донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
10.01.2011 р. справа №12/205пд
Донецький апеляційний господарський суду у складі колегії суддів:
Головуючого судді - доповідача Величко Н.Л.
Суддів Алєєвої І.В., М'ясищева А.М.
При секретарі Натаріній О.О.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 –особисто, ОСОБА_2 – ордер
від відповідачів: Головченко О.І. –за дов. № 01/13-909 від 13.03.2010р. та № 01/13-910 від 13.03.2010р.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк та Донецької міської ради, м. Донецьк
на рішення господарського суду Донецької області від 07.12.2010р. (підписане 13.12.2010р.) у справі № 12/205пд (суддя Склярук О.І.)
за позовом фізичної особи –підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк
до відповідача 1: Донецької міської ради, м. Донецьк
до відповідача2: - Виконавчого комітету Донецької міської Ради, м. Донецьк
про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки
встановив:
1. Стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду
Рішенням господарського суду від 07.12.2010р. (підписане 13.12.2010р.) у справі № 12/205пд (суддя Склярук О.І.) позов задоволений частково, визнаний недійсним на майбутнє договір оренди земельної ділянки № 5247 № Ф-18635/2003, згідно якого було передане в тимчасове платне користування земельна ділянка площею 40,98 кв.м., підписаний між виконавчим комітетом Донецької міської Ради та приватним підприємцем ОСОБА_1; стягнуто з Виконавчого комітету Донецької міської Ради, м. Донецьк на користь фізичної особи –підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк, витрати по сплаті державного мита у сумі 85 грн., витрати по сплаті за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. В задоволені інших позовних вимог відмовлено.
2. Підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 з прийнятим рішенням суду першої інстанції не погодилась та подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати у частині визнання договору оренди земельної ділянки № 5247 № Ф-18635/2003 недійсним на майбутнє та постановити нове рішення, яким договір оренди земельної ділянки № 5247 № Ф-18635/2003 визнати недійсним з моменту його укладення.
Скаржник посилається на те, що судом першої інстанції вірно встановлено, що рішення про виділення земельної ділянки відповідачем не приймалось, земельна ділянка в натурі (на місцевості) позивачу не виділялась, тому, на думку скаржника, договір оренди земельної ділянки повинен бути визнаний недійсним з моменту його укладення.
Донецька міська рада також з прийнятим рішенням суду першої інстанції не погодилась та подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що при винесенні рішення судом першої інстанції не доведені обставини, які мають безпосереднє значення для справи, порушені норми матеріального та процесуального права.
Відповідач зазначає, що, оскільки позивач використовує лише частину будівлі, то не має можливості відповідно до вимог діючого законодавства України укласти з ним договір оренди земельної ділянки з дотриманням усіх істотних умов договору оренди земельної ділянки, а саме виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості). Неможливість відведення земельної ділянки на місцевості (в натурі) зазначено і у самому спірному договорі у пункті 1.1. - "без виділення в натурі (на місцевості) ".
Скаржник посилається на те, що спірний договір оренди земельної ділянки №5247 № Ф-1863 5/2003, зареєстровано в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 05.12.2003р. за № В/2-639, а відповідно до п.2 ч.1 ст. 214 Цивільного процесуального кодексу України при прийнятті рішення суд вирішує питання чи мали місце інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Вважає, що у позивача сплив трьох річних строк позовної давності, тому у суду першої інстанції не було достатніх підстав для поновлення строку позовної давності.
3.Доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначив, що доводи апеляційної скарги є неправомірні та просив залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення.
4.Апеляційною інстанцією встановлено :
Між виконавчим комітетом Донецької міської ради ( орендодавець) та позивачем ( орендар) підписано договір оренди земельної ділянки № 5247 № Ф-18635/2003.
Згідно цього договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування без виділення в натурі (на місцевості) земельну ділянку площею 40,98 кв.м., що знаходиться на АДРЕСА_1 із прибудинкової території будівлі для сплати до місцевого бюджету орендної плати за землю.
