Справа № 2-1727/2009
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 липня 2009 року
Шевченківський районний суд м. Києва
в складі:
головуючого-судді: Гулька Б.І.
при секретарі: Єрмоловій В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства Культури та туризму, Державної циркової компанії України про стягнення заробітної плати та зобов’язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ:
В серпні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив: поновити його на роботі на посаді артиста вищої категорії керівника ілюзійного атракціону " Фокуси народів світу "; стягнути з відповідача заробітну за вимушений прогул за рік; зобов’язати відповідача відновити ілюзійний атракціон " Фокуси народів світу ". В послідуючому позивач, уточнюючи позовні вимоги, відкликав вимогу про поновлення на. роботі, просив стягнути: заборгованість по заробітній платі керівника ілюзійного атракціону " Фокуси народів світу " в сумі 66 962 грн.; стягнути 83 000, 00 російських рублів, які були ним витрачені на вимогу наказу ДП ТЦК " Зірки України " для транспортування атракціону " Летючі фокстер’єри "; стягнути заборгованість з повернення витрачених ним за згодою і на прохання ДП " Державна циркова компанія " в сумі 19 992, 00 грн. за оплату робіт по перенесенню в натурі меж земельної ділянки; зобов’язати відповідачів відновити ілюзійний атракціон " Фокуси народів світу ", для чого відновити артистичні костюми, набрати в балет нових виконавців, відремонтувати ілюзійний реквізит, оновити оформлення арени, підготувати тварин, що задіяні в роботі атракціону, надати репетиційний період при Національному цирку України.
Ухвалою суду від 01.04.2009 року вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення 83 000, 00 російських рублів та 19 992, 00 грн. виділені в окреме провадження.
Вимоги про стягнення заробітної плати та відновлення ілюзійного атракціону мотивовані тим, що на підставі наказу Міністерства культури № 5 від 12.03.1993 року на базі Київського цирку створено Державний колектив творчої програми " Зірки України " під керівництвом ОСОБА_1 з надання йому права юридичної особи. По переводу з Росцирку, він був прийнятий на посаду директора - художнього керівника підприємства і артиста вищої категорії ілюзійного атракціону " Болеро ". Наказом № 6 від 22.01.1999 року він був переведений на посаду артиста вищої категорії - керівником ілюзійного атракціону " Фокуси народів світу " де і працював на цій посаді до 2004 року.
Наказом № 238 від 16.04.2004 року Міністерства культури мистецтв України розпочато реорганізацію Державного підприємства " Цирковий творчий колектив " Зірки України ", шляхом приєднання його до Державного підприємства " Державна циркова компанія України ". Без згоди та у його відсутність (відрядження у Китаї), наказом від 01.11.2004 року за № 80-К переведено до ДП " Державна циркова компанія " без визначення посади. Повернувшись до України, він був змушений подати заяву про зарахування на роботу до компанії в якості керівника атракціону " Летючі фокстер’єри ". Незважаючи на це, він виконував обов’язки керівника ілюзійного атракціону, однак відповідач не виплачував йому заробітну плату; неодноразово звертався зі скаргами до Міністерства культури і туризму України, циркової компанії про поновлення на цій посаді та відновлення ілюзійного атракціону, на що отримував одні обіцянки.
Представник Міністерства культури і туризму України в судовому засіданні не заперечуючи проти задоволення вимог ОСОБА_1, пояснив, що всі вимоги стосуються виключно його трудових відносин з цирковою компанією, яка є належним відповідачем у справі.
Представник Державної циркової компанії України, заперечуючи проти позову, посилався на те, що за час роботи у компанії ОСОБА_1 не виконував роботи керівника атракціону " Фокуси народів світу ", оскільки останній не функціонував, відповідно не може і бути нарахована за це заробітна плата; вирішення питання щодо відновлення атракціону " Фокуси народів світу " належить власнику, а втручання в господарську діяльність підприємства є неправомірним.
