СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
23 грудня 2010 року Справа № 2-21/2531-2010
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Ткаченка М.І.,
суддів Антонової І.В.,
Заплава Л.М.,
за участю представників сторін:
позивача –Хабібуліна Людмила Олександрівна, довіреність № 108-Д від 23 листопада 2010 року (Фонд майна АР Крим);
відповідача –ОСОБА_3 ОСОБА_4, довіреність № 61 від 22 січня 2010 року (фізична особа-підприємець ОСОБА_5);
третьої особи - не з'явився (Республіканське підприємство „Євпаторійське „Міжрайпаливо”);
розглянувши апеляційну скаргу Фонду майна Автономної Республіки Крим на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чонгова С.І.) від 9 вересня 2010 року у справі № 2-21/2531-2010
за позовом Фонду майна Автономної Республіки Крим
(вулиця Севастопольська, 17, місто Сімферополь, АР Крим, 95015)
до фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 (АДРЕСА_1)
за участю третьої особи Республіканського підприємства „Євпаторійське „Міжрайпаливо” (вулиця Ескадронна, 28, місто Євпаторія, АР Крим, 97400)
про витребування майна з чужого незаконного володіння
В С Т А Н О В И В:
У травні 2010 року Фонд майна АР Крим звернувся до госпо дарського суду АР Крим з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, в якому просить витре бувати у відповідача нежитлові будівлі та споруди, що складаються з: літер „А” - контора, площею 107,7 м2, літер „В” - вагова, основна площа 55,0 м2, літер „Б” - сторожка, площею 25,7 м2, асфальтове покриття, площею 900,0 м2, що знаходяться на земельній ділянці загальною площею 2200 м2, розташовані за адресою: АДРЕСА_2, шляхом передачі за актом приймання-передачі на баланс Республіканському підприємству „Євпаторійське „Міжрайпаливо”.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 8 липня 2010 року до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено Республіканське підприємство „Євпаторійське „Міжрай паливо”.
Відповідач позовні вимоги не визнає.
Рішенням господарського суду АР Крим від 9 вересня 2010 року по справі № 2-21/2531-2010 у задоволені позову відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Фонд майна АР Крим звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати.
Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду першої інстанції спростовуються матеріалами справи.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17 листопада 2010 року апеляційну скаргу прийнято до провадження суду у складі колегії: головуючого судді: Ткаченка М.І., суддів Антонової І.В., Котлярової О.Л. та призначена до розгляду на 7 грудня 2010 року.
Розпорядженням керівництва суду від 7 грудня 2010 року у зв'язку з відпусткою судді Котлярової О.Л. було здійснено її заміну на суддю Маслову З.Д.
7 грудня 2010 року слухання по справі було відкладено на 23 грудня 2010 року.
Розпорядженням керівництва суду від 23 грудня 2010 року у зв'язку з відпусткою судді Масової З.Д. було здійснено її заміну на суддю Заплаву Л.М. У судове засідання, призначене на 23 грудня 2009 року представник третьої особи Республіканського підприємства „Євпаторійське „Міжрай паливо” не з’явились.
Необхідно зазначити, що відповідно до статті 28 Господарського процесуального кодексу України представниками сторін у справі можуть бути як керівники підприємств та організацій так і інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, тобто коло осіб, які можуть здійснювати представництво в суді чинним законодавством не обмежується.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальним правами.
Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Враховуючи на те, що слухання справи відкладалось за клопотанням сторін, та матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, судова колегія вважає можливим розглянути справу в їх відсутність.
Розглянувши справу повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
15 січня 2008 року між Республіканським підприємством „Євпаторійське „Міжрайпаливо” та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5
було укладено та зареєстровано на Товарній біржі „Південно-Українська уні версальна біржа” біржовий договір купівлі-продажу № 002, відповідно до якого фізична особа-підприємець ОСОБА_5 купив нежитлові будівлі та споруди, що складаються з: літера „А” - контори площею 107,7 кв. м, літера „В” - вагової основною площею 55,0 м2, літера „Б” - сторожки площею 25,7 м2, асфальтового покриття площею 900 м2, що знаходяться на земельній ділянці загальною площею 2200 м2, розташованої за адресою: АДРЕСА_2.
Зазначене майно було передано фізичній особі-підприємецю ОСОБА_5 за актом приймання-передачі до біржового контракту (договору купівлі-продажу) від 15 січня 2008 року.
