КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 11.01.2011                                                                                           № 57/23

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Попікової  О.В.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -Шупик О.А. – представник, дов. № 6 від 04.01.2011р.;

 від відповідача - Хацкевич Л.М. – представник, дов. бн від 04.01.2011р.;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунальне підприємство "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дніпровського району" м. Києва

 на рішення Господарського суду м.Києва від 05.10.2010

 у справі № 57/23 ( )

 за позовом                               Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка"

 до                                                   Комунальне підприємство "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дніпровського району" м. Києва

 про                                                   відшкодування в порядку регресу шкоди в розмірі 28496,22 грн., спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди

ВСТАНОВИВ:

 Приватним  акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА» (надалі позивач) заявлений позов про стягнення з Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дніпровського району м. Києва» (надалі відповідач) 28 496,22 грн. шкоди, розмір якої становить сума страхового відшкодування, сплаченого позивачем за Договором № 131320/0431/0000033 від 16.11.2009р., укладеного між позивачем – страховиком та громадянином ОСОБА_1 – страхувальником. Позовні вимоги обґрунтовані приписами статей 1191, 1194 Цивільного кодексу України, з огляду на ті обставини, що винним у скоєнні адміністративного правопорушення, що призвело до ДТП, визнано ОСОБА_2, який перебуває з відповідачем у трудових відносинах, а позивачем на користь громадянина ОСОБА_1. було сплачено страхове відшкодування у розмірі 28 496,22 грн. за шкоду спричинену внаслідок ДТП, у зв’язку з чим, у позивача виникло право регресу до відповідача на суму виплаченого страхового відшкодування.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.10.2010 року у даній справі позовні вимоги задоволено повністю, з відповідача на користь позивача стягнуто 28 496,22 грн. – страхового відшкодування. Суд першої інстанції посилаючись на приписи статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1194 Цивільного кодексу України дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, з огляду на встановлення тих обставин, що позивач набув право зворотної вимоги до відповідача щодо відшкодування понесених позивачем витрат у розмірі 28 496,22 грн. за шкоду, заподіяну громадянином ОСОБА_2. власнику транспортного засобу марки "Subaru Tribeca" (державний номерний знак НОМЕР_1), і розмір якого позивачем відшкодовано на користь громадянина ОСОБА_1.

Відповідач  – КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дніпровського району м. Києва» не погоджуючись із рішенням Господарського суду м. Києва від 05.10.2010 року у цій справі просить його скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.  

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- відповідач наголошує на тому, що він не погоджується з сумою зазначеною у звіті про незалежну оцінку із визначення вартості матеріального збитку;

- також, заявник, зауважує на тому, що його не було запрошено на проведення оцінки матеріального збитку, що позбавило його можливості бути присутнім при експертній оцінці та внести свої зауваження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2010 року було прийнято апеляційну скаргу КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дніпровського району м. Києва» до провадження та призначено розгляд справи на 07.12.2010р.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду  № 01-23/1/7 від 07.12.2010р. «Про зміну складу колегії суддів», в зв’язку з виробничою необхідністю (перебуванням судді Вербицької О.В. в іншому судовому засіданні) розгляд апеляційної скарги у справі № 57/23 було доручено колегії суддів у складі: головуючого судді – Попікової О.В., суддів: Кондратової І.Д., Калатай Н.Ф.

У судовому засіданні 07.12.2010 року, у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 11.01.2011р.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/3 у зв’язку з виробничою необхідністю (зайнятістю судді Калатай Н.Ф. в іншому судовому засіданні та перебуванням судді Кондратової І.Д.) розгляд апеляційної скарги у справі № 57/23 було доручено колегії суддів у складі: головуючого судді – Попікової О.В., суддів: Гольцової Л.М., Ропій Л.М.

У судовому засіданні 11.01.2011 року присутній представник відповідача усно підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Присутній у судовому засіданні представник позивача усно заперечував щодо доводів апеляційної скарги та просив рішення суду І інстанції залишити без змін з мотивів, у ньому викладених.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, колегія суддів встановила наступне:

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу  України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 16 листопада 2009 року між Закритим акціонерним товариством "Страхова компанія "Кредо-Класик" (правонаступником якого є позивач - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УНІКА" (страховиком) та громадянином ОСОБА_1 (страхувальником) було укладено Договір страхування № 131320/0431/0000033, згідно якого об'єктом страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом "Subaru Tribeca" (д.н.з. НОМЕР_1) та прикріпленим до нього зовні і всередині додатковим обладнанням, вказаним в заяві на страхування.

