КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2а-1142/10/2370                            Головуючий у 1-й інстанції:   Руденко А.В.  

Суддя-доповідач:  Коротких А. Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

"13" січня 2011 р.                                                                                                        м. Київ

    Справа № 2-а-1142/10/2370

              Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді                                          Коротких А.Ю.,

Суддів:                                                              Літвіної Н.М.,

                                                                               Чаку Є.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою приватного підприємства «Бізнес-Гранд»на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 травня 2010 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Бізнес-Гранд»до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 20 травня 2010 року у задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою задовольнити позов. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з’ясовані всі обставини справи, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Посадовими особами відповідача була проведена невиїзна документальна перевірка з питань достовірності відображення суми нарахованого земельного податку за 2008-2009 роки, за результатами якої було складено акт № 23/152-101 від 03.03.2010 року. Згідно вказаного акта, перевіряючими було встановлено, що позивачем розраховувався земельний податок з порушенням ст. 8 Закону України «Про плату за землю»від 3 липня 1992 року № 2535-XII (далі –Закон № 2535, чинний на момент винивнення спірних правовідносин), а саме: розрахунок здійснювався не з ціни земельної ділянки за угодою купівлі –продажу, а з грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

На підставі висновків вказаного акта перевірки, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001311501/0 від 12.03.2010 року, згідно якого позивачу було визначено податкове зобов`язання з податку на землю у розмірі 20719, 94 грн. та нараховано штрафних санкцій у розмірі 1036, 00 грн.

У відповідності до ч.1 ст. 2 Закону № 2535 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Згідно  з ч.1 ст. 14 вказаного Закону, платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. 

Відповідно до ч.1 ст. 15 Закону № 2535, власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Щодо встановлених судом першої інстанції обставин справи, колегія суддів відзначає наступне.

Позивач за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 13.06.2008 року придбав земельну ділянку площею 2, 02 га за межами населеного пункту на території Щербанівської сільської ради, ціна за умовами договору 300000, 00 грн.

Розрахунок розміру земельного податку було здійснено згідно розрахунків земельного податку за 2008 рік та 2009 рік, які подані позивачем до відповідача з грошової оцінки одиниці площі ріллі по Полтавській області, відповідно до ч.1 ст.8 Закону № 2535.

Згідно з ч.1 ст. 8 Закону № 2535, податок за земельні ділянки, надані для підприємств промисловості, транспорту, зв'язку та іншого призначення, за винятком земельних ділянок, зазначених у частині другій та третій цієї статті і частині другій статті 6 цього Закону, справляється з розрахунку 5 відсотків від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

Однак, позивачем не було враховано зміни, які були внесені до ч.2 ст. 8 вказаного Закону Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 3 червня 2008 року № 309-VI, які набрали чинності з 04.06.2008 року.

Після внесення вказаних змін ч.2 ст.8 Закону № 2535 передбачався виняток з правила, яке визначалось п.1 вказаної статті.

Так, згідно ч.2 ст. 8 вказаного Закону, у разі придбання земельної ділянки на підставі цивільно-правової угоди розмір податку розраховується від суми, що дорівнює грошовій оцінці землі, але в будь-якому разі сума, від якої розраховується розмір податку, не може бути меншою ціни земельної ділянки, що зазначена в угоді.

Враховуючи те, що позивач придбав земельну ділянку за цивільно-правовою угодою купівлі-продажу, то він мав здійснювати розрахунок з ціни угоди, у випадку, якщо вказана ціна є більшою за грошову оцінку одиниці площі ріллі по області.

Також колегія суддів відзначає правомірність розрахунку штрафних санкцій позивачу згідно п.п. 17.1.4 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року № 2181-III.

Доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає правомірними дії відповідача, а висновки суду першої інстанції –обгрунтованими

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Бізнес-Гранд»залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 травня 2010 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку ч.5 ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:                                                                      Коротких А.Ю.

  Судді:                                                                           Літвіна Н.М.

                                                                                        Чаку Є.В.