Як зазначено у біржовому договорі відчужувані нежитлові будівлі та споруди знаходилися у повному господарському віданні Республіканського підприємства „Євпаторійське „Міжрайпаливо” відповідно до його Статуту.
Фонд майна АР Крим звернувся до господарського суду АР Крим позо вом про визнання недійсним вказаного договору та повернення майна.
Рішенням господарського суду АР Крим від 9 лютого 2010 року у справі
№ 2-1/6342.1-2009 Фонду майна АР Крим у задоволені позову було відмовлено.
Відмовляючи у позові суд зазначив, що оскільки спірний договір купівлі-
продажу сторонами нотаріально не посвідчений, не пройшов державну реєст рацію, отже, він не є вчиненим та не може бути визнаний у судовому порядку
недійсним.
Частина 1 статті 216 Цивільного кодексу України визначає, що недійс ний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повер нути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього пра вочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержа не полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - від шкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент від шкодування.
Фонд майна АР Крим звернувся з вимогами про витребування у фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 нежитлових будівель та споруд, що складаються з: літера „А” - контори площею 107,7 м2, літера „В” - вагової основною площею 55,0 м2, літера „Б” - сторожки площею 25,7 м2, асфальтового покриття площею 900 м2, що знаходяться на земельній ділянці загальною площею 2200 м2, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, шляхом передачі за актом приймання-передачі на баланс Республіканському підприємству „Євпаторійське „Міжрайпаливо”. Відповідно до вимог статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної пра вової підстави заволоділа ним.
Згідно пункту 4. частини 2 статті 9 Закону України „Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим” і пункту 4 частини 2 статті 26 Конституції Автономної Республіки Крим до компетенції Верховної Ради Автономної Республіки Крим віднесено визна чення порядку управління майном, що належить Автономній Республіці Крим..
Пунктом 1.1. Статуту Республіканського підприємства „Євпаторійське Міжрайпаливо” - Республіканське підприємство „Євпаторійське „Міжрайпаливо”, майно якого входить до складу майна, що належить АР Крим, знаходиться у сфері управління Міністерства промислової політики, транспорту, зв'язку та паливно-енергетичного комплексу АР Крим.
Відповідно приписів статей 73, 74, 78 Господарського кодексу України орган в сферу управління якого входить підприємство є представником влас ника.
Управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського викори стання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійс нює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через упо вноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установ чих документів (частина 1, 2 статті 65 Господарського кодексу України).
Постановою від 17 березня 2004 року № 860-3/04 „Про питання управління майном, що належить АР Крим”, Верховною Радою АР Крим було прийнято рішення щодо приватизації шляхом продажу за конкурсом Кримського республіканського об'єднання „Крименергоресурс”, до складу якого відповідно до постанови Ради міністрів АР Крим від 22 квітня 2003 року № 229 „Про створення Кримського респуб ліканського об'єднання „Крименергоресурс” входить Республіканське підпри ємство „Євпаторійське «Міжрайпаливо”.
Постановою від 28 вересня 2005 року № 1448-4/05 „Про питання управління майном, що належить АР Крим” Республіканське підпри ємство „Євпаторійське „Міжрайпаливо” включено до переліку майна, що не підлягає приватизації.
Відповідно до Положення про Фонд майна АР Крим, затвердженого По становою Уряду АР Крим від 2 листопада 1995 року № 325 (із змі нами та доповненнями), на Фонд майна АР Крим покладено повноваження щодо організації і проведення приватизації майна, що належить АР Крим.
Інших рішень щодо відчуження спірного майна Верховна Рада Автономної Республіки Крим не приймала.
Пунктом 3 статті 138 Конституції України передбачено, що до відання АР Крим віднесене управління майном, що належить АР Крим.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Відповідно до статті 317 Цивільного кодексу України власнику належить право володіння, користування і розпорядження своїм майном.
Згідно з статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений у його здійсненні.
Відповідно до Положення про Фонд майна АР Крим, затвердженого Постановою Уряду Автономної Республіки Крим від 2 листопада 1995 року № 325 (зі змінами і доповненнями), на Фонд майна покладено ряд повноважень, у тому числі і повноваження щодо організації і проведення приватизації майна, що належить Автономній Республіці Крим.
Стаття 171 Цивільного кодексу передбачає, що АР Крим набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи влади АР Крим у межах їх компетенції, встановленої законом.
Згідно з статтею 173 Цивільного кодексу України у випадках і в порядку, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, від імені держави, АР Крим, територіальних громад можуть виступати фізичні та юридичні особи, органи державної влади, органи влади АР Крим та органи місцевого самоврядування.
