СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
21 грудня 2010 року Справа № 20-12/385-1/118-3/134
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Заплава Л.М.,
суддів Прокопанич Г.К.,
Остапової К.А.,
за участю представників сторін:
представник позивача, не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Альтеко-Крим";
представник відповідача, Стародубцев Денис Сергійович, довіреність № б/н від 24.09.10, товариство з обмеженою відповідальністю "Родамир";
представник відповідача, Трофімова Галина Іванівна, довіреність № б/н від 24.09.10, товариство з обмеженою відповідальністю "Родамир";
представник відповідача, Запорожець Леся Василівна, довіреність № 1076/10/10-053 від 06.09.10, Державна податкова адміністрація у місті Севастополі;
представник третьої особи, не з'явився, Державне підприємство Центральне спеціалізоване будівельне управління;
представник третьої особи, не з'явився, Міністерство оборони України;
прокуратура міста Севастополя: Ковалевич Олег Михайлович, посвідчення НОМЕР_1
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Альтеко-Крим" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Головко В.О.) від 21.10.2010 у справі № 20-12/385-1/118-3/134
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Альтеко-Крим" (пр-т Нахімова, 16, Миколаївка, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим,97546)
представник: Герасимова Ольга Анатоліївна (АДРЕСА_1)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Родамир" (вул. Леніна, 50, кв. 17,Севастополь,99011)
(вул.Балаклавська,6 кв.15,кімн.28,Севастополь,99011)
(вул.В.Кучера,13 кв.6,Севастополь,99011)
Державної податкової адміністрації у місті Севастополі (вул. Кулакова, 56,Севастополь,99011)
за участю 3-х осіб: Державного підприємства Центральне спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункове) Міністерства оборони України "Укроборонбуд" (вул. Пономарьова, 17,Коцюбинське, м. Ірпінь, Київська область,08298)
(вул.Артема, 53, Київ,04053)
Міністерства оборони України (Повітрянофлотський пр-т, 6,Київ 1,01001)
за участю заступника прокурори міста Севастополя (вул. Павліченко, 1, Севастополь, 99011)
для відома: прокуратура міста Севастополя (вул.Павліченко,1,Севастополь)
про визнання недійсним договору купівлі-продажу №1466 від 29.10.2004
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Альтеко-Крим" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Родамир", Державної податкової адміністрації у місті Севастополі, за участю 3-х осіб: Державного підприємства Центральне спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункове) Міністерства оборони України "Укроборонбуд", Міністерства оборони України
про визнання недійсним договору купівлі-продажу №1466 від 29.10.2004.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 04.08.2010 (суддя Головко В.О.) у справі № 20-12/385-1/118-3/134 у позові товариству з обмеженою відповідальністю "Альтеко-Крим" відмовлено.
Не погодившись з постановленим судовим актом, товариство з обмеженою відповідальністю "Альтеко-Крим" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати, позов задовольнити.
Доводи апеляційної скарги мотивовані порушенням судом при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права.
На підставі розпорядження заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.12.2010 у зв’язку з зайнятістю в іншому судовому засіданні судді Ткаченко М.І. здійснено його заміну на суддю Остапову К.А.
У судове засідання 21.12.2010 представники товариства з обмеженою відповідальністю "Альтеко-Крим", Державного підприємства Центральне спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункове) Міністерства оборони України "Укроборонбуд", Міністерства оборони України не з’явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 № 2-7/10608-2008.
Оскільки явка учасників процесу обов’язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність нез’явившихся сторін.
На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України, повторно розглянувши справу, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації №2152 від 31.12.2003 на підставі заяви Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя напівзруйноване домоволодіння на Лісовому кордоні мису Сарич в Балаклавському районі м. Севастополя було визнано безхазяйним.
