КК

України, тобто по факту порушення недоторканності житла та перевищення влади і службових повноважень даними особами.

2

23 березня 2007 року ОСОБА_3 звернувся до суду зі скаргою на постанову прокурора про порушення стосовно нього кримінальної справи, в якій просив постанову прокурора скасувати, посилається на те , що на його думку кримінальна справа порушена безпідставно. При порушенні кримінальної справи заступником прокурора Миколаївської області допущені порушення вимог ст. ст. 94,98 КПК України, кримінальна справа порушена без достатніх даних і підстав які б підтверджували наявність ознак злочинів передбачених ч.2 ст. 162, ч.2 ст. 365 КК України.

23 березня 2007 року ОСОБА_4 звернувся до суду зі скаргою на постанову прокурора про порушення стосовно нього кримінальної справи, в якій просив постанову прокурора скасувати, посилається на те , що на його думку кримінальна справа порушена безпідставно. При порушенні кримінальної справи заступником прокурора Миколаївської області допущені порушення вимог ст. ст. 94,98 КПК України без достатніх даних і підстав які б підтверджували наявність ознак злочинів передбачених ч.2 ст. 162, ч.2 ст. 365 КК України.

Постановою судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 4 квітня 2007 року дані скарги об'єднані в одне провадження.

Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 5 квітня 2007 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в задоволенні скарг відмовлено.

Приймаючи таке рішення, суд вказав на те, що постанова про порушення кримінальної справи була винесена з урахуванням вимог ст. 98 КПК України. Мав місце привід - заява ОСОБА_5 про незаконні дії працівників міліції ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Підставою явились, вказані в даній заяві факти, які підтверджують його обгрунтованісь і достатність. З метою перевірки отриманої заяви виникла необхідність проведення слідчих дій, що можливо лише в рамках розслідування кримінальної справи.

В апеляції ОСОБА_3 просить постанову суду скасувати та задовольнити його скаргу про скасування постанови про порушення стосовно нього кримінальної справи. Вказує на те , що на його думку судом не враховано, що кримінальна справа стосовно нього порушена без належної перевірки заяви ОСОБА_5, як цього вимагають вимоги ст. 94 КПК України. Так, заява ОСОБА_5 зареєстрована в прокуратурі Веселинівського району Миколаївської області 12 лютого 2007 року виконана тим же почерком, що і рапорт старшого помічника прокурора даного району від 9 лютого 2007 року. Обидва документи несуть єдину інформацію про злочин і не несуть характеру офіційного повідомлення, так як виготовлені і зареєстровані з порушенням вимог ст.ст.. 94, 95, 97 КПК України.

3

В матеріалах справи відсутня належним чином оформлена заява ОСОБА_5від 9 лютого 2007 року, на підставі якої їй було видано направлення для медичного обстеження.

Також вважає, що судом не враховано при розгляді скарги, те, що постанова заступника прокурора Миколаївської області про порушення кримінальної справи постановлена з порушенням вимог ст.ст. 4, 22, 130 КПК України, в ній не вказано джерело отримання даних про злочин, не вказано куди і коли ці дані надійшли, не наведені конкретні дані, які б вказували на наявність ознак злочину.

Тому вважає, що постанова суду постановлена з порушенням вимог с 236-8 КПК України.

В апеляції ОСОБА_4 просить постанову суду скасувати та задовольнити його скаргу про скасування постанови про порушення стосовно нього кримінальної справи. Вказує на те , що на його думку судом не враховано, що кримінальна справа стосовно нього порушена без належної* перевірки заяви ОСОБА_5, як цього вимагають вимоги ст. 94 КПК України. Так заява ОСОБА_5 зареєстрована в прокуратурі Веселинівського району Миколаївської області 12 лютого 2007 року виконана тим же почерком, що і рапорт старшого помічника прокурора даного району від 9 лютого 2007 року. Обидва документи несуть єдину інформацію про злочин і не несуть характеру офіційного повідомлення, так як виготовлені і зареєстровані з порушенням вимог ст.ст.. 94, 95, 97 КПК України.

В матеріалах справи відсутня належним чином оформлена заява ОСОБА_5 від 9 лютого 2007 року, на підставі якої їй було видано направлення для медичного обстеження.

Також вважає, що судом не враховано при розгляді скарги, те, що постанова заступника прокурора Миколаївської області про порушення кримінальної справи постановлена з порушенням вимог ст.ст. 4, 22,130 КПК України, в ній не вказано джерело отримання даних про злочин, не вказано куди і коли ці дані надійшли, не наведені конкретні дані, які б вказували на наявність ознак злочину.

Тому вважає, що постанова суду постановлена з порушенням вимог с 236-8 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, захисників ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які підтримали апеляції своїх підзахисних, думку прокурора про законність і обґрунтованість постанови суду, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно п.п.2, 4 Постанови №1 Пленуму Верховного Суду України від 11 лютого 2005 року "Про деякі питання, що виникають під час розгляду судами України скарг на постанови органів дізнання, слідчого прокурора про

4

порушення кримінальної справи", розглядаючи на досудових стадіях процесу скарги на постанови про порушення кримінальної справи, суд повинен перевіряти „наявність приводів і підстав для винесення зазначених постанов і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді кримінальної справи по суті.

Розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суддя вправі з'ясовувати лише такі питання : чи були наявними на час порушення справи передбачені ч. 1 ст. 94 КПК України приводи; чи мала особа, яка порушила кримінальну справу, достатньо даних , що вказували на наявність ознак злочину ( ч.2 ст. 94 КПК); чи компетентна особа прийняла рішення про порушення кримінальної справи і чи було додержано нею встановлений для цього порядок ( ст. 98 КПК).

Однак, як вбачається із матеріалів справи, суд, розглядаючи скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на постанову про порушення стосовно них кримінальної справи, в порушення вимог ч. 14 ст. 236-8 КПК України, належним чином не перевірив наявність приводів і підстав, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення кримінальної справи.

Не вияснив, коли і яким чином звернулась ОСОБА_5 в правоохоронні органи про вчинення стосовно неї злочину, не перевірив відповідність цієї заяви про вчинення злочину вимогам ст. 95 КПК України. Не встановив чи належним чином, до порушення кримінальної справи , була перевірена заява ОСОБА_5 і чи були достатні дані, які б вказували на наявність ознак злочину і причетність до цього злочину ОСОБА_3 і ОСОБА_4.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, кримінальна справа стосовно ОСОБА_3 і ОСОБА_4 порушена за ознаками злочинів передбачених ч.2 ст. 162 та ч.2 ст. 365 КК України, тобто порушення недоторканності житла та перевищення влади працівниками міліції. Однак судом не встановлено, чи в достатній мірі були перевірені пояснення ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про те, що вони входили в склад слідчої групи по розкриттю злочину по розкраданню металу на транспорті, не вияснялись їх повноваження і які доручення їм давались старшим слідчої групи в рамках розслідування даної справи.

Таким чином, постанова суду постановлена з порушенням вимог ст. 236-8 КПК України і підлягає скасуванню, а справа поверненню на новий судовий розгляд в той же суд, але в іншому складі суду.

5

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИА

Апеляції ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 5 квітня 2007 року стосовно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд в той же суд, але в іншому складі суду.