АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-304/2007р. Головуючий 1-ї інстанції Франчук О.М.
Категорія: ст. 289 ч. 2 КК Доповідач апеляційної інстанції
України Хомік І.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 квітня 2007 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого: Ржепецького О.П.
суддів: Олещук Т.Л., Хоміка І.М.
при секретарі Татаровій СЕ.
за участю прокурора: Брек Г.С.
засудженого ОСОБА_1 і його законного представника ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією прокурора м. Южноукраїнська Миколаївської області на вирок Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 21.02.2007р., яким:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця с
Семенівка Арбузинського району
Миколаївської області, не судимого, Засуджено:
- за ст. 289 ч. 2 КК України - до 5-ти років позбавлення волі; На підставі ст. ст. 75, 104 КК України звільнено від відбуття покарання з іспитовим строком 1 рік.
Відповідно до вимог ст. 76 п. 3 КК України зобов'язано повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання чи роботи.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він 24.08.2006р. приблизно 0200 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння незаконно заволодів автомобілем «Таврія», 1995 року випуску вартістю
2
3020 грн., який належить ОСОБА_3 та направився на ньому до м. Вознесенськ, а потім в с Семенівку Арбузинського району Миколаївської області, де залишив автомобіль в лісосмузі, заховавши його.
Крім того 14.11.2006р. приблизно о 2200 годині в м. Южноукраїнську Миколаївської області, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 повторно незаконно заволодів автомобілем «Таврія» 1991 року випуску вартістю 7607 грн., що належить ОСОБА_4 на якому також направився до с Семенівки Арбузинського району Миколаївської області, де по дорозі автомобіль зламався і засуджений залишив його на узбіччі.
В апеляції прокурор м. Южноукраїнська просить вказаний вирок скасувати, постановивши свій вирок, яким призначити покарання із застосуванням ст. 69 КК України - 3 роки позбавлення волі.
Свою апеляцію він мотивує тим, що засуджений ОСОБА_1 схильний до вчинення корисливих злочинів і раніше вже притягувався до кримінальної відповідальності за ст. 289 ч. 1 КК України, справу відносно нього закрито на підставі ст. 7 КПК України зі звільненням від відповідальності на підставі ст. 48 КК України, а його виправлення неможливе без ізоляції від суспільства.
В запереченнях на апеляцію адвокат ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_1, законний представник ОСОБА_2, потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 просять апеляцію прокурора залишити без задоволення, а вирок Южноукраїнського міського суду без змін, оскільки на їх думку призначене покарання відповідає вимогам ст. ст. 65, 66 КК України і призначене з урахуванням тяжкості скоєного та особи засудженого, який знаходиться під повним контролем батьків.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, в підтримання апеляції, пояснення засудженого та його представника, заперечувавших проти задоволення апеляції, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає їх не підлягаючими задоволенню з таких підстав.
Висновки суду щодо доведеності вини засудженого ОСОБА_1 у вчиненні злочинів за обставин, викладених у вироку суду підтверджуються сукупністю доказів, досліджених в судовому засіданні, яким суд дав належну юридичну оцінку, вірно кваліфікувавши його дії за ст. 289 ч.2 КК України, і в цій частині вирок суду ніким з учасників процесу не оскаржується.
Що стосується міри покарання, призначеної засудженому ОСОБА_1, то суд врахував ступінь тяжкості скоєного ним злочину, дані щодо особи засудженого, та обставини, які пом'якшують та обтяжують його покарання, тобто призначив покарання у відповідності з вимогами ст. 65 КК України.
3
Зокрема, суд врахував те, що ОСОБА_1 скоїв тяжкий злочин і в стані алкогольного сп'яніння.
Разом з тим, суд також врахував скоєння злочину ОСОБА_1 в неповнолітньому віці, те, що він раніше не судимий, працює, позитивно характеризується як за місцем проживання так і роботи, в скоєному щиро розкаявся, добровільно відшкодував завдану шкоду і крім цього страждає захворюванням нирок.
На підставі сукупності вищенаведених обставин суд правильно дійшов до висновку про можливість виправлення ОСОБА_1 без відбування покарання і звільнення його від відбування покарання з випробуванням, застосувавши до нього ст. 75 КК України.
Враховуючи наведене, а також думку потерпілих, які просили не позбавляти засудженого волі, звернення односельчан та депутатів Семенівської сільської ради про залишення вироку суду без зміни, зазначивших, що виправлення неповнолітнього ОСОБА_1 є можливим без ізоляції його від суспільства, колегія суддів вважає такими обставинами, які вказують на те, що призначене ОСОБА_1 покарання є необхідним і достатнім для його виправлення, тому апеляція прокурора задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляцію прокурора м. Южноукраїнська Миколаївської області залишити без задоволення, а вирок Южноукраїнського міського суду від 21 лютого 2007 року стосовно засудженого ОСОБА_1 - залишити без зміни.