СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
14 грудня 2010 року Справа № 5002-19/4233-2010
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Заплава Л.М.,
суддів Антонової І.В.,
Прокопанич Г.К.,
за участю представників сторін:
представник позивача, не з'явився, приватне підприємство "Літвіна";
відповідач, не з'явився, Ліквідатор Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Атлант" - арбітражний керуючий Друзін Руслан Валентинович; за позовом приватного підприємства "Літвіна" (вул. Садова, б. 3,Олексіївка, Первомайський район, Автономна Республіка Крим, 96330)
представник Белошицький Євген Миколайович (АДРЕСА_1)
до Ліквідатора Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Атлант" - арбітражного керуючого Друзіна Руслана Валентиновича (АДРЕСА_2)
про визнання дійсним договору
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство «Літвіна» звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до ліквідатора Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Атлант»- арбітражного керуючого Друзіна Руслана Валентиновича про визнання договору купівлі - продажу нерухомого майна боржника - СВК «Атлант»від 17.03.2009, укладеного між продавцем СВК «Атлант», в особі ліквідатора Друзіна Р.В. та покупцем приватним підприємством «Літвіна»дійсним, мотивуючи тим, що ліквідатор СВК «Атлант»Друзін Р.В. ухиляється від нотаріального посвідчення договору купівлі - продажу.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.09.2010 (суддя Мокрушин В.І.) у справі № 2-19/4233-2010 у позові приватному підприємству "Літвіна" відмовлено.
Не погодившись з постановленим судовим актом, приватне підприємство "Літвіна" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати, позов задовольнити.
Доводи апеляційної скарги мотивовані порушенням судом при прийнятті рішення норм матеріального права.
На підставі розпорядження секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.12.2010 у зв’язку з відпусткою судді Фенько Т.П. здійснено її заміну на суддю Антонову І.В.
У судове засідання 14.12.2010 сторони не з’явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 № 2-7/10608-2008.
Оскільки явка учасників процесу обов’язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність нез’явившихся сторін.
На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України, повторно розглянувши справу, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.03.2009 між Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Атлант»(продавець) та приватним підприємством «Літвіна»(покупець) укладено договір купівлі - продажу будівлі автогаражу з боксами, яка розташована в с.Олексіївка, Первомайського району АР Крим.
Пунктом 2.3. договору передбачено, що право власності на об'єкт виникає у покупця з моменту його прийняття, але не раніше повної оплати по даному договору.
На підставі пункту 7.1. договору, він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання та відповідно до вимог даного законодавства.
За актом прийому - передачі майна від 17.03.2009 продавець передав покупцю вищезазначене майно.
Частиною 3 статті 640 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) передбачено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Згідно з вимогами статті 657 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 № 435 із змінами і доповненнями) договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Згідно частини 1 статті 210 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 № 435 із змінами і доповненнями) правочини купівлі-продажу нерухомого майна є вчиненими з моменту його державної реєстрації.
Як встановлено судом першої інстанції, спірний договір купівлі-продажу нерухомого майна від 17.03.2009 не пройшов державної реєстрації, а відтак не є вчиненим. Такий правочин вважається нікчемним, не має юридичної сили і, відповідно, не породжує тих прав та обов'язків, на встановлення яких була направлена воля його учасників.
Згідно Роз'яснень Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.
Відповідно до частини 2 статті 220 Цивільного кодексу України суд має право визнати дійсним нотаріально не посвідчений договір, якщо сторони домовилися про усі його істотні умови, підтверджені письмовими доказами і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від нотаріального посвідчення такого договору (недобросовісна сторона). Під ухиленням від нотаріального посвідчення договору має розумітися як активна протидія цьому, так і пасивне небажання вчинити цю дію. Зазначена норма не може бути застосована через наявність інших обставин, що унеможливлюють нотаріальне посвідчення договору, зокрема, відсутністю у відповідача належних правовстановлюючих документів.
Позивачем не надано суду доказів належності у відповідача правовстановлюючих документів на будівлю гаражу з боксами, яка розташована в с.Олексіївка, Первомайського району АР Крим, тому у нього відсутнє право на розпорядження даними об'єктами нерухомості, оскільки згідно статті 658 Цивільного кодексу України право продажу товару належить власнику товару.
Судова колегія погоджується з судом першої інстанції про те, що дана позовна заява пред'явлена до ліквідатора Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Алтант»- арбітражного керуючого Друзіна Руслана Валентиновича, однак з тексту спірних договорів вбачається, що договори укладені між СВК «Атлант»та ПП «Літвіна», а арбітражний керуючий Друзін Р.В. при укладенні договорів купівлі - продажу діяв від імені та в інтересах СВК «Атлант».
За таких обставин господарський суд першої інстанції правомірно відмовив у позові приватному підприємству "Літвіна".
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим відповідає чинному законодавству та встановленим обставинам справи, тому підстав для його скасування не має.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 частини першої статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу приватного підприємства "Літвіна" залишити без задоволення.
2.Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.09.2010 у справі № 5002-19/4233-2010 залишити без змін.
Головуючий суддя Л.М. Заплава
Судді І.В. Антонова
Г.К. Прокопанич