2-9344/10
Р І Ш Е Н НЯ
Іменем України
24 грудня 2010 року м. Донецьк
Київський районний суд м. Донецька в складі
головуючого – судді Л.М. ПАВЛЕНКО
при секретарі – О.В. КОВАЛЬОВІЙ
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду Київського районного суду м. Донецька справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства ГПК «Потенціал» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку та про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, компенсації за затримку виплати заробітної плати та відшкодування моральної шкоди
ВСТАНОВИВ
Позивач ОСОБА_1, уточнюючи позовні вимоги, звернувся до Київського районного суду м. Донецька із позовом до Приватного підприємства ГПК «Потенціал» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку та про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, компенсації за затримку виплати заробітної плати та відшкодування моральної шкоди.
В позові вказав, що він перебував у трудових правовідносинах з відповідачем. Відповідач не виплачує позивачеві заробітну плату. Після звільнення 03.06.2008 р. с підприємства за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, заробітну плату відповідач у відповідних розмірах не виплатив. Тарифна ставка шахтаря – прохідника 4 розряду з повним робочим днем в шахті, при умові дотримання ст.. 97 КЗпП України, складає: мінімальна тарифна ставка *1,2*4,829*1,15. Тарифна ставка шахтаря – прохідника 4 розряду з повним робочим днем в шахті повинна складати: мінімальна тарифна ставка (з якої виходив при оплаті праці роботодавець)* на коефіцієнт 6,66. Відповідач при оплаті його праці виходив з окладу (тарифної ставки) 570,05гр. на місяць, отже і його середній заробіток був обчислений виходячи з суми 3796,5 гр. за два місяці (квітень, травень) виходячи з розрахунку 3796,5/19+3796,5гр./21+190,28гр. Далі з січня по червень 2008р. розрахунок провадився виходячи з 515гр., що потягло не донарахування у розмірі 9322,62гр., і він просить провести відповідні донарахування. Оскільки відповідач не доплатив йому суму заробітної плати то приблизно на 28.12.2010р. відповідач повинен середній заробіток виплатити йому із розрахунку 190,28гр.х1065=202648,2гр.
Позивач та представник позивача у надісланих до суду заявах просять справу розглянути без них, вимоги підтримали та просили задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у надісланій до суду заяві просив справу розглянути без нього, надав заперечення до позову та не визнав його, в зв’язку з чим суд вважає можливим відповідно до положень ст.169 ЦПК України розглянути справу без участі сторін на підставі наявних даних.
Судом встановлено, що позов не обґрунтований та не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Позивач ОСОБА_1 перебував у трудових правовідносинах з відповідачем ГПК «Потенціал» з 28.01.2008р. по 03.06.2008 року та працював у нього у якості прохідника підземного 4 розряду , що підтверджується ксерокопією трудової книжки (а.с.8). У своєму позові позивач просить стягнути на свою користь з відповідача суму не донарахованої заробітної плати у розмірі 9322,62гр., і середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у сумі 202648,2 гр. Але позивач не надав суду жодного доказу порушення його прав відповідачем, та не надав суду доказів утруднення отримати докази самостійно. Суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню тому, що ПП ГПК «Потенціал» є юридичною особою приватного права з моменту його державної реєстрації. У своїй діяльності підприємство керується чинним законодавством, Сатутом підприємства. Відповідно до Статуту підприємства є самостійним господарюючим суб*єктом, діючим на принципі самоокупності та самофінансування, яке здійснює свою діяльність з метою отримання прибутку його учасниками. Позивач перебував у трудових правовідносинах із керівником ПП «ГПК Потенціал» с 28.01.08 по 03.06.08. На цей момент діяла Генеральна угода між КМУ, всеукраїнськими об*єднаннями організацій роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками і профоб*єднаннями на 2004-2005рр; Генеральна угода КМУ всеукраїнськими об*єднаннями організацій роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками і профоб*єднаннями на 2008-2009рр. (підписана 15.04.2008р.); Регіональна угода між Донецькою облдержадміністрацією, профспілковими об*єднаннями Донецької області та Донецькою обласною організацією роботодавців на 2007-2008р.р.; Галузева угода між Міністерством вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об*єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, у всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості з доповненнями та змінами від 03.07.2001р. Дія зазначених угод розповсюджується лише на коло осіб, що підписали дані угоди, та є лише рекомендаційними для керівника підприємства, а не обов*язком. Цей висновок підтверджується Законом України «Про колективні договори і угода», а саме ч. І ст. 9, передбачено, що положення генеральної, галузевої, регіональної угод діють безпосередньо і є обов'язковими для всіх суб'єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду. Відповідач, як керівник Підприємства, дані угоди особисто не підписував та у сфері дії сторін не перебував, а є самостійним господарюючим суб'єктом, без підпорядкованості.