Також судом першої інстанції було встановлено, що 20.02.2010 року на проспекті Возз’єднання (опора 82), трапилась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої відбулося зіткнення автомобіля марки "Subaru Tribeca" (д.н.з. НОМЕР_1), який належить на праві власності та під керуванням ОСОБА_1. та "Mitsubishi Colt" (д.н.з. НОМЕР_2), яким керував ОСОБА_3

Дорожньо-транспортна пригода відбулася внаслідок того, що 20.02.2010р. о 15 год. 30 хв. ОСОБА_2, як посадова особа КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дніпровського району м. Києва» допустив порушення правових норм (п. 1.5 Правил дорожнього руху України) та стандартів, що стосуються утримання автомобільних доріг та вулиць, а саме: під час вигортання снігу з під бордюру не забезпечив безпеки дорожнього руху, що підтверджується довідкою відділу ДАІ з обслуговування Дніпровського району м. Києва та постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 12.03.2010р. в адміністративній справі, відповідно до якої ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення.

Матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля "Subaru Tribeca" (д.н.з. НОМЕР_1), в результаті його пошкодження при ДТП, складає 38 121,22 грн., що підтверджується Звітом про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу № 6066 від 05.03.2010р. суб'єктом оціночної діяльності - СПД ОСОБА_4 (сертифікат № НОМЕР_3 від 14.07.2008р.).

23 лютого 2010 року гр. ОСОБА_1 до позивача подано заяву про виплату страхового відшкодування згідно рахунку СТО.

ПАТ "ОТП Банк" (вигодонабувач за Договором страхування) листом № 32/1857 від 23.03.2010р., просить внести суму страхового відшкодування в рахунок погашення залишку поточної заборгованості гр. ОСОБА_1. за кредитом.

Згідно п. 8.7  Договору страхування, у разі, якщо останнім передбачена сплата страхового платежу частинами, то Страховик вправі утримати суму несплаченої частини страхового платежу з суми страхового відшкодування.

Таким чином, враховуючи заборгованість гр. ОСОБА_1. перед ПАТ "ОТП Банк" за Кредитним Договором та перед позивачем за Договором страхування, останнім було прийнято рішення здійснити виплату страхового відшкодування наступним чином: 29 987,47 грн. перерахувати на розрахунковий рахунок ПАТ "ОТП Банк" в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором та 7 008,75 грн. зарахувати в рахунок несплаченої частини страхового платежу за Договором страхування.

Отже, позивачем на виконання умов договору страхування було виплачено страхове відшкодування на загальну суму 36 996,22 грн. (за вирахуванням франшизи у розмірі 1 125,00 грн.), що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжного доручення № 002234 від 31.03.2010р. та наказу № 4267 від 29.03.2010р.

Листом від 01.06.2010р. ПАТ «Страхова компанія «УНІКА» на підставі статей 993, 1191 Цивільного кодексу України, звернулось до КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дніпровського району м. Києва» з претензією, в якій просив останнього відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП.

Відповідач згадану претензію залишив без задоволення.

Апеляційна інстанція погоджується з висновками, викладеними в рішенні Господарського суду м. Києва щодо неправомірної відмови відповідача у виплаті позивачеві в порядку регресу суми страхового відшкодування у розмірі 28 496,22 грн., з огляду на наступне:

Право ПАТ «Страхова компанія «УНІКА» вимагати відшкодування шкоди, що виникла в результаті виплати ним сум для виконання обов'язку або з вини боржника (регресата), походить зі змісту статті 993 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічна норма міститься і в частині 1 статті 1191 Цивільного кодексу України, згідно з якою особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Крім того, перехід права вимоги від страхувальника до страховика передбачений і статтею 27 Закону України «Про страхування», відповідно до якої до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно статті 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

У відповідності до вимог ч. 2 статті 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Крім того, апеляційна колегія відзначає, що норми Закону України «Про страхування» є спеціальними по відношенню до норм Цивільного кодексу України, які в даному випадку є загальними нормами. Отже, розмір вимоги, що переходить до страховика, відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування» дорівнює фактичним затратам, тобто виплаченому страховому відшкодуванню.

Частиною першою статті 1172 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно довідки відділу ДАІ Дніпровського району м. Києва та постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 12.03.2010р. особою винною у настанні ДТП є посадова особа КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дніпровського району м. Києва» - ОСОБА_2, і відповідно, відповідач зобов’язаний відшкодувати на користь позивача шкоду, завдану своїм працівником.  

