ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"17" січня 2011 р. Справа № 2a-4406/10/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Матуляка Я.П.
при секретарі Андрейчук Л.М.
за участю:
представника позивача - Ясінського Т.І.
представників відповідача Григоріва В.М., Зіняк І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: СП ТОВ "Ліссервіс"
до відповідача: Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002592303/0 від 07.12.2010 р.,-
ВСТАНОВИВ:
16.12.2010 року СП ТзОВ «Ліссервіс» звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в м. Івано-Франківську за №0002592303/0 від 07.02.2010 року. Позовні вимоги мотивує тим, що зроблені ДПІ в м. Івано-Франківську висновки при проведенні перевірки за результатами якої було винесено спірне рішення суперечать вимогам пп.7.7.1, 7.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». На думку позивача, несплата контрагентами податку на додану вартість до бюджету не може впливати на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення останнього до відповідальності. При цьому позивач посилається на численну судову практику з аналогічних спорів.
В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений позов з мотивів, викладених в позовній заяві. Просив позов задовольнити.
Представники відповідача в судовому засіданні подали письмове заперечення на позов. Проти позову заперечили з мотивів викладених в письмовому запереченні. Просили в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне:
2 грудня 2010 року, Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську проведено невиїзну позапланову документальну перевірку СП ТОВ «Ліссервіс» з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації за березень 2009 року, квітень 2009 року, травень 2009 року, червень 2009 року, липень 2009 року, вересень 2009 року, які виникли за рахунок від’ємного значення з ПДВ.
За результатами перевірки податковим органом складено Акт №19986/23-3/22180221 від 02.12.2010 року, на підставі якого винесено спірне податкове повідомлення-рішення за №0002592303/0 від 07.12.2010 року, за порушення пп. 7.7.1, 7.7.2 п.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». На думку податкового органу, зазначене порушення полягає у завищенні суми бюджетного відшкодування за період з квітня по жовтень 2009 року на суму 76 226 грн.
Як встановлено в ході перевірки та зафіксовано в Акті №19986/23-3/22180221 від 02.12.2010 року, СП ТОВ «Ліссервіс» зайво задекларовано до відшкодування податок на додану вартість по деклараціях: за березень 2009 року -13 816 грн., за квітень 2009 року – 13 562 грн., за травень 2009 року – 17 886 грн., за червень 2009 року – 9 701 грн., за липень 2009 року – 14 389 грн., за вересень 2009 року – 6 892 грн.
В актах (довідках) перевірок достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2009 року від 02.06.2009 року №6587/23-4/22180221; квітень 2009 року від 20.07.2009 року №8267/23-4/22180221; травень 2009 року від 24.07.2009 року №8482/23-4/22180221; червень 2009 року від 18.09.2009 року №11540/23-4/22180221; липень 2009 року від 15.10.2009 року №13470/23-4/22180221; вересень 2009 року від 17.12.2009 року №21407/23-4/22180221, зазначено, що перевірками підтверджено заявлені СП ТОВ «Ліссервіс» суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, які буде відшкодовано на розрахунковий рахунок платника при отриманні матеріалів зустрічних перевірок до виробника та імпортера.
З метою вирішення питання щодо обґрунтованості відшкодування ПДВ з бюджету, ДПІ в м. Івано-Франківську направлено запити з питань включення сум ПДВ до податкових зобов'язань, а саме:
По ПП «Укртехсервіс», направлено запити по місцю реєстрації з питань включення сум ПДВ до податкових зобов'язань. Згідно отриманих відповідей дане підприємство є посередником. Постачальниками є ПП «Промекономіка», ПП «Промресурс». ПП «Промекономіка» є посередником, постачальником є ТОВ «Домнасервіс».
Згідно отриманої відповіді ДПІ у м. Дніпродзержинську, повідомлено, що провести перевірку ТОВ «Домнасервіс» з питання отриманих від платника податків ПП «Промекономіка» не має можливості, так як суб’єкт господарювання припинив свою діяльність. Дата скасування державної реєстрації 07.06.2010 року. На даний час, на обліку в ДПІ у м. Дніпродзержинську підприємство знаходиться у стані - 16 припинено (ліквідовано, закрито), зміна стану з 08.06.2010 року. Дата зняття з обліку в ДПІ 08.06.2010 року.
