КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-450/10/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Сорочко Є.О.
Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"13" січня 2011 р. м. Київ
Справа № 2-а-450/10/2570
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Коротких А.Ю.,
суддів: Літвіної Н.М.,
Чаку Є.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2010 року у справі за адміністративним позовом заступника прокурора м.Чернігова в інтересах держави в особі Чернігівського міського центру зайнятості до ОСОБА_3 про стягнення надміру виплачених коштів,-
В С Т А Н О В И В :
Заступник прокурора м.Чернігова в інтересах держави в особі Чернігівського міського центру зайнятості (далі –позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 (далі –відповідач ) про стягнення надміру виплаченої допомоги по безробіттю у розмірі 11576, 46 грн.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2010 року позов було задоволено. Стягнуто з відповідача надміру виплаченої допомоги по безробіттю у розмірі 11576, 46 грн
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просили суд скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання та положення ст. 197 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про можливість розглядати справу у порядку письмового провадження.
Суд, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідач звернувся до Чернігівського міського центру зайнятості та був зареєстрований у якості безробітного з 03.11.2005 року по 08.02.2006 року та у подальшому з 05.12.2007 року по 19.01.2008 року.
У подальшому внаслідок проведеної перевірки та на підставі обміну інформацією з Криворізьким міським центром зайнятості було встановлено, що відповідач перебував у трудових відносинах з ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат»з 01.11.2005 року по 30.06.2006 року.
Внаслідок отримання вказаних відомостей, директором Чернігівського міського центру зайнятості було видано наказ від 26.01.2009 року № 151, яким відповідача було знято з обліку та вирішено повернути надміру виплачену допомогу у розмірі 11 576, 46 грн.
У відповідності до ч.1 ст.1 Закону України «Про зайнятість населення», зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.
Частиною 3 вказаної статті передбачено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах: а) працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном у фізичних осіб; б) громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України "Про особисте селянське господарство"; в) обрані, призначені або затверджені на оплачувану посаду в органах державної влади, управління та громадських об'єднаннях; г) які проходять службу в Збройних Силах України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, військах внутрішньої та конвойної охорони і Цивільної оборони України, органах внутрішніх справ України, інших військових формуваннях, створених відповідно до законодавства України, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, альтернативну (невійськову) службу; е) які проходять професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації з відривом від виробництва; навчаються в денних загальноосвітніх школах і вищих навчальних закладах; ж) працюючі громадяни інших країн, які тимчасово перебувають в Україні і виконують функції, не пов'язані із забезпеченням діяльності посольств і місій.
Відповідно до статті 2 даного Закону, безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.
Пунктом 8 статті 31 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»передбачено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості.
Судом першої інстанції вірно зроблено висновок про факт перебування відповідача у трудових відносинах з ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат»з 01.11.2005 року по 30.06.2006 року. Вказані обставини підтверджуються копією трудової книжки відповідача, довідкою про отриману заробітну плату, що містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»сума виплаченого забезпечення застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов’язків та зловживання ними стягується з цієї особи з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції при розгляді справи було неповно встановлено обставини справи, що призвело до помилкових висновків.
Так, судом першої інстанції не враховано те, що відповідачем було подано недостовірні дані при першому постановленні на облік у якості безробітного, а саме: з 03.11.2005 року по 08.02.2006 року. У подальшому, 05.12.2007 року відповідач подав копію трудової книжки разом з заявою про постановлення на облік у якості безробітного, тобто при постановленні на облік з 05.12.2007 року, відповідачем не надавались недостовірні дані щодо його трудових відносин. Більше того, позивачем при поданні позову також не надавались докази перебування відповідача у трудових відносинах за цей період. Тому виплата допомоги по по безробіттю з 05.12.2007 року по 19.01.2008 року отримувалась відповідачем правомірно.
Враховуючи вищенаведені обставини справи, стягненню підлягають суми виплат, що мали місце з 03.11.2005 року по 08.02.2006 року.
Судом першої інстанції було помилково не розділені два періоди виплати допомоги по безробіттю, яка здійснювалась відповідачу.
Таким чином, судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови було неповно з`ясовано обставини справи та порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів, у відповідності до ч.2 ст. 205 КАС України, приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позов частково.
Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2010 року скасувати та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Чернігівського міського центру зайнятості надміру виплаченої допомоги по безробіттю за період з 03.11.2005 року по 08.02.2006 року.
В іншій частині позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя: Коротких А.Ю.
Судді: Літвіна Н.М.
Чаку Є.В.