СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
23 грудня 2010 року Справа № 5020-12/181-2/185
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Ткаченка М.І.,
суддів Антонової І.В.,
Заплава Л.М.,
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився (Севастопольська міська рада);
відповідача - не з'явився (фізична особа-підприємець ОСОБА_1);
третьої особи - не з'явився (Фонд комунального майна Севастопольської міської ради)
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Шевчук Н.Г.) від 6 жовтня 2010 року у справі № 5020-12/181-2/185
за позовом Севастопольської міської ради
(вулиця Леніна, 3, місто Севастополь, 99011)
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
АДРЕСА_1
АДРЕСА_2
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фонду комунального майна Севастопольської міської ради
(вулиця Луначарського, 5, місто Севастополь, 99011)
про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном
В С Т А Н О В И В:
У липні 2010 року Севастопольська міська рада, на підставі статей 26, 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, статей 319, 321, 327, 391, 1213 Цивільного кодексу України звернулась до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фонду комунального майна Севастопольської міської ради, в якій просила зобов'язати відповідача звільнити (повернути) нежитлове приміщення підвалу трьохповерхового житлового будинку загальною площею 131,4 м2, розташованого по АДРЕСА_3
Позовні вимоги мотивовані тим, що між Управлінням з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди зазначеного вище майна № 435-99.
Строк дії укладеного договору визначено до 27 жовтня 2004 року.
Після закінчення строку його дії, 30 грудня 2004 року сторони уклали новий договір, строк дії якого до 3 жовтня 2005 року.
17 жовтня 2005 року Фонд направив на адресу відповідача заяву про припинення строку дії договору та повернення орендованого майна.
Однак, відповідач орендоване майно не повернув та продовжує ним користуватися до наступного часу, що стало підставою звернення до суду.
Відзив на позовну заяву в матеріалах справи відсутній.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 6 жовтня 2010 року по справі № 5020-12/181-2/185 (суддя Шевчук Н.Г.) позов задоволено.
Зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 повернути Севастопольській міській раді вбудовані нежитлові приміщення у трьохповерховому будинку загальною площею 131,4 м2, розташованих по АДРЕСА_3
Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Севастопольської міської ради 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погодившись з прийнятим рішенням, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Відповідач вважає, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що за час дії договору оренди відповідно до приказу керівника Управлінням з питань майна комунальної власності № 238 від 7 травня 2004 року „Про дозвіл проведення невід'ємних поліпшень нежитлового приміщення по АДРЕСА_3 Фондом комунального майна Севастопольської міської ради надано фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 дозвіл на проведення реконструкції зазначеного вище приміщення на суму 40574,00 грн. за власний рахунок згідно кошторису.
В апеляційній скарзі заявник посилається на статтю 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, якою передбачено, що якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної в установленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначено договором оренди.
Письмових заперечень проти апеляційної скарги до суду не надходило.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 9 грудня 2010 року апеляційна скарга прийнята до провадження суду у складі колегії: головуючого судді Ткаченка М.І., судді Антонової І.В., судді Заплавии Л.М. та призначена до розгляду на 23 грудня 2010 року.
У судове засідання представники сторін та третьої особи не з'явились. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Частина 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, то судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представників сторін та третьої особи.
Розглянувши справу повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
18 жовтня 1999 року між Управлінням з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди зазначеного вище майна № 435-99.
Пунктом 1 укладеного договору передбачено, що орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення підвалу, розташованих у трьохповерховому житловому будинку загальною площею 131,4 м2, розташованих по АДРЕСА_3
Відповідно до пункту 9 цього договору, строк його дії визначено до 30 жовтня 2001 року.
15 лютого 2002 року між Управлінням з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна № 51-02.
Строк дії договору № 51-02 до 5 жовтня 2003 року.
30 грудня 2004 року між Управлінням з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) укладено договір нерухомого майна № 151-04 (нова редакція договору оренди № 51-02 від 15 лютого 2002 року.
Строк дії договору № 151-04 до 3 жовтня 2005 року.
Відповідно до пункту 4.12. договору, орендар зобов'язувався при припиненні строку договору повернути орендодавцю майно у належному стані, не гіршому ніж під час надання його в оренду, з урахуванням зносу.
17 жовтня 2005 року Фонд комунального майна Севастопольської міської ради звернувся до відповідача з вимогою повернути орендоване майно за актом приймання - передачі в строк, встановлений договором оренди.
Однак, відповідач об'єкт нерухомого майна не повернув, акт прийому-передачі майна не підписав.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Правовідносини сторін регулюються Цивільним кодексом України, Законом України „Про оренду державного та комунального майна”
Відповідно до статті 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Згідно статті 32 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, контроль за використанням майна, переданого в оренду (крім іншого окремого індивідуального майна), покладається на органи, які за Законом здійснюють державну політику у сфері оренди.
У відповідності з пунктом 2 Положення про Фонд комунального майна Севастопольської міської ради він є виконавчим органом Севастопольської міської ради по управлінню майном, яке є комунальною власністю територіальної громади міста Севастополя. Фонд виступає орендодавцем комунального майна.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності (стаття 283 Господарського кодексу України).
Статтею 3 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” передбачено, що відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно пункту 2 статті 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” дія договору оренди припиняється у випадку закінчення строку, на який він був укладений.
Як вбачається з матеріалів справи, строк дії договору оренди закінчився 3 жовтня 2005 року.
Відповідно до частини першої статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Згідно частини другої статті 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Однак, з матеріалів справи вбачається, що Фонд комунального майна Севастопольської міської ради 17 жовтня 2005 року звертався до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з вимогою про повернення об'єкту оренди.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 посилається на статтю 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, в якій зазначено, що якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної в установленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначено договором оренди.
Але, у пункті 1 цієї статті передбачено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Однак, у порушення зазначеної вище норми, об'єкт оренди відповідачем не повернуто.
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно зі статтею 1213 Цивільного кодексу України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
На підставі вищевикладеного, судова колегія вважає, що господарський суд першої інстанції правомірно дійшов до висновку про задоволення позовних вимог у зв'язку з тим, що відповідач користується спірним об'єктом безпідставно.
Рішення суду прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 46, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Севастополя від 6 жовтня 2010 року у справі № 5020-12/181-2/185 залишити без змін.
Головуючий суддя М.І. Ткаченко
Судді І.В. Антонова
Л.М. Заплава