АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 січня 2011 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Київської області у складі :
Головуючого, судді : - Левчука О.Д.
суддів : - Черкасова В.М., Загоруйко В.В.
за участю прокурора : - Чупринської Є.М.
засудженої : - ОСОБА_1
захисника : - ОСОБА_2
потерпілого : - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями потерпілого ОСОБА_3, засудженої ОСОБА_1 на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 листопада 2010 року, яким -
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1року народження, уродженка м. Переяслав-Хмельницький Київської області, українка, громадянка України, з вищою освітою, розлучена, має на утриманні неповнолітнього сина, 1992 року народження, не працююча, інвалід 2 групи (загальне захворювання), зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1, раніше не судима, -
засуджена за ч.1 ст. 121 КК України на 5 (п’ять) років позбавлення волі.
На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 (три) роки та зобов’язано її не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти про зміну місця проживання.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 5 000 (п’ять тисяч) гривень у відшкодування завданої моральної шкоди.
________________________________________________________________________________
Справа № 11-68 /2011 р. Головуючий в 1-й інстанції – Федорова Т.П. Категорія – ч.1 ст. 121 КК України Доповідач - Черкасов В.М.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Білоцерківської міської лікарні № 2 у відшкодування витрат, пов’язаних з лікуванням ОСОБА_3 2 537 (дві тисячі п’ятсот тридцять сім) гривень.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області 1 003 (одну тисячу три) гривні у відшкодування витрат, пов’язаних з проведенням судових експертиз.
Вироком також вирішено питання щодо речових доказів.
Згідно вироку суду ОСОБА_1 визнана винною та засуджена за те, що вона 22 травня 2010 року приблизно о 20 годині 15 хвилин, знаходячись в стані алкогольного сп’яніння за місцем свого проживання в АДРЕСА_1, під час сварки з колишнім співмешканцем ОСОБА_3, що виникла на грунті неприязних стосунків, з мотивів ревнощів та помсти, взяла на кухні ніж, вийшла в коридор квартири, де знаходився ОСОБА_3 та умисно нанесла останньому три цілеспрямовані удари ножем, який тримала в правій руці, в область живота з лівої сторони.
Своїми умисними діями ОСОБА_1 заподіяла ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення лівої здухвинної ділянки без пошкоджень внутрішніх органів, два непроникаючих колото-різаних поранення в ділянці лівого підребер’я. Проникаюче колото-різане поранення живота відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень по критерію, як небезпечне для життя; два непроникаючих колото-різаних поранення в області лівого підребер’я як в сукупності так і кожне окремо відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я.
В апеляції потерпілий, не оспорюючи вирок в частині доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненому, правильності кваліфікації її дій, вважає, що призначене покарання не відповідає ступеню тяжкості злочину, особі засудженого внаслідок його м’якості. Просить вирок суду скасувати та постановити новий, яким призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді 5 років позбавлення волі. Вважає, що судом при призначені покарання не була врахована тяжкість злочину, обставина, яка обтяжує покарання, вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння і що засуджена під час досудового та судового слідства вину визнала частково, тому призначене судом покарання є недостатнім для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
В апеляції засуджена ОСОБА_1, просить вирок суду скасувати та винести щодо неї виправдувальний вирок. Свої вимоги мотивує тим, що висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи і неправильно застосований кримінальний закон. Вважає, що в її діях не було умислу наносити тілесні ушкодження потерпілому, а лише залякати, щоб останній покинув помешкання. Крім того, сам потерпілий вчинив по відношенню до неї відкрите викрадення майна, яке було поєднане з насильством, що полягало в спричиненні їй легких тілесних ушкоджень. Зазначає, що її дії були викликані необхідністю захисту від суспільно-небезпечного посягання на її інтереси, здоров’я, честь, гідність і індивідуальне майно, тому суд був зобов’язаний застосувати ст. 36 КК України і визнати її дії необхідною обороною. Також, не згодна з рішенням суду в частині задоволення цивільного позову і стягнення з неї моральної шкоди, оскільки відповідно до ч.1 ст.1193 ЦК України, шкода завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується.
Прокурор, який затвердив обвинувальний висновок у справі на підставі ст. 355 КПК України відкликав подану ним раніше апеляцію.
Заслухавши доповідача, пояснення засудженої та міркування її захисника, які підтримують подану ними апеляцію, і заперечують проти апеляції потерпілого, потерпілого, який підтримав свою апеляцію та заперечує проти апеляції засудженої, думку прокурора, який заперечує проти поданих апеляцій, перевіривши матеріали кримінальної справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляції потерпілого та засудженої не підлягають до задоволення.
Винність ОСОБА_1 у вчиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя потерпілого в момент заподіяння, при обставинах вказаних у вироку суду, встановлена зібраними по справі доказами і підтверджується частково показами самої засудженої ОСОБА_1 які вона давала на досудовому і судовому слідстві про заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження, рапортом помічника чергового на ім’я начальника Білоцерківського МВМ-1, заявою ОСОБА_3, показами потерпілого ОСОБА_3, який вказав, що ОСОБА_1 нанесла йому три удари ножем, показами свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, протоколами відтворення обстановки та обставин події від 08.06.2010 року та 07.06.2010 року, висновками судової медико-криміналістичної експертизи № 166-мк, судово-цитологічної експертизи № 154/2010 року, судово-імунологічної експертизи № 172, іншими фактичними обставинами справи.
Суд, розглядаючи справу, прийшов до обґрунтованого висновку, що у діях ОСОБА_1 має місце умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я.
Посилання в апеляції потерпілого, що призначене покарання не відповідає ступеню тяжкості злочину, особі засудженого внаслідок його м’якості є безпідставними, необгрунтованими і спростовуються матеріалами кримінальної справи, які суд дослідив в судовому засіданні і дав їм належну оцінку в їх сукупності.
Посилання в апеляції засудженої на відсутність умислу в її діях та необхідності визнання в її діях необхідної оборони м’якості є безпідставними, необгрунтованими і спростовуються матеріалами кримінальної справи, які суд дослідив в судовому засіданні і дав їм належну оцінку в їх сукупності.
Юридична кваліфікація дійОСОБА_1 за ч.1 ст. 121 КК України є правильною.
При призначенні покарання ОСОБА_1, суд врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винної, обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання, і вірно призначив їй покарання із застосування ст.ст. 75,76 КК України, звільнивши її від відбування покарання із іспитовим строком 3 роки, яке відповідає вимогам ст. 65 КК України.
Підстав для скасування вироку з постановлення нового, виправдовування засудженої, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Київської області, -
У х в а л и л а :
Апеляції потерпілого ОСОБА_3, засудженої ОСОБА_1 – залишити без задоволення, а вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 листопада 2010 року щодо ОСОБА_1 – без зміни.
С У Д Д І :
____________________________ _______________________ _______________________
( Левчук О.Д. ) ( Черкасов В.М. ) ( Загоруйко В.В. )