Відповідно до Довідки управління міського будівництва і архітектури Севастопольської міської державної адміністрації від 11.06.2004 №5-2/1379 визнаному безхазяйним напівзруйнованому домоволодінню, розташованому в районі Лісового кордону мису Сарич, присвоєно адресу: Севастопольська зона ПБК, № 2-А
29.10.2004 між Державною податковою адміністрацією у місті Севастополі (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Родамир" (покупець) укладено договір купівлі-продажу, предметом якого є відчуження напівзруйнованого домоволодіння, яке в цілому складається з:
напівзруйнованої будівлі, площею забудови 63,0 м ,
споруди душової, площею 25,0 м ,
окремо стоячої напівзруйнованої будівлі прохідної, площею забудови 6,0 м ,
двох окремо стоячих споруд убиральні площею забудови 3,0 м ,
напівзруйнованої цементобетонної площадки загальною площею 256,5 м ,
цементобетонного мощення загальною площею 200,0 м ,
чотирьох напівзруйнованих фундаментів загальною площею 45,0 м , 95,0 м , 24,0 м2, 24,0 м2,
чотирьох напівзруйнованих підпірних стінок довжиною 7 м, 16,7 м, 11,3 м,6,2 м, яке знаходиться на Лісовому кордоні мису Сарич за адресою: Севастопольська зона ПБК, № 2-А., та зареєстровано на праві власності за товариством з обмеженою відповідальністю "Альтеко-Крим" Комунальним підприємством "Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської ради за № 3991 від 27.07.2007.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 18.06.2007 у справі №20-12/200 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Альтеко-Крим" до Севастопольської міської ради, Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункове) Міністерства оборони України "Укроборонбуд" про визнання дійсним договору № 13/03-06з/01з/Д від 28.03.2006, визнання права власності на нерухоме майно, визнання права користування земельною ділянкою площею 5,5253 га за адресою: місто Севастополь, Севастопольська зона ЮБК-3 за товариством з обмеженою вдповідальністю "Альтеко-Крим", визнано право власності на майно, а саме: трансформаторну підстанцію, площею 29,8 (35,8) м2, туалетну кабіну на 2 відділення площею 2,4 (3,4) м , асфальтову площадку до ТП площею 100 м2, технічні площадки (3 шт.) площею 360 м2, бетонне огородження довжиною 150 м, висотою 2 м, дротова огорожа, довжиною 150 м, опори лінії електропередач 0,4 кВт, 380 В, бетонний лоток водовідведення довжиною 2000 м, асфальтована дорога з площадками довжиною 800 м, шириною 5 м, підпірна бутова бетонна стіна довжиною 80 м, висотою 1,2 м, оглядові колодязі - 6 шт., - водяна ємність-накопичувач, обсягом 6 м3, силовий трансформатор (ревун, тифон, сирена), яке розміщено на земельній ділянці військового містечка №296 площею 1,7253 га, що входить до загальної площі земельної ділянки площею 5,5253 га, розташованої за адресою: м. Севастополь, Севастопольська зона ПБК-3.
Однак, дане рішення господарського суду міста Севастополя було скасовано Вищим господарським судом України.
21.06.2010 Вищим господарським судом України були залишені у силі рішення нижчестоячіх суддів про відмову у позові товариству з обмеженою відповідальністю "Альтеко-Крим" про визнання дійсним договору № 13/03-06з/01з/Д від 28.03.2006, визнання права власності на нерухоме майно, визнання права користування земельною ділянкою площею 5,5253 га за адресою: місто Севастополь, Севастопольська зона ЮБК-3 за товариством з обмеженою відповідальністю "Альтеко-Крим", тому спірне майно не належить позивачу на праві власності..
Статтею 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що захист цивільних прав та інтересів здійснюється, зокрема, у такий спосіб, як визнання правочину недійсним.
Можливість захисту цивільно-правового інтересу таким способом як подання заінтересованою особою позову щодо визнання недійсною угоди, стороною якої вона не є, передбачена частиною третьою статті 215 Цивільного кодексу України.
Частиною третьою статті 215 Цивільного кодексу України унормовано, що оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним в судовому порядку за позовом однієї із сторін цього правочину або іншої заінтересованої особи, що заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом.
Пунктом 1 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України №02-5/111 від 12.03.1999 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними", вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону; дотримання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Частиною першою статті 207 Господарського кодексу України передбачено, що судом може бути визнане недійсним повністю або частково господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).
