КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-3374/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Волков А.С
Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"13" січня 2011 р. м. Київ
Справа № 2-а-3374/10/1070
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Коротких А.Ю.,
суддів: Літвіної Н.М.,
Чаку Є.В.,
при секретарі: Корж В.В.,
розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Бориспільської об"єднаної державної податкової інспекції в Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 липня 2010 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінсерт Холдингз Україна»до Бориспільської об"єднаної державної податкової інспекції в Київській області про визнання протиправними дій та скасування акта про аналювання реєстрації платника податку на додану вартість та про зобов"язання вчинити дії,-
В С Т А Н О В И В :
ТОВ «Сінсерт Холдингз Україна»(далі –позивач) звернувся до суду з позовом до Бориспільської об"єднаної державної податкової інспекції в Київській області (далі –відповідач ) про визнання протиправними та скасування акта про аналювання реєстрації платника податку на додану вартість та зобов"язання відповідача поновити позивача у реєстрі платників ПДВ.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 08 липня 2010 року позов було задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просили суд скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Суд, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заслухавши учасників процесу вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Як свідчать матеріали справи, позивач був зареєстрований у якості платника ПДВ у квітні 2008 року та йому було видано свідоцтво платника ПДВ від 02.04.2008 року № 100108417.
На основі невиїзної документальної перевірки податкових декларацій позивача з ПДВ,відовідачем було зроблено висновок про анулювання свідоцтва платника ПДВ від 02.04.2008 року № 100108417.
Так, згідно акта невиїзної документальної перевірки податкових декларацій позивача з ПДВ від 22.01.2010 року № 35/15-3/35319974, який був складений на основі вказаної вище перевірки, у позивача були відсутні оподатковувані операції впродовж 12 місяців, з січня по грудень2 009 року.
На підставі вказаних висновків, відповідачем було складено акт від 22.01.2010 року № 3 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. У якості правової підстави було визначено п.п. «ґ»п.9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі –Закон № 168/97).
Так, відповідно до п.п. «ґ»п.9.8 ст. 9 Закону № 168/97 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.
Згідно з абз. 2 п.9.8 ст. 9 Закону № 168/97, анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах "б" - "ґ" цього пункту, здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу або такої особи.
Як вбачається з матеріалів справи, за період з січня по грудень 2009 року позивачем подавались податкові декларації з ПДВ, в яких було відображені суми податкового кредиту, внаслідок сплати ПДВ у вартості отриманої продукції та послуг. При цьому самим позивачем не було надано послуг та реалізовано продукції за вказаний період.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що під здйсненням оподатковуваних поставок необхідно розуміти здійснення будь-якої реалізації товарів та послуг незалежно від того, чи виступав у даному випадку позивач продавцем чи покупцем. Таким чином, судом першої інстанції утотожнено поняття «оподатковувана поставка товарів» з поняттям «поставка товарів». Крім того, суд першої інстанції надав особливу увагу тому, що 29.01.2010 року позивачем було подано уточнюючий розрахунок, який свідчить про реалізацію ним послуг та продукції та виникнення податкових зобов`язань з ПДВ.
Однак, колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.
Так, визначення поняття «поставка товарів та послуг»міститься у п. 1.4 ст.1 Закону № 168/97. Поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.
Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.
Поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.
Таким чином, будь-які операції за наслідками яких має місце передача права власності на товар та послугу є поставкою.
Однак, п.п. «ґ»п.9.8 ст. 9 Закону № 168/97 визначено відсутність саме оподатковуваних поставок товару або послуги, тобто у даному випадку має виникати об`єкт оподаткувння ПДВ та відповідно нараховуватись податкові зобов`язання з цього податку.
Таким чином, поняттям оподатковуваної поставки не охоплюються операції з придбання товарів і послуг.
Щодо висновків суду першої інстанції з приводу прушення права позивача надати свої заперечення на акт від 22.01.2010 року № 35/15-3/35319974, то Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, яке затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 1 березня 2000 року № 79 (далі –Положення № 79), не передбачено обов`язок щодо проведення перевірки платника ПДВ у порядку наказу ДПА України від 10 серпня 2005 року № 327, яким затверджений Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства.
Так, згідно з абз.14 п.25.2.1 Положення № 79, органи державної податкової служби здійснюють постійний моніторинг платників податку на додану вартість, які включені до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації відповідних платників податку на додану вартість у разі існування підстав, визначених у підпунктах "б" - "ґ" пункту 25 цього Положення. Такі рішення можуть бути прийняті за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей): реєстру (переліку) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за дванадцять послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність у таких деклараціях (податкових розрахунках) оподатковуваних поставок протягом дванадцяти послідовних податкових місяців (підстава - підпункт "ґ" пункту 9.8 статті 9 Закону). У реєстрі (переліку) зазначаються дані про реєстрацію особи платником податку на додану вартість та по кожній декларації (податковому розрахунку) - податковий період, дата надходження декларації (податкового розрахунку) до органу державної податкової служби, загальні обсяги оподатковуваних поставок звітного періоду, вказані у відповідних рядках та колонках податкової декларації (податкового розрахунку).
Таким чином, саме реєстр податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за дванадцять послідовних податкових місяців позивача стали доказом відсутності оподатковуваних поставок.
З приводу надіслання позивачем уточнюючого розрахунку за грудень 2009 року, то колегія суддів відзначає наступне.
Таке право надано платнику податків п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року № 2181-III (чинним на момент виникнення спірних правовідносин).
Однак, колегія суддів критично ставиться до даних, зазначених у вказаному уточнюючому розрахунку, оскільки він був поданий після прийняття рішення відповідачем про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість отримання копії акта від 22.01.2010 року № 3. Більше того, позивачем не було додано до матеріалів справи копії податкової накладної, яка ним була видана на вказану операцію.
Згідно з п.п. 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону № 268/97, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Таким чином, судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови було неповно з`ясовано обставини справи та порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів, у відповідності до ч.2 ст. 205 КАС України, приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Бориспільської об"єднаної державної податкової інспекції в Київській області задовольнити.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 липня 2010 року скасувати та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України у порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя: Коротких А.Ю.
Судді: Літвіна Н.М.
Чаку Є.В.
Повний текст виготовлено: 17.01.2011 року