ПП «Промресурс» є посередником, постачальником є ТОВ «Домнасервіс». Згідно отриманої відповіді ДПІ у м. Дніпродзержинську повідомляє, що провести перевірку ТОВ «Домнасервіс», з питання отриманих від платника податків ПП «Промекономіка» відомостей, не має можливості, так як суб’єкт господарювання припинив
свою діяльність. Дата скасування держреєстрації 07.06.2010 року. На даний час на
обліку в ДПІ у м. Дніпродзержинську підприємство знаходиться у стані - 16 припинено
(ліквідовано, закрито), зміна стану з 08.06.2010 року. Дата зняття з обліку в ДПІ 08.06.2010 року за.
Відповідно до автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України по ТОВ «Бєлар» встановлено: стан платника – прийнято рішення про припинення (розпочато ліквідаційну процедуру).
Суд зазначає, що висновок податкового органу щодо отримання позивачем податкової вигоди внаслідок заявлення до відшкодування суми ПДВ, яка фактично до бюджету не сплачена, не є обгрунтованим, оскільки є непідтвердженим жодними засобами доказування та спростовується наступним.
Із наданих відповідачем в обґрунтування заперечень на адміністративний позов документальних доказів, не вбачається факту несплати до бюджету податку на додану вартість постачальниками продукції.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що в контексті ст.527 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (в спірному випадку – сплата податку на додану вартість) покладається на боржника (постачальника).
Аналіз матеріалів справи та пояснень представників сторін дає підстави для висновку суду про обґрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.
Законом України «Про податок на додану вартість» встановлено механізм визначення суми та порядку бюджетного відшкодування податку на додану вартість.
Так, відповідно до пп.7.7.1 та пп.7.7.2ст.7 вищевказаного Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності – зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
При цьому бюджетним відшкодуванням згідно із пп.1.8 ст.1 цього ж закону є сума, що підлягає поверненню платникам податків з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, передбачених цим законом.
П.п.7.7.4. п.7.7ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Аналіз вищенаведених норм закону дає підстави для висновку суду про те, що підставою для отримання бюджетного відшкодування є дані податкової декларації за звітний період.
Крім того, відповідно до пп 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 цього ж закону визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Перевіркою встановлено, що факт придбання позивачем труб підтверджується податковими накладними. Дані обставини відображено в акті перевірки №19986/23-3/22180221 від 02.12.2010 року та підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями податкових накладних.
Системний аналіз вищенаведеного, дає суду підстави для висновку про те, що СП ТОВ «Ліссервіс» правомірно віднесено до податкового кредиту ПДВ, який включено до ціни придбаної позивачем продукції.
При цьому суд не приймає до уваги твердження представників відповідача про те, що СП ТОВ «Ліссервіс» порушено приписи Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки податковим органом не встановлено включення до податкових зобов’язань та сплату підприємством - постачальником труб у звітному періоді відповідних сум податку до бюджету у зв’язку із неможливістю проведення зустрічних перевірок постачальників, так як чинне законодавство не передбачає залежності відшкодування платнику податку з бюджету сум податку на додану вартість від факту сплати цього податку контрагентом зазначеного платника.
Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено відповідальність платника податку в єдиному випадку - коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами.
Крім того, слід зазначити, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди – покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов’язку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого у межах сум податку, фактично сплачених ним у попередніх податкових періодах постачальникам товару (робіт, послуг).
Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з такими постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов’язань може слугувати підставою для відмови в отриманні бюджетного відшкодування.
Відповідачем не наведено жодних доводів щодо наявності в діях позивача ознак таких дій, а наведені податковою інспекцією доводи не є такими, що спростовують обставину щодо фактичного здійснення позивачем господарських операцій.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України по справі №К-21389/07 від 01.12.2010 року (а.с. 80-82) та постанові колегії Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 01.06.2010 року (а.с. 83-86).
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на викладене, суд вважає, що податковим органом не доведено суду достатніх підстав, які б свідчили, що позивачем недотримано наведених норм Закону України «Про податок на додану вартість» при нарахуванні суми бюджетного відшкодування, тобто не доведено правомірності оспорюваного податкового повідомлення-рішення.
В контексті викладеного, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за №0002592303/0 від 07.12.2010 року.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: (підпис) Матуляк Я.П.
Постанова складена в повному обсязі 21.01.2011 року.