ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
18 січня 2011 року справа № 5020-11/196
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Універсальні дистриб’юторські системи”
(04053, м.Київ, вул.Воровського, 4)
(04050, м.Київ, вул.Артема, 103, літер „А”)
до: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
(99006, АДРЕСА_1)
про: стягнення заборгованості у розмірі 3193,12 грн.
Суддя Дмитрієв В.Є.
За участю представників:
позивача (ТОВ „Універсальні дистриб’юторські системи”) - Божко О.М., довіреність №98/10-04/09-34 від 04.01.2011;
відповідач (ОСОБА_1.) - не з’явився.
СУТЬ СПОРУ:
Товариство з обмеженою відповідальністю „Універсальні дистриб’юторські системи” (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі –відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 3193,12 грн., з яких основна заборгованість –2594,40 грн., 3% річних –10,59 грн., збитки від інфляції –14,79 грн., пеня –54,56 грн., штраф –518,88 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язань щодо оплати отриманого за договором №485/554 від 24.06.2009 товару.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 13.10.2010 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 5020-11/196.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач у судовому засіданні 17.11.2010 заперечував проти задоволення позовних вимог, проте, не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову, про дату, час і місце судового засіданні повідомлений належним чином та своєчасно, за адресою, яка зазначена у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 30).
Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
Представникам сторін у судовому засіданні роз'яснені його процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
24.06.2009 між товариством з обмеженою відповідальністю „Універсальні дистриб’юторські системи” (Постачальник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) було укладено договір поставки № 485/554 (далі –Договір) (а.с. 9-10).
Відповідно до розділу 1 Договору постачальник передає у власність покупця, а покупець приймає та оплачує алкогольні та безалкогольні напої, далі за текстом іменовані як продукція та/або товар, в асортименті, партіями, відповідно до накладних, за умовами даного Договору.
Таким чином, укладений між сторонами договір по своїй правовій природі є договором поставки.
Згідно з пунктом 2.1 Договору ціна, асортимент, сортамент, номенклатура, найменування, кількість продукції, яка продається за даним Договором, зазначаються у додатковій угоді (Додаток/Специфікація до даного Договору) або можуть узгоджуватися сторонами про підписання накладної та зазначатися у них.
Відповідно до пункту 1.4 Договору він вступає в силу з моменту підписання сторонами і діє до кінця року, зазначеного в преамбулі даного Договору, а у частині взаєморозрахунків –до повного їх проведення. Якщо жодна зі сторін Договору за 30 днів до спливу чергового строку його дії не повідомить іншу сторону про небажання продовжити дію договору, то він вважається автоматично продовженим на аналогічний строк та на тих же умовах.
На виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 2594,40 грн., що підтверджується витратними накладними, які підписані відповідачем:
- № РН-54-014275 від 22.07.2010 на суму 674,16 грн.,
- № РН-54-015939 від 12.08.2010 на суму 1262,24 грн.,
- № РН-54-014839 від 29.05.2010 на суму 558,00 грн.
За твердженням позивача, зобов’язання з постачання товару виконувались ним належним чином та своєчасно, але оплата за отриманий товар відповідачем здійснена не була, у зв’язку з чим заборгованість останнього перед позивачем станом на момент подання позову склала 2594,40 грн.
Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.
Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, з наступних підстав.
Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до пункту 2.4 Договору покупець зобов’язується оплачувати кожну партію товару, яка придбається, не пізніше 7-ми календарних днів з дати її отримання (дати складання накладної).
На підставі зазначеного позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за товар, отриманий останнім за Договором, у розмірі 2594,40 грн.
Станом на момент вирішення спору докази погашення відповідачем заборгованості у розмірі 2594,40 грн. відсутні.
Посилання відповідача на те, що підписи на накладних №РН-54-014275 від 22.07.2010, № РН-54-015939 від 12.08.2010, № РН-54-014839 від 29.05.2010 їй не належать, а товар за вказаними накладними відповідачем не отримувався, суд не приймає до уваги з урахуванням наступного.
Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Ухвалою суду від 17.11.2010 за клопотанням відповідача у справі призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Кримському інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, провадження у справі зупинено до завершення експертизи та надходження до суду матеріалів справи. Зобов’язання з попередньої оплати вартості експертизи було покладено на відповідача.
30.12.2010 матеріали справи № 5020-11/196 надійшли до господарського суду міста Севастополя без виконання експертизи у зв’язку з відсутністю оплати за проведення вказаної експертизи.
Ухвалою від 10.01.2011 суд зобов’язував відповідача надати докази поважності причин нездійснення попередньої оплати судової експертизи, проте, відповідач вимоги вказаної ухвали не виконав, витребуваних судом доказів не надав.
Таким чином, належні докази того, що підписи на накладних №РН-54-014275 від 22.07.2010, № РН-54-015939 від 12.08.2010, № РН-54-014839 від 29.05.2010 не належать відповідачу, в матеріалах справи відсутні.
З урахуванням викладеного, суд вважає вимоги про стягнення основної заборгованості у розмірі 2594,40 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, зобов’язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 10,59 грн. за кожною накладною окремо за період з 29.07.2010 по 29.09.2010, а також збитки від інфляції за вересень 2010 року у розмірі 14,79 грн.
Перевіривши розрахунки збитків від інфляції та 3% річних, суд вважає, що вказані розрахунки здійснені з урахуванням вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.
Відповідно до пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно зі статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до пункту 3.3 Договору у випадку недотримання строків оплати продукції, зазначених у пункті 2.4 даного Договору, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі 0,1 % від вартості неоплаченої продукції за кожний день прострочення. У випадку якщо прострочення оплати складає більш ніж 30 календарних днів, покупець, крім того, зобов’язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 20% від вартості партії товару, оплата якого прострочена.
На підставі зазначеного позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 54,46 грн. за кожною накладною окремо, за період з 29.07.2010 по 29.09.2010, та штраф у розмірі 518,88 грн.
Перевіривши розрахунок пені, суд вважає, що вказаний розрахунок здійснений з урахуванням вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.
Що стосується стягнення з відповідача штрафу у розмірі 518,88 грн., судом встановлено, що прострочення оплати за накладними №РН-54-014275 від 22.07.2010, № РН-54-015939 від 12.08.2010, № РН-54-014839 від 29.05.2010 дійсно тривало більш ніж 30 календарних днів, у зв’язку з чим позовні вимоги у цій частині також підлягають задоволенню.
Згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються при задоволенні позову на відповідача.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 44, 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (99006, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Універсальні дистриб’юторські системи” (04053, м.Київ, вул.Воровського, 4; 04050, м.Київ, вул.Артема, 103, літер „А”, код ЄДРПОУ 36411407, відомості про рахунки в установах банків відсутні) основну заборгованість у розмірі 2594,40 грн., 3% річних у розмірі 10,59 грн., збитки від інфляції у розмірі 14,79 грн., пеню у розмірі 54,56 грн., штраф у розмірі 518,88 грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 102,00 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя В.Є. Дмитрієв
Рішення оформлено відповідно до
вимог статті 84,85 Господарського
процесуального кодексу України
і підписано 19.01.2011.