КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 11/612 Головуючий у 1-й інстанції: Винокуров К.С
Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.
У Х В А Л А
Іменем України
"13" січня 2011 р. м. Київ
Справа № 11/612
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Коротких А.Ю.,
суддів: Літвіної Н.М.,
Чаку Є.В.,
при секретарі: Корж В.В.,
розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Науково-виробничої фірми «Зігфрід»на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2010 року у справі за адміністративним позовом Науково-виробничої фірми «Зігфрід»до Національного банку України про визнання протиправними дій та стягнення моральної шкоди,-
В С Т А Н О В И В :
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2010 року у задоволенні позову було відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою задоволити позов. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з’ясовані всі обставини справи, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У позовній заяві позивач просив:
· визнати протиправними дії Національного банку України щодо затвердження ліквідаційного балансу АКБ «ОЛБанку», ухвалення звіту ліквідатора АКБ «ОЛБанку»Болдирева О.О., прийняття рішення про виключення АКБ «ОЛБанк»з Державного реєстру банків України та внесення до Державного реєстру банків 23.05.2008 року відповідного запису;
· визнати неправомірною бездіяльність Національного банку України щодо невжиття до АКБ «ОЛБанк»належних заходів впливу, щоб виправити виявлені помилки, неправомірні дії та спричинену представником та службовцем Національного банку України - ОСОБА_4 шкоду на посаді тимчасового адміністратора АКБ «ОЛБанк»та повернути на користь АКБ «ОЛБанк»незаконно відчужені активи, відображені в Наказі Головного управління НБУ по м. Києву і Київській області від 22.04.2003 року № 220-к, звіті робочої групи (комісії) за наслідками перевірки діяльності тимчасового адміністратора АКБ «ОЛБанк», згідно завдання від 19.03.2003 року № 8, на виконання листа НБУ від 13.03.2003 року №43-211/1364-1840, а саме: - проведення безліцензійної діяльності (операції факторінгу) - придбання у ЗАТ «Дніпро»уступки права вимоги заборгованості ВАТ «Содовий завод»в сумі 19,5 млн. грн. (угода від 29.01.2003 року), - продаж активів, вартість яких перевищує 1% статутного капіталу банку, без відповідного погодження Головним управлінням (продаж заборгованості ТОВ «ЕЛІТ ЦЕНТР»кредитору банку ДП «Укрхімтрансаміак»), - списання кредитів та заборгованості клієнтів на суму 15758 тис. грн., - продаж цінних паперів банку на суму 845 тис. грн., - виплата нарахованих доходів до отримання та виплата інших активів банку на суму 6741 тис. грн.;
· визнати неправомірними дії Національного банку України щодо погодження та незаконної перекласифікації, як безнадійні кредити, у січні 2003 року, представником та службовцем Національного банку України - ОСОБА_4, кредитного портфелю АКБ «ОЛБанк»в сумі 24 099 тис. грн., що дорівнює 98,6% кредитного портфелю АКБ «ОЛБанк», без відповідного рішення суду і письмової згоди на це Національного банку України, відображених в постанові Правління НБУ від 21.04.2003 року № 160 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АКБ «ОЛБанк»;
· визнати, що неправомірними діями та бездіяльністю у період роботи в АКБ «ОЛБанк»на посаді тимчасового адміністратора представника та службовця Національного банку України - ОСОБА_4 з 03.12.2002 року по 21.04.2003 року, Національний банк України не вжив належних заходів впливу, щоб повернути активи АКБ «ОЛБанк»незаконно відчужені третім особам представником та службовцем НБУ- ОСОБА_4., сприяв доведення АКБ «ОЛБанк»до банкрутства, порушив права та законні інтереси позивача і спричинив позивачу шкоду;
· визнати неправомірною бездіяльність Національного банку України щодо невжиття до АКБ «ОЛБанк»належних заходів впливу, щоб виправити виявлені помилки, неправомірні дії та спричинену ліквідаторами АКБ «ОЛБанк»Малюковою І.О., Болдиревим О.О. шкоду на посадах в АКБ «ОЛБанк»та повернути на користь АКБ «ОЛБанк»незаконно відчужені ними активи;
· стягнути з Національного банку України на користь НВФ «СКАЛА»спричинені збитки в сумі 299134,03 грн., встановлені Господарським судом м. Києва у справах № 12/9 та № 25/490;
· стягнути з Національного банку України на користь НВФ «Зігфрід»моральну шкоду в сумі 224 350, 52 грн., сплачене державне мито в сумі 1 703, 40 грн.
У відповідності до ч.2 ст. 74 Закону України «Про банки і банківську діяльність»від 7 грудня 2000 року № 2121-III (далі- Закон № 2121), порядок застосування заходів впливу, передбачених цим Законом, а також розмір фінансових санкцій, що застосовуються до банків та інших юридичних осіб, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку України, встановлюються законами України та нормативно-правовими актами Національного банку України.
Як вірно було встановлено судом першої інстанції, 27.09.2002 року за розглядом інформації управління банківського нагляду Головного управління НБУ по м. Києву і Київській області щодо результатів комплексного інспектування АКБ «ОЛБанк», за яким встановлено значні недоліки в діяльності банку, незадовільний фінансовий стан, ризикову діяльність, що становить загрозу інтересам вкладників та кредиторів, Комісією з питань нагляду та регулювання діяльності банківських установ прийнято рішення № 02255 про розірвання з АКБ «ОЛБанк»угоди від 20.08.2001 року № 4 про вжиття заходів щодо поліпшення фінансового стану банку та дотримання ним вимог чинного законодавства України та нормативно-правових актів НБУ; зупинено здійснення АКБ «ОЛБанк»операції строком до 01.09.2003 року, винесено на розгляд комісії НБУ з питань нагляду та регулювання зборів учасників АКБ «ОЛБанк»для прийняття програми фінансового оздоровлення або плану реорганізації банку.