З матеріалів справи вбачається, що відповідальність відповідача перед третіми особами за шкоду завдану життю, здоров'ю або майну третіх осіб відповідачем або особами, за яких відповідач згідно чинного законодавства України несе відповідальність, застрахована ЗАТ Страхова компанія "Брокбізнес" на підставі Договору добровільного страхування відповідальності перед третіми особами № 002-1667 від 16.06.2009р. (строк дії з 17.06.2009р. по 16.06.2010р.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Умовами пункту 4.2.2.2 Договору добровільного страхування відповідальності перед третіми особами № 002-1667 від 16.06.2009р. передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 10 000,00 грн., франшиза – 1 500,00 грн. (п. 4.6).

На виконання умов зазначеного Договору добровільного страхування відповідальності перед третіми особами, 13.07.2010р. ЗАТ Страхова компанія "Брокбізнес" здійснило відшкодування шкоди в порядку регресу на користь позивача в розмірі 8 500,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 6859 від 13.07.2010р.

Статтею 1194 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

І відповідно, у позивача в межах фактичних затрат, тобто виплаченому страховому відшкодуванню в розмірі 28 496,22 грн., перейшло право зворотної вимоги до відповідача щодо відшкодування останнім понесених позивачем витрат у вигляді вартості матеріального збитку спричиненого власнику транспортного засобу марки "Subaru Tribeca" (д.н.з. НОМЕР_1), і розмір якого відшкодовано позивачем на користь власника зазначеного автомобіля – гр. ОСОБА_1.

Враховуючи факт того, що відповідальність за заподіяну шкоду в сумі, яка не підлягає відшкодуванню за Договором добровільного страхування відповідальності перед третіми особами № 002-1667 від 16.06.2009р., покладається на особу, відповідальну за її заподіяння, відповідач зобов’язаний відшкодувати на користь позивача шкоду у розмірі 28 496,22 грн. (36 996,22 грн. – 8 500,00 грн.).

Отже, враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач у встановленому порядку не спростував обставини, які повідомлені позивачем, апеляційний суд погоджується з висновком суду І інстанції про правомірність та обґрунтованість позовних вимог щодо стягання з відповідача страхового відшкодування у розмірі 28 496,22 грн.

Доводи відповідача про те, що не запрошення його на проведення оцінки матеріального збитку позбавило його можливості бути присутнім при експертній оцінці та внести свої зауваження щодо розміру завданої шкоди, визнаються апеляційною колегією неправомірними з огляду на наступне:

Преамбулою Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено, що цей Закон визначає правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів.

Відповідно до частини 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення незалежної оцінки майна є обов'язковим у випадках застави державного та комунального майна, відчуження державного та комунального майна способами, що не передбачають конкуренцію покупців у процесі продажу, або у разі продажу одному покупцю, визначення збитків або розміру відшкодування, під час вирішення спорів та в інших випадках, визначених законодавством або за згодою сторін.

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» встановлено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу КТЗ згідно Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 р. N 142/5/2092, визначається за формулою: (Сврз = Ср + См + Сс * (1-Ез)), де Сврз - вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу КТЗ, Ср - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн.; См - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн.; Сс - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн.; Ез – коефіцієнт фізичного зносу.

Згідно Звіту про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу № 6066 від 05.03.2010р., матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля "Subaru Tribeca" (д.н.з. НОМЕР_1), в результаті його пошкодження при ДТП, складає 38 121,22 грн., який було складене з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу КТЗ згідно Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів та з урахуванням франшизи.

При цьому, як вбачається з умов Договору добровільного страхування відповідальності перед третіми особами № 002-1667 від 16.06.2009 року (укладеного між ЗАТ Страхова компанія "Брокбізнес" та відповідачем), зокрема п.п. 9.1, 9.2, 9.3, страхувальник у разі настання страхового випадку зобов’язаний відповідно до характеру завданої шкоди сповістити про завдання шкоди відповідні спеціалізовані компетентні органи (управління пожежної охорони, ДАІ, спеціалізовані комітети тощо). Вжити всіх можливих заходів для встановлення та документального підтвердження причин, обставин, характеру та розміру завданої шкоди.

Проте, будь-які докази на підтвердження вжиття відповідачем заходів для встановлення причин, обставин, характеру та розміру завданої шкоди в матеріалах справи відсутні.

З огляду на викладене та враховуючи приписи чинного законодавства та умови Договору добровільного страхування відповідальності перед третіми особами № 002-1667 від 16.06.2009 року, позивач не повинен був запрошувати представників відповідача на місце пригоди та на проведення експертної оцінки, оскільки останній не був позбавлений права самостійно визначити розмір збитків завданих його працівником третім особам.

Зважаючи на викладене, апеляційна інстанція погоджується з висновком суду І інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 28 496,22 грн. страхового відшкодування.

За наведених обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв’язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд  –

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дніпровського району м. Києва» залишити без задоволення.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2010 року у справі № 57/23 - без змін.

3.          Справу № 57/23 скерувати до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді