Судове рішення #13177331

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2011 р.                                                           Справа № 29/191-10  

          Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , суддя  , суддя   

при секретарі Голозубовій О.І.

за участю представників сторін:

позивача - Тітов В.О., дор. від 17.03.2009 р.

відповідача -  Гриценко О.В., дор. від 21.07.2010 р.

третіх осіб - 1. не з'явився

                    2. не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського  апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 4052Х/1-9) на рішення господарського суду Харківської області від 22.10.10 у справі № 29/191-10

за позовом ЗАТ "Харківське АТП-16358", м. Харків

до  ТОВ "Хюпо Альпе -Адріа-Лізинг", м. Київ

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - 1. Жовтневий відділ ДВС Харківського міського управління юстиції, м. Харків

2. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, м. Харків

про  визнання недійсним договору

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.10.2010 р. по справі № 29/191-10 (суддя Тихий П.В.) позов задоволено частково. Визнано недійсним договір фінансового лізингу №032-04/2008, підписаний Товариством з обмеженою відповідальністю "Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг" та Закритим акціонерним товариством "Харківське АТП-16358" 11.04.2008 р. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №3201, виданий 24.06.2010 року  Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4. Стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг"  на користь Закритого акціонерного товариства "Харківське АТП-16358" 170 грн. державного мита та 156 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 29.09.2010 року скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Позивач вважає рішення законним і обґрунтованим, у зв'язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2-га третя особа, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, надала відзив на апеляційну скаргу, в якому погоджується з позицією відповідача, викладеною в скарзі та також просить скасувати рішення від 22.10.2010 р. та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

1-ша третя особа, Жовтневий відділ ДВС Харківського міського управління юстиції, відзив на апеляційну скаргу не надала.

Представники третіх осіб в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином,  у зв’язку з чим колегія суддів вважає можливим розглядати справу за відсутності представників третіх осіб за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши повноту встановлення  судом обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційних скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального Кодексу України, вислухавши представників позивача та відповідача,  колегія  суддів встановила наступне.

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просив  визнати недійсним договір фінансового лізингу № 032-04/2008 року від 11.04.2008 р. та визнати виконавчий напис № 3201, виданий 24.06.2010 р. Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, таким, що не підлягає виконанню.

04.08.2010 р. позивач надав доповнення до позовної заяви, відповідно до яких просив визнати дії відповідача, спрямовані на вилучення техніки у ЗАТ "Харківське АТП-16358" неправомірними (т. 1, а.с. 74-76).

Як вбачається з матеріалів справи, 11 квітня 2008 р. ТОВ "Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг" (лізингодавець) та ЗАТ "Харківське АТП-16358" (лізингоодержувач) був підписаний договір фінансового лізингу № 032-04/2008, відповідно до умов якого лізингодавець прийняв на себе зобов’язання придбати предмет лізингу, а саме, зазначену у договорі техніку, та передати його у користування лізингоодержувача на строк та на умовах фінансового лізингу, визначених цим договором.

Вказаний договір підписаний з боку ЗАТ "Харківське АТП-16358" Генеральним директором Бурдою Павлом Дмитрович, а з боку ТОВ "ХЮПО АЛЬПЕ-АДРІА-ЛІЗИНГ" - виконуючим обов'язки генерального директора ОСОБА_6, який діяв на підставі Статуту та наказу № 41 від 03.04.2008 р.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на пп. 9.2. п. 3 Роз'яснень Президії Вищого арбітражного Суду України "про Деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними2 від 12.03.1999 р. № 02-5/111, відповідно до якого наступне схвалення  юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма) тощо або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання , здійснення платежу другій стороні та т.ін.). При цьому відповідач стверджує, що підписання актів прийому-передачі предметів лізингу є підтвердженням дійсності договору.

Проте, колегія суддів вважає вказане посилання відповідача таким, що не може бути прийняте до уваги, виходячи з наступного.

Акти прийому-передачі предметів лізингу від імені ЗАТ "Харківське АТП-16358" підписані тією ж особою, яка підписала договір, а саме: генеральним директором Бурдою П.Д., який не був уповноважений на укладання цього договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про господарські товариства"   акціонерне товариство, товариство з обмеженою і товариство з додатковою відповідальністю створюються і діють на підставі статуту.

Згідно зі ст. 154 Цивільного кодексу України установчим документом акціонерного товариства є його статут. Статут акціонерного товариства крім відомостей, передбачених статтею 88 цього Кодексу, має містити відомості, зокрема, про склад і компетенцію органів управління товариством та про порядок ухвалення ними рішень.

Відповідно до пп. "і" п. 9.14. Статуту ЗАТ "Харківське АТП-16358" прийняття рішення щодо укладення спірного договору відноситься до виключної компетенції Спостережної Ради товариства, тому повноваження щодо наступного схвалення договору також належать Спостережній Раді, яка договір не схвалювала і будь-яких рішень про прийняття Договору до виконання не приймала.

