КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-4529/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Музиченко А.В.
Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.
У Х В А Л А
Іменем України
"13" січня 2011 р. м. Київ
Справа № 2-а-4529/10/1070
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Коротких А.Ю,
суддів: Літвіної Н.М.,
Чаку Є.В.,
при секретарі: Корж В.В.,
розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Златар»на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 липня 2010 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Златар»до Білоцерківської об"єднаної державної податкової інспекції про застосування штрафних санкцій,-
В С Т А Н О В И В :
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23 липня 2010 року у задоволенні позову було відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою задовольнити позов. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з’ясовані всі обставини справи, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Посадовими особами ДПА в Київській області було проведено перевірку господарської одиниці позивача, що знаходиться за адресою: м. Біла Церква, вул. Я Мудрого, 40. Вказана перевірка була проведена останніми згідно направлень № 1771, 1772 від 05.03.2010 року.
На основі вказаної перевірки, було складено акт № 0891/1000/23/36055471 від 12 березня 2010 року, яким встановлено порушення норм ч.1 та 2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР (далі –Закон № 265/95, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а саме: нездійснення проведення через РРО операції з продажу ювелірних прикрас на загальну суму 16632, 00 грн.
На підставі висновків, викладених в акті перевірки, відповідачем було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001210235/147 від 31 березня 2010 року, відповідно до якого, на підставі пункту 1 статті 17 Закону № 265/95,яким до позивача було застосовано штрафні санкції у розмірі 83 160, 00 грн.
У відповідності до п.п. 1 та 2 ст. 3 Закону № 265/95, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.
Як було встановлено судом першої інстанції, під час перевірки у господарській одиниці позивача були відсутні товари на загальну суму 16632, 00 грн. На момент перевірки будь-якої документації щодо переміщення вказаного товару не було. Тому відповідачем було зроблено висновок про реалізацію вказаного товару.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що документів, які б свідчили про те, що вказаний товар не був реалізований позивачем, не було надано і під час судового розгляду.
Судом апеляційної інстанції також підтверджується вірність розрахунку відповідачем розміру штрафних санкцій, у чіткій відповідності до вимог п.1 ст. 17 Закону № 265/95.
З приводу посилання позивача на ту обставину, що відповідачем не було виконано вимоги ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу»від 4 грудня 1990 року № 509-XII (далі –Закон № 509), а саме не направлено повідомлення про проведення планової перевірки, то колегія суддів відзначає наступне.
У відповідності до ч.1 ст. 15 Закону №265/95, контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.
Статтею 16 даного Закону (частинами 1 та 4) предбачено, що контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.
Планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України
Таким чином, колегія суддів відзначає те, що ст. 11-1 Закону № 509, передбачений порядок проведення перевірок платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів). Тому вказаними нормами не регулюється порядок проведення перевірки за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги). При проведенні вказаних перевірок, органи податкової служби мають керуватись нормами Закону № 265/95. Враховуючи те, що вказаним Законом не передбачено направлення повідомлення, тому відповідач не зобов`язаний направляти повідомлення про проведення планової перевірки у даному випадку.
Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Златар» залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 липня 2010 року –без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя: Коротких А.Ю.
Судді: Літвіна Н.М.
Чаку Є.В.
Повний текст виготовлено: 17.01.2011 року