ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
17 січня 2011 року справа № 5020-11/230
За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
(99022, АДРЕСА_1)
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Судноремонтний завод „Южний Севастополь”
(99014, м.Севастополь, вул.Правди, 24)
про стягнення заборгованості у розмірі 51705,52 грн.,
Суддя Дмитрієв В.Є.
За участю представників:
позивача (ФОП ОСОБА_1) - ОСОБА_2, угода б/н від 12.10.2010;
відповідача (ТОВ „Судноремонтний завод „Южний Севастополь”) –не з’явився.
СУТЬ СПОРУ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Судноремонтний завод „Южний Севастополь” (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 51705,52 грн., з яких основна заборгованість –49045,00 грн., 3% річних –991,38 грн., збитки від інфляції – 2531,79 грн.
Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідачем належним чином не виконувались обов’язки щодо оплати виконаних позивачем робіт за договором № 17/11 від 02.12.2009.
Ухвалою суду від 10.12.2010 порушено провадження по справі № 5020-11/230, справу прийнято до провадження суддею Дмитрієвим В.Є.
Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову; явку повноважних представників в судове засідання не забезпечив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 14, 24).
Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
Представнику позивача у судовому засіданні роз'яснені його процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд
ВСТАНОВИВ:
02.12.2009 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Підрядник) та товариством з обмеженою відповідальністю „Судноремонтний завод „Южний Севастополь” (Замовник) укладений договір № 17/11 (далі - Договір) (а.с. 7-8).
Відповідно до розділу 1 Договору замовник доручає та зобов’язується оплатити, а підрядник приймає на себе зобов’язання з ремонту механізмів в обсязі ремонтної відомості, яка є додатком до даного Договору на т/х „Славянин”.
Отже, зазначений Договір за своєю правовою природою є договором підряду.
Згідно з пунктом 4.1 Договору договірна вартість робіт за даним Договором складає 98090,00 грн. без ПДВ (підрядник є платником податку за загальною системою оподаткування).
Замовник оплачує виконані роботи відповідно до рахунку підрядника на підставі акта виконаних робіт (пункт 4.2 Договору).
Відповідно до пункту 4.3 Договору замовник сплачує підряднику аванс у розмірі 50% договірної вартості робіт.
Згідно з пунктом 6.1 Договору він вступає в силу після його підписання та діє до повного виконання зобов’язань та умов Договору сторонами.
Позивачем зобов’язання за Договором виконувались належним чином, про що свідчить акт здачі-приймання робіт т/х „Славянин” від 06.04.2010 (а.с.9) який підписаний уповноваженими представниками відповідача та засвідчений відбитком печатки останнього.
Проте, за твердженням позивача, зобов’язання з оплати вказаних робіт відповідачем виконані частково, у зв’язку з чим станом на момент подання позову у останнього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 49045,00 грн.
Викладене стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.
Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
На виконання зазначених положень Цивільного кодексу України та пункту 4.2 Договору позивачем на адресу відповідача надісланий рахунок № 20/04 від 06.04.2010 на суму 49045,00 грн. (а.с.26).
З урахуванням викладеного, судом встановлено, що строк оплати відповідачем вказаної заборгованості сплинув 14.04.2010.
Докази оплати відповідачем наявної заборгованості у розмірі 49045,00 грн. в матеріалах справи відсутні.
З урахуванням викладеного, а також того, що відповідач визнавав наявну заборгованість, про що свідчить акт звірення взаєморозрахунків сторін, підписаний уповноваженими представниками сторін та засвідчений відбитком печатки відповідача (а.с. 13), суд вважає вимоги про стягнення вказаної суми обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також, три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача збитки від інфляції за період з 07.04.2010 по 08.12.2010 у розмірі 2531,79 грн., а також 3% річних за період з 07.04.2010 по 08.12.2010 у розмірі 991,38 грн.
Проте, оскільки строк оплати за рахунком № 20/04 від 06.04.2010 сплинув лише 14.04.2010, 3% річних підлягають стягненню за період з 14.04.2010 по 08.12.2010 у розмірі 963,43 грн. за наступним розрахунком:
Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів
4904514.04.2010 - 08.12.20102393 %963.43
Розрахунок 3 % річних здійснюється за формулою: Сума санкції = С х 3 х Д : 365 : 100, де:
С - сума заборгованості, Д –кількість днів прострочення.
Розрахунок збитків від інфляції, здійснений позивачем, на думку суду має певні недоліки, у зв’язку з наступним. Відповідно до Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число відповідного місяця, інфляційна зміна розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 число місяця –інфляційна зміна розраховується з урахуванням цього місяця.
Таким чином, оскільки період прострочення оплати зазначений позивачем, закінчується 08.12.2010, нарахування збитків від інфляції за даним рахунком за грудень 2010 року не є правомірним. Отже, позовні вимоги у частині стягнення з відповідача збитків від інфляції підлягають частковому задоволенню у розмірі 1667,53 грн. з наступним розрахунком:
Період заборгованостіПеріод нарахування збитків від інфляціїСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу (грн.)Сума боргу з врахуванням індексу інфляції (грн.)
14.04.2010 –08.12.2010квітень 2010 –листопад 201049045,001,0341667,5350712,53
Середній індекс інфляції за період розраховується за формулою: ІІ ср. = ІІ1 х ІІ2 ...х ІІХ/100, де ІІ1 –індекс інфляції за перший місяць заборгованості; ІІ2 –індекс інфляції за другий місяць заборгованості; ІІХ –індекс інфляції за останній місяць заборгованості
Інфляційне збільшення суми боргу розраховується за формулою: С. інфл. = С х ІІср., де С –сума боргу; ІІср. - середній індекс інфляції
Сума боргу з врахуванням індексу інфляції розраховується за формулою: С заг. = С + С інфл., де С –сума боргу; С інфл. - інфляційне збільшення суми боргу.
Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті державного мита і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 44, 49, 75, 82–85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Судноремонтний завод „Южний Севастополь” (99014, м.Севастополь, вул.Правди, 24, код ЄДРПОУ 32013775, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (99022, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, відомості про рахунки в установах банків відсутні) основну заборгованість у розмірі 49045,00 грн., 3% річних у розмірі 963,43 грн., збитки від інфляції у розмірі 1667,53 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 516,76 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235,87 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Суддя В.Є. Дмитрієв
Рішення оформлено відповідно до
вимог статті 84 Господарського
процесуального кодексу України
та підписано 20.12.2010.