Склад спостережної ради ЗАТ "Харківське АТП-16358" затверджено рішенням загальних зборів акціонерів товариства від 05.12.2006 року (протокол б/н від 05.12.2006 року).

Матеріали справи свідчать, що відповідно до актів приймання передачі предмету лізингу  вартість предмету лізингу складає 4021914,00 грн.

Таким чином, для укладання  генеральним директором ЗАТ "Харківське АТП-16358" оспорюваного договору необхідною умовою було попереднє прийняття Спостережною радою товариства рішення щодо укладання даного договору, і оформлення цього рішення відповідним протоколом засідання Спостережної ради,  як того вимагали відповідні положення статуту ЗАТ "Харківське АТП-16358" на момент укладання оспорюваного договору.

Однак, враховуючи відсутність попереднього прийняття рішення Спостережної ради ЗАТ "Харківське АТП-16358" про укладення договору фінансового лізингу,  тому при підписанні договору з боку ЗАТ "Харківське АТП-16358" Генеральний директор ОСОБА_5 був не уповноважений на укладання цього договору.

Отже, твердження відповідача щодо наступного схвалення договору є безпідставним, оскільки дії з підписання актів прийому-передачі тією ж особою, що підписала договір, не можуть вважатися наступним схваленням договору з боку ЗАТ "Харківське АТП-16358" у розумінні ст. 241 Цивільного кодексу України, оскільки генеральний директор ОСОБА_5 не мав повноважень ані на укладення договору, ані на наступне схвалення договору від імені ЗАТ "Харківське АТП-16358".

Крім того, в своїй апеляційній скарзі відповідач погоджується, що договір має бути визнано недійсним, проте помилково зазначає, що договір фінансового лізингу може бути визнаний недійсним лише на майбутнє з посиланням на пп. 3.2. п. 3 Роз'яснення Вищого арбітражного Суду України "про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" від 12.03.1999 р. № 02-5/111.

Колегія суддів не погоджується з даним твердження відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (частина перша статті 236 ЦК України). Зазначена норма означає, що нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення в силу закону, а рішення суду про визнання оспорюваного правочину недійсним має зворотну силу в часі.

Момент, з якого нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є таким, а також припинення можливості настання у майбутньому прав та обов'язків за такими иравочинами, імперативно встановлені частинами першою та другою статті 236 ЦК України, і не можуть бути змінені судом.

          Щодо твердження відповідача про те, що договір є розірваним з 17.06.2010 р. колегія суддів зазначає наступне.

Право на захист цивільних прав та інтересів шляхом визнання правочину недійсним передбачене ст. 16 Цивільного кодексу України та не обмежено у часі моментом розірвання правочину.

Оскільки домовленість сторін про розірвання угоди не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов'язаннями, що виникли до розірвання угоди, у тому числі застосування заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, це не позбавляє сторони права на звернення в подальшому з позовом про визнання такої угоди недійсною.

          В   апеляційній   скарзі   відповідач  також  зазначає,   що   виконавчий   напис   № 3201 від 26.06.2010 р. вчинений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, було вчинено у відповідності до вимог чинного законодавства.

Однак колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню, оскільки вчинений на підставі договору, який визнано судом недійсним, тобто таким, що не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

          Ст. 203 Цивільного кодексу України встановлює   загальні вимоги, додержання

яких є необхідним для чинності правочину, так ч.ч. 2, 4. вказаної статті  передбачають, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності та правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ч. 2. ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або   іншими   актами   цивільного   законодавства,   та скріплюється печаткою.

Повноваження генерального директора акціонерного товариства визначені у Статуті товариства. Відповідно до Статуту ЗАТ "Харківське АТП-16358" в редакції від 11.05.2007 р., а саме в пп. "і" п.9.14. зазначено, що до виключної компетенції Спостережної ради належить попереднє прийняття рішень щодо укладання Генеральним директором Товариства правочинів на суму 500000,00 грн. та вище.

Вартість предмету лізингу відповідно до договору складає більше 4000000,00  грн., однак в порушення вимог Статуту договір було укладено без прийняття попереднього рішення Спостережною Радою товариства.

Таким чином, при підписанні Договору Генеральний директор був не уповноважений на укладання цього Договору з боку ЗАТ "Харківське АТП-16358". У наступному договір не було схвалено уповноваженими органами управління товариства, а саме: Спостережною Радою або Загальними Зборами акціонерів.

Відповідно до ч. 3. ст. 15 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим рішення суду першої інстанції про визнання виконавчого напису № 3201, виданий 24.06.2010 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, вчинений щодо примусового виконання зобов'язань за договором фінансового лізингу № 032-04/2008 від 11.04.2008 року,  таким, що не підлягає виконанню.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 22 жовтня 2010 року прийняте без порушення норм матеріального та процесуального права, що не дає підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105  ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

         У задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Рішення господарського суду Харківської області від 22 жовтня 2010 року у справі № 29/191-10   залишити без змін.

Головуючий суддя                                                                    

Суддя                                                                                             

Суддя                                                                                             

Повний текст постанови підписаний 13.01.2011 р.  

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація