СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
11 січня 2011 року Справа № 2-22/439-2010
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Ткаченка М.І.,
суддів Антонової І.В.,
Заплава Л.М.,
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився (товариство з обмеженою відповідальністю „Ланд”);
відповідача - не з'явився (Кримське республіканське підприємство „Протизсувне управління”);
відповідача - не з'явився (товариство з обмеженою відповідальністю „Крим-Схід”);
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Ланд” на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Калініченко А.А.) від 11 листопада 2010 року у справі № 2-22/439-2010
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Ланд”
(проспект 40-річчя Жовтня, 100/2, місто Київ, 03127)
до Кримського республіканського підприємства „Протизсувне управління” (вулиця Горького, 30, місто Ялта, АР Крим, 98600)
(вулиця Київська, 81, місто Сімферополь, АР Крим, 95000)
товариства з обмеженою відповідальністю „Крим-Схід”
(пр. Кірова/вул. Леніна, 29/1, місто Сімферополь, АР Крим, 95001)
про визнання договору недійсним
В С Т А Н О В И В:
У січні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Ланд” (далі - ТОВ „Ланд”) звернулось до господарського суду АР Крим з позовною заявою до Кримського республіканського підприємства „Протизсувне управління” (далі - КРП „Протизсувне управління”) та товариства з обмеженою відповідальністю „Крим-Схід” (далі-ТОВ „Крим-Схід”), в якій, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 10 березня 2010 року просило:
- визнати неправомірними дії КРП „Протизсувне управління” щодо розірвання в односторонньому порядку договору № 1/08 від 29 січня 2008 року, укладеного між ТОВ „Ланд” та КРП „Протизсувне управління”;
- визнати зазначений вище договір таким, що діє до 19 січня 2057 року;
- зобов'язати КРП „Протизсувне управління” повернути берегоукріплювальні, протизсувні та пляжні споруди бази відпочинку „Нева”.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 29 січня 2008 року між ТОВ „Ланд” та КРП „Протизсувне управління” укладено договір № 01/08 експлуатації берегоукріплювальних, протизсувних та пляжних споруд.
Відповідно до умов укладеного договору ТОВ „Ланд” було передано берегоукріплювальні споруди бази відпочинку „Нева” в експлуатацію строком на 49 років.
Не зважаючи на це, КРП „Протизсувне управління” у 2009 році, в супереч вимогам договору, передало зазначений вище об'єкт до ТОВ „Крим-Схід”, що і стало підставою звернення до суду.
16 липня 2010 року ТОВ „Ланд” звернулось з заявою про уточнення позовних вимог, в якій просило:
- визнати лист КРП „Протизсувне управління” від 15 січня 2010 року щодо розірвання в односторонньому порядку договору № 1/08 від 29 січня 2008 року недійсним;
- відновити становище ТОВ „Ланд”, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;
- визнати наявність прав ТОВ „Ланд” згідно договору на експлуатацію берегоукріплювальних споруд бази відпочинку „Нева”;
- зобов'язати ТОВ „Крим-Схід” припинити дії по експлуатації берегоукріплювальні, протизсувні та пляжні споруди бази відпочинку „Нева”, які порушують права та законні інтереси ТОВ „Ланд”;
- зобов'язати КРП „Протизсувне управління” повернути ТОВ „Ланд” берегоукріплювальні, протизсувні та пляжні споруди бази відпочинку „Нева” в експлуатацію ТОВ „Ланд”.
ТОВ „Крим-Схід” з доводами, викладеними у позовній заяві не згідно, мотивуючи тим, що спірний об'єкт йому не передано. Крім того, договір № 16/09 експлуатації берегоукріплювальних, протизсувних та пляжних споруд від 30 квітня 2009 року на момент звернення до суду не вчинено. Експлуатація берегоукріплювальних споруд на підставі підписаного договору ТОВ „Крим-Схід” не здійснювався. Тобто, право позивача з його боку порушено не було.
КРП „Протизсувне управління” у відзиві на позовну заяву зазначає, що воно є правонаступником Державного підприємства „Кримське республіканське протизсувне управління”, являється державним комерційним підприємством, що входить до складу майна, яке належить АР Крим та знаходиться у сфері управління Міністерства будівельної політики і архітектури АР Крим, і який є його „Органом управління”.
Стосовно укладення договору № 16/09 від 30 квітня 2009 року, укладеного між КРП „Протизсувне управління” та ТОВ „Крим-Схід”, то КРП „Протизсувне управління” це пояснює тим, що у 2009 році ТОВ „Ланд” оплату за договором № 01/08 не здійснювало.
Рішенням господарського суду АР Крим від 11 листопада 2010 року по справі № 2-22/439-2010 (суддя Калініченко А.А.) у задоволені позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, ТОВ „Ланд” звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати.
Доводи скарги полягають у тому, що судом не з'ясовані всі обставини, що мають значення для справи.
ТОВ „Крим-Схід” з доводами, викладеними в апеляційній скарзі не згідно, вважаючи їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13 грудня 2010 року апеляційна скарга прийнята до провадження суду у складі колегії: головуючого судді Ткаченка М.І., судді Антонової І.В., судді Заплава Л.М. та призначена до розгляду на 11 січня 2011 року.
У судове засідання від 11 січня 2011 року представники сторін не з'явились. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
До початку розгляду справи від директора ТОВ „Ланд” надійшло клопотання про неможливість забезпечити явку свого представника, у зв'язку з чим просить розглянути справу за наявними в матеріалах справи документами.
Розглянувши справу повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 29 січня 2008 року між КРП „Протизсувне управління” (управління) та ТОВ „Ланд” (користувач) укладено договір № 01/08 експлуатації берегоукріплювальних, протизсувних та пляжних споруд.
Предметом укладеного договору є майно, яке знаходиться на балансі управління, а саме: берегоукріплювальні споруди бази відпочинку „Нева” у місті Алушта ділянка від шпори (не включена) до буни № 1 (не включена), що простягаються на 66 м та 29 січня 2008 року підписано акт прийому-передачі.
ТОВ „Ланд” вважає, що договір суперечить положенням постанови ради міністрів АР Крим „Про заходи з інженерного захисту берегів Чорного та Азовського морів та територій, які знаходяться під впливом негативних природних процесів” від 11 березня 1997 року за № 68.
Крім того, позивач вказує, що експлуатація берегоукріплювальних споруд бази відпочинку „Нева” унеможливлює передачу їх в експлуатацію іншій особі без згоди попереднього користувача.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи після укладення договору № 01/08 від 29 січня 2008 року, берегоукріплювальні споруди були передані у володіння та користування позивача, що підтверджується актом прийому-передачі від 29 січня 2008 року.
Відповідно до пунктів 8.3, 8.4 договір може бути розірваний з згодою сторін. За вимогою однієї зі сторін, крім випадків, обумовлених пунктом 8.4. даного договору. Договір може бути розірваним за рішенням суду у випадках якщо: користувач експлуатує майно всупереч договору або призначенню майна; користувач без дозволу управління передав майно на користь іншої особи; користувач своїм недбайливою поведінкою створює загрозу пошкодження майна.
У випадку невиконання користувачем любого підпункту пункту 1.3., а також, підпунктів 4.2.1.-4.2.11. та 4.2.16. пункту 4.2. розділу 4 даного договору або не перерахування користувачем протягом трьох місяців коштів, у розмірі та на умовах, передбачених розділом 3 даного договору, управління має право в односторонньому порядку розірвати договір. В цьому випадку Управління за три тижня письмово повідомляє користувача про намір розірвати договір. Після спливу вказаного строку договір вважається розірваним.
Згідно частин 1, 3 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Встановлено, що КРП „Протизсувне управління”, яке відповідно до постанови Ради Міністрів АР Крим від 23 листопада 2005 року № 540 є правонаступником Державного підприємства „Кримське республіканське протизсувне управління”, являється державним комерційним підприємством, що входить до складу майна, яке належить Автономній Республіці Крим, і знаходиться у сфері управління Міністерства будівельної політики і архітектури АР Крим, і який є його „Органом управління”.
Листом від 19 вересня 2008 року за № 025/02 ТОВ „Ланд” повідомило відповідача, що оскільки ділянка берегоукріплювальних споруд від шпори (не включена) до буни № 1 (не включена) довжиною 66 м. Східної набережної відноситься до пансіонату підприємства „Крим-Схід”, то ТОВ „Ланд” не заперечує в переукладенні договору № 01/08 за умови надання в експлуатацію рівноцінної берегоукріплювальної споруди у районі Східної набережної міста Алушти.
На підставі зазначеного листа, КРП „Протизсувне управління” підготовило проекти: від 27 квітня 2009 року угоди про розірвання договору № 01/08 від 29 січня 2008 року між КРП „Протизсувне управління” та ТОВ „Ланд” з актом повернення майна; від 30 квітня 2009 року договору № 17/09 між КРП „Протизсувне управління” та ТОВ „Ланд” експлуатації берегоукріплювальних споруд у районі Східної набережної міста Алушти, ділянку від буни № 3 (не включена) до буни № 4 (включена) довжиною 74 п/м.
Листом від 27 квітня 2009 року № 1489 зазначені документи направлені ТОВ „Ланд”.
Однак, ТОВ „Ланд” відповів, що не має наміру підписувати проект договору № 17/09 у зв'язку з тим, що берегоукріплювальні споруди у районі Східної набережної міста Алушти ділянку від буни № 3 (не включена) до буни № 4 (включена) довжиною 74 п/м знаходяться на відстані біля 1 км.
Враховуючи відмову позивача, 30 квітня 2009 року КРП „Протизсувне управління” підписав договір № 16/09 експлуатації берегоукріплювальних споруд бази відпочинку „Нева” міста Алушти, ділянки від шпори (не включена) до буни № 1 (не включена) довжиною 66 м. з ТОВ „Крим-Схід”.
Встановлено, що ТОВ „Ланд” має заборгованість за договором № 01/08 за 1-й та 2-й квартал 2009 року у сумі 13497,48 грн.
Але, зобов'язання ним виконані не були.
Згідно підпункту 4.2.8. пункту 4.2. розділу 4 договору № 01/08 користувач зобов'язаний протягом місяця, після укладення договору, застрахувати на користь управління передане до експлуатації майно від стихійних лих, від збитку, який може бути спричинений пожежами та аваріями на суму балансової вартості майна в порядку, визначеному чинним законодавством, та в той же строк надати управлінню копію страхового свідоцтва.
ТОВ „Ланд” не були виконані зобов'язання, передбачені підпунктом 4.2.8. пункту 4.2. розділу 4 договору № 01/08.
Відповідно до пункту 8.4. зазначеного вище договору відповідачем було направлено позивачу лист - повідомлення від 15 січня 2010 року № 33 про розірвання договору № 01/08 від 29 січня 2008 року з моменту спливу 3-х тижнів після відправлення повідомлення, тобто з 5 лютого 2010 року.
Враховуючи, що 6 лютого 2010 року дія договору № 01/08 припиняється, то 8 лютого 2010 року вступив в дію договір № 16/09 від 30 квітня 2009 року, укладений між КРП „Протизсувне управління” та ТОВ „Крим-Схід”.
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до статті 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.
Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.
КРП „Протизсувне управління”, розриваючи договір № 01/08 від 29 січня 2008 року в односторонньому порядку, діяло в межах повноважень, наданих ньому пунктами 8.3, 8.4 договору, статтями 651, 611, 615 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлено виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.
При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.
Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.
У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Отже, договором № 01/08 від 29 січня 2008 року не передбачено зустрічне виконання зобов'язань з боку ТОВ „Ланд”, крім того, суд звертає увагу позивача на те, що КРП „Протизсувне управління” передало берегоукріплювальні споруди у володіння та користування позивача, перешкод у експлуатації зазначених споруд не створювало.
Відповідно до статей 387, 391 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно частини 1 статті 397 Цивільного кодексу України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе.
Відповідно до статті 395 Цивільного кодексу України речовими правами на чуже майно є: 1) право володіння; 2) право користування (сервітут); 3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); 4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій).
Статтею 396 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.
Таким чином, ТОВ „Ланд” протягом всього строку дії договору № 01/08 від 29 січня 2008 року мало можливість захищати володіння та користування берегоукріплювальними спорудами за допомогою віндикаційного та негаторного позовів від будь-яких третіх осіб, в тому числі від КРП „Протизсувне управління” та ТОВ „Крим-Схід”.
Оскільки договір експлуатації берегоукріплювальних, протизсувних та пляжних споруд № 16/09 між відповідачами було укладено 30 квітня 2009 року, тобто після укладення аналогічного договору з позивачем та передачі йому берегоукріплювальних споруд, ТОВ „Крим-Схід”, за умов збереження чинності договору 01/08 від 29 січня 2008 року, не мало б можливості вимагати передачі йому берегоукріплювальних споруд від КРП „Протизсувне управління” в силу положень статті 620 Цивільного кодексу України яка передбачає, що у разі невиконання боржником обов'язку передати кредиторові у власність або у користування річ, визначену індивідуальними ознаками, кредитор має право витребувати цю річ у боржника та вимагати її передання відповідно до умов зобов'язання; кредитор втрачає право на витребування у боржника речі, визначеної індивідуальними ознаками, у разі, якщо ця річ вже передана третій особі у власність або в користування.
Враховуючи викладене, дії відповідачів щодо укладення договору експлуатації берегоукріплювальних, протизсувних та пляжних споруд № 16/09 від 30 квітня 2009 року не перешкоджали позивачу експлуатувати берегоукріплювальні споруди та, тим більше, звільняли його від виконання обов'язків за договором № 01/08 від 29 січня 2008 року.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 46, статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Ланд” залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 11 листопада 2010 року у справі № 2-22/439-2010 залишити без змін.
Головуючий суддя М.І. Ткаченко
Судді І.В. Антонова
Л.М. Заплава