В якості підстав для визнання договору купівлі-продажу № 1466 від 29.10.2004 недійсним позивач називає дві обставини: відсутність у відповідача-2 права на відчуження майна; порушення спірним договором публічного порядку (стаття 228 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини другої статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним, а в силу частини другої статті 215 Цивільного кодексу України визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений частиною першою статті 228 Цивільного кодексу України:
1)правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;
2)правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.
З матеріалів справи вбачається, що нерухоме майно за договором купівлі-продажу № 1466 від 29.10.2004 було відчужено Державною податковою адміністрацією у м. Севастополі відповідно до Інструкції про порядок виявлення та обліку безхазяйного майна №112 від 17.12.1987, виданої на підставі статті 137 ЦК Української РСР (1963 р.), затвердженої Міністерством фінансів Української РСР (яка діяла на час прийняття рішення про визнання майна безхазяйним); Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним. затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1340 від 25.08.1998; Закону України "Про місцеві державні адміністрації" від 09.04.1999 № 586-ХІУ
На момент відчуження будь-яких даних щодо належності відповідного майна Міністерству оборони України чи будь-яким іншим особам не було, що підтверджується довідкою ДКП "Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна м. Севастополя" № 3750 від 11.11.2003.
Право власності на будови та споруди військового містечка № 296, розташованого в м. Севастополі, Севастопольська зона ПБК, № 3, яке складається із службової будівлі літ. "А", контрольного пункту літ. "Б", службової будівлі літ. "В", огорож № 1, 2, зареєстровано за Державою Україна в особі Міністерства оборони України лише 21.06.2006, тобто вже після укладення спірного договору.
Таким чином, відчуження Державною податковою адміністрацією в м. Севастополі нерухомого майна за договором купівлі-продажу № 1466 від 29.10.2004 є правомірним та відповідає вимогам чинного законодавства України.
Також судова колегія зазначає, що перелік майна, на яке визнано право власності за позивачем, не є тотожним переліку майна, що продане ТОВ "Родамир" за спірним договором.
Безхазяйному домоволодінню присвоєна адреса: Севастопольська зона, Південний берег Криму № 2-А,однак, майно, на яке визнано право власності за ТОВ "Альтеко-Крим" знаходиться у військовому містечку № 296 за адресою: Севастопольська зона, Південний берег Криму, № 3.
Зацікавленість позивача у вирішенні спору судом покладає на нього обов'язок довести, що його цивільне право порушене, не визнається чи оспорюється відповідачем і що саме йому належить право вимоги.
Відсутність факту порушення права чи взагалі суб'єктивного права, на захист якого подано позов, тягне за собою відмову у позові.
Право особи, яка вважає себе власником майна, не підлягає захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсною угоди, стороною в якій така особа не є, тобто, з застосуванням правового механізму, встановленого частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України, незалежно від того, чи відповідає спірна угода Закону.
Результатом задоволення такого позову буде застосування судом наслідків недійсності угоди, які стосуються сторін угоди і не поширюються на права позивача, який вважає себе власником спірного майна, не будучи стороною угоди.
Захист прав такої особи можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову, якщо є підстави встановлені статтею 388 Цивільного кодексу України.
З доводів позивача вбачається, що звертаючись до суду з вимогою про визнання спірної угоди недійсною Товариство з обмеженою відповідальністю "Альтеко-Крим" мало на меті захистити свої права як власника майна, яке є предметом спірного договору купівлі-продажу.
Проте, обраний позивачем спосіб захисту (визнання угоди недійсною) не відповідає порушеному праву власності на майно, оскільки в даному випадку відновити і захисти це право можливо шляхом заявлення вимоги до власника об'єктів нерухомості про усунення перешкод у володінні, користуванні та розпорядженні належним позивачеві майном.
За таких обставин господарський суд першої інстанції правомірно відмовив у позові товариству з обмеженою відповідальністю "Альтеко-Крим".
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що рішення господарського суду міста Севастополя відповідає чинному законодавству та встановленим обставинам справи, тому підстав для його скасування не має.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 частини першої статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Альтеко-Крим" залишити без задоволення.
2.Рішення господарського суду міста Севастополя від 21.10.2010 у справі № 20-12/385-1/118-3/134 залишити без змін.
Головуючий суддя Л.М. Заплава
Судді Г.К. Прокопанич
К.А. Остапова