Правове обгрунтування вказаних дій відповідача передбачено п. 2.8 Глави 2 Розділу 2 Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, яке затверджено постановою Правління Національного банку України від 28 серпня 2001 року № 369 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі невиконання банком хоча б одного з прийнятих в угоді зобов'язань у встановлені строки відповідне територіальне управління (структурний підрозділ центрального апарату, що безпосередньо здійснює нагляд за банком) Національного банку подає до Комісії Національного банку (Комісії при територіальному управлінні Національного банку) обґрунтовані пропозиції щодо розірвання угоди з банком та його подальшої діяльності (застосування інших жорсткіших заходів впливу). У разі прийняття Комісією Національного банку рішення про розірвання угоди і застосування інших жорсткіших заходів впливу банку надсилається відповідне повідомлення. З часу прийняття Комісією Національного банку (Комісією Національного банку при територіальному управлінні) рішення про розірвання угоди з банком дія угоди припиняється.
03.12.2002 року відповідачем було прийнято постанову № 461 «Про призначення в АКБ «ОЛБанк»тимчасової адміністрації», якою з метою збереження капіталу й активів банку його фінансового стану і вжиття заходів щодо відновлення платоспроможності й ліквідності АКБ «ОЛБанк»було призначено тимчасову адміністрацію строком з 03.12.2002 року по 03.06.2003 року.
У подальшому, здійснюючи функції банківського нагляду, відповідач у відповідності до вимог чинного законодавства України 21 квітня 2003 року прийняв постанову № 160 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Акціонерного комерційного банку «ОЛБанк».
Вказані постанови відповідача були предметом розгляду у судовому порядку та їх законність була підтверджена рішеннями господарського суду м. Києва від 29.07.2003 року та 09.07.2004 року.
Так, предметом розгляду вказаних судових справ були вимоги НВФ «Зігфрід»до Національного банку України про визнання нечинною постанови Правління Національного банку України від 03.12.2002 року № 461 «Про призначення в АКБ «ОЛБанк»тимчасової адміністрації», про факти бездіяльності НБУ у зв’язку з діяльністю тимчасового адміністратора АКБ «ОЛБанк»та про стягнення моральної шкоди.
У силу положень ч.1 ст.72 КАС України, законність вказаних вище постанов відповідача не підлягає повторному доказуванню.
Відповідно до ст. 98 Закону № 2121, ліквідація банку вважається завершеною, а банк ліквідованим з моменту внесення запису про це до Державного реєстру банків після ухвалення звіту ліквідатора.
Наведені положення підтверджують правомірність дій відповідача у частині затвердження ліквідаційного балансу АКБ «ОЛБанку», ухвалення звіту ліквідатора АКБ «ОЛБанку», прийняття рішення про виключення АКБ «ОЛБанк»з Державного реєстру банків України та внесення до Державного реєстру банків 23.05.2008 року відповідного запису.
Як вірно було відзначено судом першої інстанції, позивачем оскаржуються дії відповідача, що мали місце у 2003 році.
Так, згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 99 КАС України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції), адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Судом першої інстанції було вірно встановлено, що на момент виникнення спірних відносин діяли норми ЦК України, що передбачали трирічний строк позовної давності.
Враховуючи, що позивачем було пропущено строк звернення до суду та наполягання на застосуванні наслідків пропущення строку відповідачем, судом першої інстанції було правомірно застосовані наслідки пропуску вказаного строку, які передбачені ст. 100 КАС України.
Згідно з ч.1 ст. 100 КАС України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції), пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Посилання позивача на те, що вказані дії відповідача та інформація про порушення його прав йому стали відомі лише під час розгляду Голосіївським судом м. Києва скарги на постанову старшого слідчого в ОВС СУ ГУ МВС України в м. Києві про закриття кримінальної справи, порушеної за фактом скоєння злочину за ознаками ч. 5 ст. 191 КК України тимчасовою адміністрацією АКБ «ОЛБанк», вчинення шкоди та доведення до банкрутства АКБ «ОЛБанк», колегією суддів не приймається.
Так, судом першої інстанції було вірно встановлено, що під час розгляду спорів Господарським судом м. Києва позивачем ставились вимоги, які є тотожніми вимогам, що є предметом розгляду у порядку адміністративного судочинства. Вказані обставини свідчать про те, що позивачу були відомі дії відповідача та неправомірний, на його думку, їх характер.
Також колегія суддів звертає увагу на необгрутованість заявлених вимог щодо стягнення коштів на користь іншої юридичної особи (НВФ «СКАЛА»).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані позовні вимоги не можуть бути прийняті до уваги, оскільки позивачем не було надано доказів повноважень представлення інтересів вказаної юридичної особи.
Доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає правомірними дії відповідача, а висновки суду першої інстанції –обгрунтованими.
Враховуючи відсутність неправомірного характеру у діях відповідача, судом першої інстанції було цілком правомірно відмовлено у частині позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди.
Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Науково-виробничої фірми «Зігфрід»залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2010 року –без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя: Коротких А.Ю.
Судді: Літвіна Н.М.
Чаку Є.В.
Повний текст виготовлено: 17.01.2011 року