Згідно самих угод, то Генеральною угодою також передбачено, що Генеральну угоду укладено відповідно до Закону України «Про колективні договори і угоди» між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об'єднаннями організацій роботодавців і підприємців, з однієї сторони, та всеукраїнськими профспілками і профоб'єднаннями, з другої сторони. Прийняті за цією Угодою зобов'язання та домовленості є обов'язковими дія виконання Сторонами.
Відповідно до Галузевої угоди, п. 3.1, Сфера дії Угоди, угода поширюється на працівників, що працюють на умовах найму на підприємствах, в об'єднаннях, компаніях; товариствах, організаціях, і установах вугільної промисловості (видобувних, перероблювальних, шахтовуглебудівельних, вугільного машинобудування, ДВГРС, реструктуризації підприємств галузі, вуглегеології, галузевої науки, інших підприємствах виробничої та соціальної інфраструктури галузі), що належать до сфери управління Мінвуглепрому
Положення Галузевої угоди, згідно п, 3.2 розділу 3 «Сфера дії Угоди» є обов'язковими до застосування при укладенні угод, колективних договорів і індивідуальних трудових договорів для всіх Підприємств, що перебувають у сфері дії сторін, незалежно від форм власності тощо.
Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Генеральна, Галузева, Регіональна угоди не є законодавчими актами, а тому жодний контролюючий орган не має права змусити його, як керівника Підприємства, застосовувати дії норм, що не є законодавчими актами зареєстрованими у відповідному порядку.
Відповідно до вимог ст. 95 КЗпП України мінімальна заробітна плата — це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт). Протягом всієї роботи заявника, йому виплачувалася заробітна плата із додержанням вимог ст. 95 КЗпП України, законів України про державний бюджет на відповідний рік, за обсяг робіт, який було фактично виконано працівником, як передбачає законодавство. Порушень в частині мінімальних гарантій в оплаті праці за весь час роботи він не допускав, що підтверджується відомостями нарахування і виплати заробітної плати. За весь час роботи скарг, щодо розмірів оплати праці від заявника не надходило, а тому за весь час роботи заявника все задовольняло.
За весь час роботи заявник до роботи у нічний та вечірній час не залучався, та відповідно вимога по нарахуванню і виплаті заробітної платі за роботу в таких умовах є також не обгрунтованою. А тому суд відмовляє позивачеві у задоволенні його позову у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 130, 174, 212, 213, 214, 215, 218,224-228 ЦПК України, . 2 ст. 367 ЦПК України, ст. 34 ЗУ “Про оплату праці”, ст.ст. 116,117 КЗпП України, Положенням “Про порядок компенсації втрати частини заробітної плати у зв*язку з порушенням строків її виплати” , суд, -
В И Р І Ш И В
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до Приватного підприємства ГПК «Потенціал» про стягнення недонарахованої заробітної плати у розмірі 9322,62гр., середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 202648,2гр.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
СУДДЯ Л.М.ПАВЛЕНКО
2-9344/10
Р І Ш Е Н НЯ
Іменем України
/вступна та резолютивна частини рішення/
24 грудня 2010 року м. Донецьк
Київський районний суд м. Донецька в складі
головуючого – судді Л.М. ПАВЛЕНКО
при секретарі – О.В. КОВАЛЬОВІЙ
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду Київського районного суду м. Донецька справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства ГПК «Потенціал» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку та про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, компенсації за затримку виплати заробітної плати та відшкодування моральної шкоди
ВСТАНОВИВ
Керуючись ст. 209 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до Приватного підприємства ГПК «Потенціал» про стягнення недонарахованої заробітної плати у розмірі 9322,62гр., середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 202648,2гр.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
СУДДЯ Л.М.ПАВЛЕНКО