Справа № 11-323/2007р. Головуючий 1-ї інстанції Покровська Т.С.
Категорія: ст. 190 ч. 2 КК Доповідач апеляційної інстанції
України Хомік І.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
З травня 2007 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого: Погорелової Г.М.
суддів: Салтовської І.Б., Хоміка І.М.
при секретарі Ішутко В.М.
за участю прокурора: Кириленка Є.В.
засудженого ОСОБА_1.
законного представника ОСОБА_2.
захисника ОСОБА_3.
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією помічника прокурора Корабельного району м. Миколаєва на вирок Корабельного районного суду м. Миколаєва від 12.02.2007р., яким:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя м. Миколаєва раніше судимого:
- 25.09.2006р. Корабельним районним
судом м. Миколаєва за ст. 190 ч. 1,
186 ч. 2 з застосуванням ст. 69 КК
України до 2-х років позбавлення
волі, штрафу в сумі 100 грн. на
користь держави, із застосуванням ст.
104 КК України з іспитовим строком
1 рік.
Засуджено:
- за ст. 190 ч. 2 КК України - до
штрафу на користь держави в розмірі
850 грн..
На підставі ст. 71 ч. 1 КК України шляхом часткового приєднання не відбутої частини покарання за вироком від 25.09.2006р. Корабельного районного суду м. Миколаєва остаточно призначено до відбуття покарання у вигляді 2-х років позбавлення волі, та штрафу в сумі 100 грн.
2
на користь держави, із застосуванням ст. 104 КК України з іспитовим строком 2 роки.
У відповідності зі ст. 72 ч. З КК України покарання за вироком Корабельного районного суду від 13.02.2007р. яким ОСОБА_1. засуджено за ст. 190 ч. 2 К України до 850-ти грн. штрафу виконувати окремо.
За вироком суду ОСОБА_1. визнано винним в тому, що 28.11.2006р. приблизно о 0940 годині, знаходячись на території ВПУ №7 розташованого по вул. Ватутіна, 275 в Корабельному районі м. Миколаєва, шляхом шахрайства, обманюючи неповнолітнього ОСОБА_4. заволодів мобільним телефоном «Sony-Ericsson W-810» вартістю 1679 грн. з сім-картою оператора «Лайф» вартістю 20 грн. що належав ОСОБА_5.
В апеляції помічник прокурора просить скасувати вирок суду постановивши свій вирок, яким призначити ОСОБА_1. покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців, мотивуючи це тим, що ОСОБА_1скоїв злочин в період іспитового строку і його виправлення не можливе без ізоляції від суспільства.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора в підтримання апеляції, пояснення засудженого ОСОБА_1, заперечувавшого проти задоволення апеляції, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія судців вважає їх не підлягаючими задоволенню з таких підстав.
Висновки суду щодо доведеності вини засудженого ОСОБА_1в скоєнні злочин, за обставин, викладених у вироку суду, підтверджується його особистим визнанням вини та іншими доказами дослідженими в судовому засіданні, яким суд дав належну юридичну оцінку, вірно кваліфікувавши його дії за ст. 190 ч.2 КК України.
В цій частині вирок суду ніким з учасників процесу не оскаржується.
Що стосується міри покарання, то суд призначив її засудженому ОСОБА_1відповідно до вимог ст. 65 КК України, в межах санкції статті, що передбачає відповідальність, з урахуванням ступеню тяжкості скоєного злочину, даних щодо особи засудженого та обставин, які пом'якшують покарання.
Хоча ОСОБА_1скоїв злочин в період випробування, але цей злочин відноситься до категорії середньої тяжкості, засуджений в скоєному щиро розкаявся, заподіяну шкоду відшкодував, що суд визнав обставинами, які пом'якшують його покарання, і з урахуванням вказаних обставин, а також позитивних даних щодо особи засудженого, його неповнолітнього віку, думки потерпілого, прохавшого суворо не карати підсудного, суд обгрунтовано призначив йому самий м'який вид покарання, що передбачає санкція ст.190 ч.2 КК України, оскільки сукупність вказаних обставин давала підстави суду прийти до висновку що саме така міра
3
покарання буде необхідною і достатньою для виправлення неповнолітнього.
Обмежень для застосування стосовно неповнолітнього ОСОБА_1 міри покарання у вигляді штрафу, судом не встановлено. З пояснень законного представника неповнолітнього, слідує, що той крім навчання, працює і отримує зарплату. На власні кошти неповнолітній ОСОБА_1придбав плеєр та магнітофон, вартість яких складає 890 грн.
Згідно довідки приватного підприємця ОСОБА_6, ОСОБА_1дійсно у нього працював і отримував заробіток до 250 грн.
Зазначені обставини вказують на те, що неповнолітній ОСОБА_1мав самостійний доход, власні кошти та майно, тому відповідно до вимог ст. 99 КК України суд вправі був застосувати до неповнолітнього міру покарання у виді штрафу.
Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, на цей час ОСОБА_1сплатив призначений судом розмір штрафу в сумі 850 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України остаточне призначення покарань за цим вироком і попереднім вироком суду, в разі призначення покарання у виді штрафу, складанню не підлягають і виконуються самостійно, і суд вірно застосував вказану норму закону.
Таким чином, підстав для задоволення апеляції, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія судців, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію помічника прокурора Корабельного району м. Миколаєва залишити без задоволення, а вирок Корабельного районного суду м. Миколаєва від 12.02.2007 року стосовно засудженого ОСОБА_1 - залишити без зміни.