В договорі також визначено, що площа земельної ділянки визначена пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в користуванні або власності орендаря згідно розрахунку орендної плати за землю.
Пункт 2.1 договору оренди земельної ділянки № 5247 № Ф-18635/2003 встановлює, що договір укладається на термін оренди або перебування у власності орендаря нежилого приміщення, що знаходиться на земельній ділянці за адресою - АДРЕСА_1.
В розділі 3 договору оренди земельної ділянки № 5247 № Ф-18635/2003 сторони визначили розмір орендної плати та умови й підстави зміни її розміру.
Згідно із пунктом 9.3 договору оренди земельної ділянки № 5247 № Ф-18635/2003 невід’ємними частинами цього договору є - довідка про грошову оцінку земельної ділянки та розрахунок орендної плати за землю.
Договір оренди земельної ділянки № 5247 № Ф-18635/2003 зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за №В/2-639 від 05.12.2003р.
5.Мотиви, з яких виходила апеляційна інстанція при винесенні постанови:
Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, вказаний кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Враховуючи, що договір оренди земельної ділянки № 5247 № Ф-18635/2003 зареєстрований у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за №В/2-639 від 05.12.2003р., суд першої інстанції правомірно застосував до спірних правовідносин положення Цивільного кодексу УРСР, чинного на момент укладення договору.
Відповідно до вимог статті 48 Цивільного кодексу УРСР угода, що не відповідає вимогам закону, визнається недійсною.
За загальним правилом угода, визнана недійсною, вважається такою з моменту її укладення (частина перша статті 59 Цивільного кодексу УРСР).
Як визначено в преамбулі Закону України „Про оренду землі ” №161-XIV від 06.10.1998р. (в редакції чинній на 01.01.2003р.) цей Закон визначає загальні засади набуття, реалізації і припинення права на оренду земельної ділянки.
Згідно з пунктом 1 статті 15 Закону України „Про оренду землі ” №161-XIV від 06.10.1998р. (в редакції, чинній на 01.01.2003р.) договір оренди земельної ділянки, що перебуває у власності громадян або юридичних осіб, укладається між власником і особою, яка бажає одержати земельну ділянку в оренду, в порядку, визначеному цим Законом.
Розгляд заяви (клопотання) і надання земельної ділянки в оренду проводяться у порядку, передбаченому Земельним кодексом України.
Відповідно до статті 122 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на 01.01.2003р.) сільські, селищні, міські ради надають земельні ділянки у постійне користування юридичним особам із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Стаття 123 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на 01.01.2003р.) визначає, що надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.
Стаття 124 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на 01.01.2003р.) встановлює, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Стаття 13 Закону України „Про оренду землі ” №161-XIV від 06.10.1998р. (в редакції, чинній на 01.01.2003р.) встановлює, що договір оренди земельної ділянки укладається у письмовій формі. Невід'ємною частиною договору оренди є план (схема) земельної ділянки.
Договір оренди земельної ділянки посвідчується нотаріально за її місцезнаходженням - на строк до 5 років - за бажанням однієї із сторін договору; на строк більше 5 років - в обов'язковому порядку.
Відповідно до статті 14 Закону України „Про оренду землі” №161-XIV від 06.10.1998р. (в редакції, чинній на 01.01.2003р.) істотними умовами договору оренди земельної ділянки є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); термін договору оренди; орендна плата (розмір, індексація, форми платежу, терміни та порядок внесення і перегляду); цільове призначення, умови використання і збереження якості землі; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження і обтяження щодо використання земельної ділянки; сторона (орендодавець чи орендар), яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.
Як вбачається з тексту, приєднаного до матеріалів справи договору оренди земельної ділянки № 5247 № Ф-18635/2003, в ньому відсутні умови, які є істотними - цільове призначення, умови використання і збереження якості землі; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження і обтяження щодо використання земельної ділянки.
План (схема) земельної ділянки –об’єкта оренди не складався, межі земельної ділянки на місцевості не визначались та як об’єкт оренди орендарю не передавався.