Враховуючи факт того, що спірний договір купівлі-продажу, порушив права Автономної Республіки Крим, шляхом відчуження майна, що належить АР Крим, а Фонд майна АР Крим є уповноваженим органом щодо управління майном, що належить АР Крим, Фонд майна звернувся до господарського суду АР Крим із позовом про визнання недійсним вищезазначеного договору, поверненні майна.
Рішенням Господарського суду АР Крим від 9 лютого 2010 року у справі № 2-1/6342.1-2009, Фонду майна у позові відмовлено. Зазначене рішення суду набрало чинності та не кім не скасовано.
Відмовляючи у позові суд першої інстанції зазначив, що оскільки спірний договір купівлі-продажу сторонами нотаріально не посвідчений, не прошов державну реєстрацію, отже він не є вчиненим та не може бути визнаний у судовому порядку недійсним. Також суд зазначив, що вимоги, щодо повернення спірного майна не можуть бути задоволені, оскільки зазначені вимоги за своєю юридичною суттю є вимогами про застосування наслідків недійсності спірного договору купівлі-продажу, у той час як наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.
Подібні висновки знайшли своє відображення в постанові Пленуму Верховного Суду України від листопада 2009 № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”.
Згідно з статтею 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знов при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Стаття 220 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
У доктринальному тлумаченні до цієї статті зазначено, що порушення вимог щодо нотаріальної форми правочину тягне його недійсність, такий правочин вважається нікчемним, він не має юридичної сили та, отже, не породжує тих прав та обов'язків, на встановлення яких була направлена воля її учасників.
Таким чином, у цей час склалося така ситуація, що майном, що належать Автономній Республіці Крим безпідставно та у порушення чинного законодавства України володіє, користується та розпоряджається ОСОБА_5
Згідно з статтею 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відмовляючи Фонду у позові, суд першої інстанції зазначив, що на день розгляду справи Фонд майна АР Крим не є органом, уповноваженим здійснювати функції Верховної Ради АР Крим у спірних правовідносинах.
Однак, зазначені твердження суду є неспроможними тому, що як зазначалося вище Фонд майна АР Крим є уповноваженим органом щодо управління майном, що належить АР Крим.
Частина 1 статі 7 Закону України „Про приватизацію державного майна” передбачає, що державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в АР Крим, що становлять єдину систему державних органів приватизації в Україні.
Відповідно до частини З статті 7 Закону України „Про приватизацію державного майна” державні органи приватизації у межах своєї компетенції здійснюють захист майнових прав державних підприємств, організацій, установ, а також акцій (часток, паїв), що належать державі, на території України та за її кордоном.
Таким чином, при прийнятті рішення суд першої інстанції порушив та не застосував норми матеріального права, що регулюють ці правовідносини. Суд порушив та не застосував статті 7 Закону України „Про приватизацію державного майна”, статті 41 Конституції України, статей 317, 321, 387 Цивільного кодексу України.
Пунктом 3 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.
Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного суду України, викладених в пункті 1 постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України.
На думку колегії, рішення суду першої інстанції цим вимогам не відповідає, оскільки судом допущена невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, що є підставою для скасування судового рішення.
За такими обставинами судова колегія скасовує судове рішення.
При прийнятті нового рішення судова колегія задовольняє позовні вимоги Фонду майна Автономної Республіки Крим у повному обсязі.
Керуючись статтями 46, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 3 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Фонду майна Автономної Республіки Крим задовольнити.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 9 вересня 2010 року у справі № 2-21/2531-2010 скасувати.
Прийняти нове рішення.
Позов задовольнити.
Витребувати у фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний № НОМЕР_1) нежитлові будівлі та споруди, що складаються з: літера „А” - контора площею 107,7 м2, літера „В” - вагова основною площею 55,0 м2, літера „Б” - сторожка площею 25,7 м2, асфальтне покриття площею 900 кв. м., що знаходяться на земельній ділянці загальною площею 2200 м2, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, шляхом передачі за актом приймання-передачі на баланс Республіканському підприємству „Євпаторійське „Міжрайпаливо”.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний № НОМЕР_1) судові витрати - 85,00 грн. державного мита в дохід бюджету та 236,00 грн. витрати на інформаційне забезпечення процесу.
Господарському суду Автономної Республіки Крим видати накази.
Головуючий суддя М.І. Ткаченко
Судді І.В. Антонова
Л.М. Заплава