КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-1330/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шелест С.Б.
Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.
У Х В А Л А
Іменем України
"13" січня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Коротких А.Ю.,
Суддів: Літвіної Н.М.,
Чаку Є.В.,
при секретарі: Корж В.В.,
розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Закритого акціонерного товариства «ТАС-Фінанс»на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 червня 2010 р. у справі за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства «ТАС-Фінанс»до Державної податкової інспекції в Печерському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И В :
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 червня 2010 року у задоволенні позову було відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою задовольнити позов. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з’ясовані всі обставини справи, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Посадовими особами відповідача була проведена планова виїзна документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 року по 31.12.2008 року, за результатами якої було складено акт від 15.06.2009 року № 194/22-1/32492917.
Згідно висновків вказаного акта позивачем було порушено вимоги п.п. 5.3.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (далі –Закон № 334/94, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а саме: віднесено до складу валових витрат витрати на комісійну винагороду, які не підтверджені первинними документами, унаслідок чого було завищено валові витрати на суму 2392769, 00 грн., і як наслідок податок на прибуток у розмірі 598 192, 00 грн.
На підставі висновків вказаного акта перевірки, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0002902201/0 від 02.07.2009 року, згідно якого позивачу було визначено податкове зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 599 317, 00 грн. та нараховано штрафних санкцій у розмірі 291302, 00 грн.
Як вірно було встановлено судом першої інстанції, позивачем укладались договори з низкою СПД –фізичними особами щодо надання останніми посередницьких послуг при консультуванні потенційних клієнтів позивача. Так, згідно вказаних договорів до обов`язків консультатів було віднесено відшуковування потенційних клієнтів, надання консультацій щодо послуг, які надає позивач, супроводжувати клієнта у період дій договору.
За наслідками виконання вказаних договорів контрагенти позивача надавали акти виконаних робіт та отримували комісійну винагороду.
Всі договори, укладені між позивачем та СПД –фізичними особами, були однотипними та не відрізнялись своїм змістом один від одного, крім реквізитів сторін.
Пунктом. 5.1. ст. 5 Закону№ 334/94 дано визначення поняттю «валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати)»- сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Таким чином, використання витрат у власній господарській діяльності є обов`язковою ознакою, яка необхідна для віднесення витрат до складу валових чи ні.
Крім того, відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Тобто, будь-які витрати, крім наявності ознак, передбачених п.п.5.2.1 п. 5.2. ст.5 Закону № 334/94, мають бути підтверджені первинними документами.
У відповідності до ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999 року № 996-XIV, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Матеріали справи містять акти виконаних робіт, які надавались позивачу СПД ФО, на виконання договорів надання посередницьких послуг.
Як було вірно встановлено судом першої інстанції, вказані акти виконаних робіт не містять змісту та обсягу виконаної господарської операції, одиницю виміру, яка характерна до відповідної господарської операції. Таким чином, вказані акти виконаних робіт не дають повної інформації щодо обсягу та характеру наданих послуг.
Більше того, суд першої інстанції зробив правильні акценти на те, що вказані акти виконаних робіт у додатках до них містять договори, які були укладені після підписання акта виконаних робіт, а також містять договори, які не охоплюються періодом, за який вказаний акт виконаних робіт був підписаний. Вказані обставини свідчать про сумнівність підтвердження здійснення вказаних витрат позивачем саме для здійснення власної господарської діяльності та факту надання таких послуг взагалі.
Таким чином, судом першої інстанції було правомірно зроблено висновок про те, що вказані документи не можуть бути віднесені до первинної документації, а тому вони і не можуть підтверджувати витрати позивача.
Доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає правомірними дії відповідача, а висновки суду першої інстанції –обгрунтованими
Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «ТАС-Фінанс» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 червня 2010 року –без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя: Коротких А.Ю.
Судді: Літвіна Н.М.
Чаку Є.В.
Повний текст виготовлено: 17.01.2011 року