Відповідно до пункту 3 статті 14 Закону України „Про оренду землі” №161-XIV від 06.10.1998р. (в редакції, чинній на 01.01.2003р.) відсутність у договорі оренди однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, порушення вимог статей 4, 5, 6, 7, 9, 13, 15 цього Закону є підставою для відмови у державній реєстрації договору оренди згідно зі статтею 18 цього Закону, а також для визнання договору недійсним відповідно до законів України.
Суд першої інстанції правомірно застосував норми статті 14 Закону України „Про оренду землі” №161-XIV від 06.10.1998р. (в редакції, чинній на 01.01.2003р.), оскільки вона є спеціальною у порівнянні із положеннями статті 165 Цивільного кодексу УРСР.
Враховуючи викладене судова колегія вважає, що позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди землі № 5247 № Ф-18635/2003, укладеного між ПП ОСОБА_1, м. Донецьк та Виконавчим комітетом Донецької міської ради м. Донецьк, з моменту його укладення підлягали задоволенню.
Висновки суду першої інстанції про те ,що сторін не можливо привести у первісний стан, тому угода повинна бути визнана недійсною на майбутнє, судова колегія вважає помилковими, оскільки в матеріалах справи відсутні докази передачі конкретної земельної ділянки у оренду позивачу відповідачем та використання ним цієї земельної ділянки з метою ведення господарської діяльності.
Щодо доводів апеляційної скарги відповідача про те, що у позивача сплив трьох річних строк позовної давності та у суду першої інстанції не було достатніх підстав для поновлення строку позовної давності, то судова колегія не бере ці доводи до уваги, оскільки відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права та інтересу у разі його порушення. Згідно п.4,5 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови у позові, тільки якщо суд не визнає поважними причини пропущення позовної давності. Суд першої інстанції прийняв до уваги, що фізична особа підприємець не є спеціалістом у галузі права і про те, що укладена угода не відповідає вимогам земельного законодавства їй стало відомо з листа - відповіді Першої Донецької нотаріальної контори від 30.11.2010р., задовольнив клопотання позивача про поновлення строку позовної давності, вважаючи поважними причини пропуску цих строків та захистив порушене право позивача..
Посилання відповідача на ст.797 ЦК України, як на підставу для стягнення з позивача плати за користування земельною ділянкою, є помилковими, оскільки предметом спірного договору є не найм будівлі або іншої капітальної споруди, а найм (оренда) земельної ділянки, яка врегульована ст.792 ЦК України, зі змісту якої вбачається, що ці відносини регулюються не кодексом, а спеціальним законом.
За таких підстав, доводи апеляційної скарги Донецької міської ради спростовуються матеріалами справи та нормами законодавства.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.49, ст.99, ст.101, п.2 ст.103, п.4 ч.1ст.104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України судова колегія, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Донецької міської ради, м. Донецьк залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу фізичної особи –підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк, задовольнити.
Рішення господарського суду Донецької області від 07.12.2010р. (підписане 13.12.2010р.) у справі № 12/205пд скасувати частково.
Визнати недійсним з моменту його укладення договір оренди земельної ділянки № 5247 № Ф-18635/2003, згідно якого було передано в тимчасове платне користування земельну ділянку площею 40,98 кв.м., підписаний між виконавчим комітетом Донецької міської Ради та приватним підприємцем ОСОБА_1
Стягнути з Виконавчого комітету Донецької міської Ради, м. Донецьк на користь фізичної особи –підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк, витрати по сплаті державного мита у сумі 42грн.50коп., сплаченого при поданні апеляційної скарги.
Доручити господарському суду Донецької області видати наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня прийняття постанови.
Головуючий суддя - доповідач Н.Л. Величко
Судді І.В. Алєєва
А.М. М'ясищев
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 13.01.2011р.
Надруковано 5 примірників:
2 –сторонам по справі
1 - у справу
1 –господарському суду
1-апеляц. господ. суду