Суд, вислухав пояснення позивача та представників відповідачів, дослідив надані докази, прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Провіряючи обставини по справі судом встановлено, що наказом міністра Міністерства культури України № 5 від 20.01.1993 року на базі Київського цирку створено державний колектив творчої програми " Зірки України " під керівництвом ОСОБА_1, з наданням йому права юридичної особи.
Наказом № 7 від 11.03.1993 року його прийнято на роботу за переведенням з Росцирку на посаду артиста вищої категорії ілюзійного атракціону " Болеро ".
01.03.1993 року наказами Міністерства культури України ОСОБА_1 призначено на посаду, а 12.10.1994 року звільнено з посади директора - художнього Державного підприємства " Цирковий творчий колектив " Зірки України ".
В послідуючому наказом № 39-К від 08.02.1995 року його було призначено на посаду директора -художнього керівника вищезазначеного підприємства, а 22.01.1999 року звільнено з посади за власним бажанням та переведено на посаду артиста вищої категорії - керівником ілюзійного атракціону " Фокуси народів світу " (наказ № 6-К від 19.01.1995 року та наказ № 6-1К від 22.01.1999 року).
Наказом № 77-А від 01.11.1999 року, на підставі заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_3, на нього покладено обов’язки керівника атракціону " Літаючі фокстер’єри " з 01.11.1999 року.
Відповідно до наказу Міністерства культури і мистецтв України № 68 від 05.02.2004 року " Про реформування циркової галузі " Державне підприємство " Цирковий творчий колектив " Зірки України " внаслідок реорганізації було приєднано до Державної циркової компанії України.
01.11.2004 року на ім’я генерального директора ДП " Державна циркова компанія " ОСОБА_1 подана заява про зарахування його на роботу в якості керівника атракціону " Літаючі фокстер’єри " з 01.11.2004 року.
Наказом № 80-К від 01.11.2004 року " Про реорганізацію ДП " ЦТК " Зірки України " шляхом приєднання до ДП " Державна циркова компанія ", працівники творчого колективу були переведені до циркової компанії; ОСОБА_1 на посаду артиста вищої категорії номера " Літаючі фокстер’єри ".
Судом встановлено, що станом на час переведення працівників творчого колективу " Зірки України " до Державної циркової компанії, ілюзійний атракціон " Фокуси народів світи " не функціонував і не функціонує по теперішній час.
Про те, що з 2004 року не проводяться вистави ілюзійного атракціону " Фокуси народів світу "
не оспорював і сам позивач.
Відповідно до ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Як зазначалось раніше, ілюзійний атракціон " Фокуси народів світу " не функціонував, вистави по ньому не проводилися, відповідно робота по ньому не виконувалася, а тому заробітна плата ОСОБА_1 за цей номер не може бути нарахована.
Твердження позивача про те, що відповідач зобов’язаний був виплатити йому дві третини окладу за простій атракціону " Фокуси народів світу " не заслуговують на увагу виходячи з наступного.
Простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.
У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця ( ст. 34 КЗпП України).
Судом встановлено, що з часу переведення працівників ДП " ЦТК " Зірки України " до ДП " Державна циркова компанія України " ОСОБА_1 працював на посаді артиста вищої категорії номера " Літаючі фокстер’єри ", а з 09.04.2008 року художнім керівником цього атракціону, за що отримував заробітну плату на підприємстві, відповідно, відсутні підстави для виплати йому заробітної плати за простій.
Що стосується вимог ОСОБА_1 про зобов’язання відповідача відновити ілюзійний атракціон " Фокуси народів світу ", то вони також не підлягають задоволенню, оскільки це питання віднесено до діяльності Державної циркової компанії України, а втручання в господарську діяльність підприємства є неприпустимим.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Міністерства Культури та туризму, Державної циркової компанії України про стягнення заробітної плати та зобов’язання вчинити дії відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.