АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

м . Чернівці « 18 »  січня   2011 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого                                Тарбинського В.Г.                        

суддів                                            Станковської Г.А., Петлюка В.І.

за участю прокурора                   Хоміцької Т.Б.

адвоката                                         ОСОБА_1

та засудженого                             ОСОБА_2              

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Першотравневого районного суду м. Чернівців від « 22 »  листопада 2010  року.

    Цим вироком

                                                  ОСОБА_2,       ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Молодія Глибоцького району Чернівецької області, проживаючого у АДРЕСА_2, молдаванин, громадянин України, неодружений, непрацюючий, з середньою освітою, раніше неодноразово судимий, останній раз 26.08.2004 року Першотравневим районним судом м. Чернівців за ст. 289 ч.1, 71 КК України у виді 5-ти років і 2-х місяців позбавлення волі, -

засуджений за ст. 185 ч. 1КК України і йому призначено покарання у виді 1 (одного) року 6 (шести) місяців позбавлення волі.                

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу змінено з підписки про невиїзд на тримання під вартою і його взято під варту в залі суду.

 Строк відбування покарання ОСОБА_2 обчислено з дня його затримання, тобто з 22 листопада 2010 року.

Вирішено долю речових доказів.

Згідно вироку суду ОСОБА_2 визнаний винуватим та засуджений за те, що він 14.07.2010 року приблизно о 18.00 годині під час виконання ремонтних робіт в АДРЕСА_1, яка

Справа № 11-47/2011 р.                         Головуючий у І інстанції: Скуляк І.А.

Категорія ст.  185 ч.1  КК України              Доповідач: Тарбинський В.Г.  

належала ОСОБА_3, з тумбочки трюмо, шляхом вільного доступу таємно

викрав пластмасову коробку, в якій знаходились золоті вироби на загальну суму 22768 гривень 04 копійки.

 Після чого, ОСОБА_2 з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

В апеляції засуджений ОСОБА_2, погоджуючись з вироком районного суду, просить його змінити та призначити йому покарання не пов'язане з позбавленням волі.

При цьому посилається на те, що  жінка, з якою він проживав у цивільному шлюбі, в даний час є вагітною і він був єдиним годувальником у сім'ї.

Вважає, що немає необхідності ізолювати його від суспільства, оскільки сама потерпіла просила суд не позбавляти його волі, а надати можливість бути у сім'ї і він зробив для себе певні висновки і більше такого не повторить.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого  ОСОБА_2, адвоката ОСОБА_1, підтримавших апеляцію, думку прокурора,  яка просила вирок суду щодо ОСОБА_2  залишити без змін, розглянувши справу, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Районний суд вірно встановив фактичні обставини справи і прийшов до правильного висновку про винуватість  ОСОБА_2  у вчиненні злочину, передбаченого ст.  185 ч. 1 КК України  з врахуванням тих доводів, які наведені у вироку суду.

Винуватість ОСОБА_2  у вчиненні вказаного злочину, доведена його показаннями, потерпілої ОСОБА_3 та іншими зібраними по справі доказами.

Дії ОСОБА_2  правильно кваліфіковані за ст.  185 ч.1 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

При призначенні покарання засудженому ОСОБА_2 районний суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину та обставини справи, зокрема,  визнання вини засудженим, його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, часткове відшкодування потерпілій завданої шкоди  та рецидив злочину.

З врахуванням обставин справи, даних про особу винного, який є раніше неодноразово судимим, ступеня тяжкості вчиненого злочину, рецидиву злочину, колегія суддів вважає, що міру покарання, призначену судом, слід залишити, оскільки вона є необхідною і достатньою для його виправлення та попередження нових злочинів.

Підстав для пом'якшення ОСОБА_2 призначеного йому судом покарання, як про це просив апелянт, суд не вбачає.

З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

    Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок  Першотравневого районного суду м. Чернівців від « 22 »  листопада 2010  року щодо  ОСОБА_2 – без змін.

Головуючий                                                                        В.Г. Тарбинський

Судді                                                                                     Г.А. Станковська

                                                                                               В.І. Петлюк