ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
ПОСТАНОВА
Іменем України
11.01.11Справа №2а-11829/10/18/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Лавренчук О.В., за участю секретаря Асєєвої Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Приватного підприємства «Ялтинський зоопарк «Казка»
до Кримської митниці Державної митної служби України
про скасування рішення та спонукання до виконання певних дій,
за участю представників сторін:
від позивача - Мананкова Вікторія Вікторівна, довіреність б/н від 27.05.2010р.;
від відповідача - Гомель Андрій Олександрович, паспорт серії АА 951648.
Суть спору: Приватне підприємство "Ялтинський зоопарк "Казка" звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом про скасування рішення Кримської митниці про визначення митної вартості товарів № 600000006/2010/050008/1 від 21.08.2010р.; зобов'язання Кримської митниці визначити митну вартість товару за ціною угоди про імпортуємий товар (метод 1) в розмірі 1000 доларів США, що складає 7890,00грн.; зобов'язання Кримської митниці повернути на адресу позивача сплачену вартість обов'язкових платежів в розмірі 10257,00грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що не погодившись із зазначеною позивачем вартістю задекларованого вантажу – білих левів у кількості двох голів, співробітниками Кримської митниці була оформлена картка відмови у прийнятті вантажної митної декларації з посиланням на рішення про встановлення митної вартості від 21.08.2010р., яким визначена вартість в розмірі 7500,00 доларів США, що склало 59175,00грн. і перевищило заявлену вартість товару в 7,5 раз. В обґрунтування прийнятого рішення відповідач зазначив цінову інформацію єдиної системи державної митної служби України. З висновками відповідача позивач не згоден, оскілки вважає, що Кримська митниця незаконно відмовилася від застосування основного методу визначення вартості при наявності контракту і рахунку – фактури на товар, що декларувався, оскільки зазначена декларантом ціна підтверджується інвойсом на суму 1000,00 доларів США. Позивач зазначає, що в рішенні про визначення митної вартості № 60000006/2010/050008/1 від 21.08.2010р. не зазначений Закон України, що передбачає можливість використання цінової інформації Державної митної служби України, документальний носій із зазначенням даної інформації до рішення не доданий, що протирічить п. 3, 7, 8 ст. 4 Митного кодексу України. Як зазначає позивач, в результаті вказаних незаконних дій відповідача зі значного завищення реальної вартості вантажу, ПП «Ялтинський зоопарк «Казка» понесло додаткові витрати на суму 10257,00грн, що зазначено у 47-му рядку останньої митної декларації від 27.08.2010р.
Адміністративний позов не відповідав п. 2, 3 ч. 1 та ч. 3, 4 ст. 106 КАС України, у зв'язку з чим ухвалою суду від 13.09.2010р. позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, зазначених в ухвалі.
Ухвалами Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.11.2010р. було відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечує з причин, вказаних у запереченнях на адміністративний позов, та просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.
У судовому засіданні 11.01.2011р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, заслухавши представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство «Ялтинський зоопарк «Казка» (далі – ПП «Ялтинський зоопарк «Казка») зареєстроване у якості юридичної особи виконавчим комітетом Ялтинської міської ради АР Крим 28.12.1990р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А 01 № 065327 (а.с.28).
20.05.2010р. між ПП «Ялтинський зоопарк «Казка» (Покупець) та AFRICAN ANIMALS (T) LTD Zoo Park/Quarantine zone (Продавець) був укладений контракт № UKR/SA-07/2010 (далі – Контракт) (а.с.11-12).
Предметом вказаного Контракту є продаж білих левів віком один рік у кількості двох голів, які зрощені в неволі (далі – товар). Вартість зазначеного товару встановлена в контракті в розмірі 1000,00 доларів США з урахуванням карантину, транспортних кліток, всі необхідні документи, перевезення до кордону України.
Згідно інвойсу № UKR/SA-07/2010 вартість товару – білих левів (самців) у кількості двох голів становить 500 доларів США за кожного, разом 1000,00 доларів США (а.с.13).
Судом встановлено, що позивачем складена митна декларація № 600050002/2010/000195 із зазначенням товару - живы тварини, що поставляються для зоопарків: леви (Panthera Leo, White Lion) – самець 2 голови; торгова марка невідома; країна виробництва ZA; 202 місяця у спеціальних дерев’яних клітках, скорегована митним органом, із зазначенням ціни товару – 7890,00грн. (а.с.14).
Однак, 21.08.2010р. Кримською митницею Державної митної служби України було прийнято рішення про визначення митної вартості товарів № 600000006/2010/050008/1, відповідно до якого було визначено вартість товару – живих тварин, що поставляються для зоопарків: леви (Panthera Leo, White Lion) – самець 2 голови; торгова марка невідома; країна виробництва ZA; 202 місяця у спеціальних дерев’яних клітках, скорегована митним органом, вартість – 3500 доларів США за одиницю, загальна вартість 7500,00 доларів США (а.с.8).
Карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 600050002/0/00005 Кримською митницею Державної митної служби України було відмовлено в митному оформленні товару на підставі ст. 90 Митного кодексу України - неможливість внесення змін декларантом у гр. 2, 45 ВМД згідно рішення про визначення митної вартості від 21.08.2010р. № 600000006/2010/050008/1, наданій згідно вимог ст. 265, 273 Митного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006р. № 1766, наказу ДМСУ від 20.04.20085р. № 314 (а.с.9).
В картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 600050002/0/00005 було зазначено вимоги, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення чи пропуску цих товарів через митний кордон України: надати нову ВМД з урахуванням вимог рішення про визначення митної вартості товарів від 21.08.2010р. № 600000006/2010/050008/1 (зворотній бік а.с.9).
Судом встановлено, що Кримською митницею Державної митної служби України була встановлено неподання для підтвердження заявленої митної вартості товарів додаткових документів, які вимагалися митним органом відповідно до п.11 постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006р. № 1766:
- договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); ліцензійний чи авторський договір (контракт);
- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) фірми-виробника товару;
- калькуляція фірми - виробника товару;
- копія вантажної митної декларації країни відправлення;
- висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару;
- інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини;
- договір про перевезення, транспортні та страхові документи.
Вказане рішення № 600000006/2010/050008/1 від 21.08.2010р. про визначення митної вартості товарів позивач вважає неправомірним та просить скасувати.
Всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Згідно ст. 260 Митного кодексу України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.
Порядок визначення митної вартості товарів поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України.
Для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості.
Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом.
Статтею 261 Митного кодексу України передбачено, що відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.
Митні органи зобов'язані забезпечити в установленому порядку доступ до інформації про закони, інші нормативно-правові акти, нормативні документи та судові рішення загального застосування щодо питань, пов'язаних з визначенням митної вартості товарів.
Відповідно до ст. 262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.
Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Відповідно до п. 6 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 20.12.2006р. № 1766 (далі - Порядок) передбачено, що декларант заповнює декларацію митної вартості, за винятком граф, призначених для відміток митниці.
Посадова особа митного органу, яка проводить перевірку заповнення декларації митної вартості, не має права з власної ініціативи або за дорученням чи на прохання декларанта вписувати будь-які дані до граф декларації, що повинні заповнюватися декларантом, вносити до них зміни, доповнення чи виправлення.
Декларант може вносити зміни (доповнення, виправлення) до декларації митної вартості, крім граф з вартісними показниками.
Зміни (доповнення, виправлення) засвідчуються підписом та печаткою декларанта.
Матеріалами справи підтверджується, що задекларована позивачем митна вартість товару – живих тварин, що поставляються для зоопарків: леви (Panthera Leo, White Lion) – самець 2 голови, склала 7890,00грн. (а.с.14).
Митну вартість товару було визначено позивачем за методом 1, відповідно до ст. 266 Митного кодексу України, за ціною договору щодо товару, який імпортується.
Відповідно до ст. 264 МК України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 7 зазначеного порядку для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати:
зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього;
рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу;
банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом);
пакувальні листи;
копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.
Згідно п. 9 зазначеного Порядку для підтвердження транспортних витрат, які відповідно до Митного кодексу України включаються до ціни товару, декларант зобов'язаний подати договір (контракт) про перевезення, транспортні та страхові документи, а також:
або рахунок-фактуру від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;
або банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;
або довідку підприємства-перевізника, що здійснило перевезення, яка містить реквізити товаротранспортного документа, відомості про маршрут перевезення, розмір плати за надання транспортно-експедиційних послуг та підписи керівника і головного бухгалтера такого підприємства;
або калькуляцію транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Пунктом 10 Порядку передбачено, що відомості, на підставі яких декларантом визначено та заявлено (задекларовано) митну вартість товарів, повинні базуватися на об'єктивних даних, що підлягають обчисленню та перевірці відповідно до вимог Митного кодексу України.
Декларант має право на доведення у передбачений законодавством строк митному органові правильності визначення ним митної вартості товарів.
Відповідно до п. 11 Порядку для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.
Посадова особа митного органу у графі «Для відміток митниці» декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.
Посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі «Для відміток митного органу».
Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися:
договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця;
рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту);
відповідна бухгалтерська документація;
ліцензійний чи авторський договір (контракт);
каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару;
калькуляція фірми - виробника товару;
копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим;
висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством;
сертифікат про походження товару;
відомості про якісні характеристики товару;
інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.
Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.
Згідно п.13 Порядку декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у пункті 11 цього Порядку, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. За вмотивованою заявою декларанта такий строк продовжується.
У разі відмови подати додаткові документи декларант робить відповідний запис із зазначенням дати, прізвища та проставлення свого підпису на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості.
Судом встановлено, що позивачем для підтвердження заявленої митної вартості товару – білих левів, подавалися наступні документи: контракт від 20.05.2010р. № UKR/SA-07/2010, інвойс від 18.06.2010р. № UKR/SA-07/2010. Додатково декларантом надана довідка від15.08.2010р. щодо зарахування левів на баланс ПП «Ялтинський зоопарк «Казка» та лист ТПП Криму від 13.08.2010р. № 195и/08-17.
Судом досліджений лист Торгово – промислової палати Криму № 195и/08-17 від 13.08.2010р., відповідно до якого у відповідь на запит № 2709 від 13.08.2010р. ПП «Ялтинський зоопарк «Казка» Торгово – промислова палата Криму відповіла, що у довідково-інформаційному фонді Торгово – промислової палати Криму відсутня інформація про вартість і якісні характеристики білих левів (а.с.15).
Підставою для прийняття посадовими особами митного органу рішення про необхідність надання декларантом додаткових документів стало те, що у ході митного контролю правильності визначення митної вартості товару – білих левів, Кримською митницею було встановлено, що Приватним підприємством «Ялтинський зоопарк «Казка» на територію України раніше вже ввозилися білі леви за значно більшою ціною.
На підтвердження зазначеного, відповідачем до матеріалів справи надані митна декларація № 600050000/9/000104 на живих тварин, що поставляються для зоопарків: леви (Panthera Leo, White Lion) – самиця з мікрочіпом № 4А1D094229, дата народження 08.03.2009р. – 1 голова; самець з мікрочіпом № 4А4F01166В, дата народження 16.03.2009р. – 1 голова; торгова марка невідома; країна виробництва ZA; місце – у дерев’яному спеціальному ящику. Вартість задекларованого товару зазначена в розмірі 7389,95 доларів США (а.с.82); декларація митної вартості (а.с.83) та відомості щодо характеристики тварин (а.с.84).
Вказаний факт був підтверджений представником позивача у судовому засіданні з поправкою, що тварини, які ввозилися раніше, були старшого віку, ніж тварини, зазначені у декларації № 600050000/9/000104.
З вищенаведеного вбачається, що задекларована позивачем ціна товару у декларації митної вартості № 600050000/9/000104 була значно нижчою від ціни, що задекларована на подібний товар.
Судом з’ясовано, що зазначених митним органом додаткових документів позивачем надано Кримській митниці Державної митної служби України не було, що підтвердив представник позивача у судовому засіданні.
Крім того, позивачем Кримській митниці Державної митної служби України не було надано додаткових документів в обґрунтування митної вартості товару у розмірі 1000,00 доларів США.
Отже, суд дійшов висновку, що в даному випадку витребувані митницею документи було подано декларантом не в повному обсязі, та не надані додаткові документи в обґрунтування зазначеної у декларації № 600050000/9/000104 вартості товару – білих левів.
Якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством, як це, зокрема, передбачено Порядком декларування митної вартості товарів (п.14 Порядку).
Контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом відповідно до статті 41 Митного кодексу України шляхом: проведення перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1766; усного опитування посадових осіб підприємств і громадян, а також консультацій з декларантом з метою обміну інформацією, що стосується певної зовнішньоекономічної операції та впливає на вартість товарів; митного огляду товарів для визначення характеристик, які впливають на рівень їх митної вартості; порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено; порівняння наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів; застосування інших передбачених Митним кодексом України та законами з питань митної справи форм контролю, як це передбачено Порядком здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2008р. за №339.
Відповідно до ч. 2 ст. 265 Митного кодексу України, митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 265 Митного кодексу України митний орган, що здійснює контроль за правильністю оцінки товарів з урахуванням положень цього кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів. У разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, митний орган може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, встановлені цим кодексом, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних товарів з коригуванням, що здійснюється згідно з цим кодексом.
Згідно зі ст. 266 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів:
- перший метод (за ціною договору щодо, товарів які імпортуються) внаслідок наявності достовірних сумнівів у достовірності наданих декларантом відомостей;
- другий та третій (за ціною договору щодо ідентичних товарів чи подібних (аналогічних товарів) внаслідок відсутності інформації щодо товарів, які були б вироблені тим же виробником та за тією ж торговою маркою;
- четвертий (на основі віднімання вартості) внаслідок відсутності інформації про оцінювані, ідентичні чи подібні товари, які б були продані в Україні у незмінному стані для відрахування від ціни такого товару витрат, що збільшують ціну товару в Україні;
- п’ятий (на основі додавання вартості) внаслідок відсутності інформації, на підставі якої можна розрахувати вартість оцінюваних товарів шляхом додавання вартості матеріалів та витрат, понесених виробником;
- шостий резервний метод.
Якщо основний метод не може бути використаний, використовується послідовно кожний із перелічених методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Як вбачається із зібраних у справі доказів, Кримською митницею було визначено митну вартість імпортованого товару на підставі шостого резервного методу.
Судом встановлено, що відповідачем не були застосовані перші п’ять методів у зв’язку з тим, що метод № 1 визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються в Україну (вартість операції) неможливо застосувати при цьому оформленні у зв'язку з тим, що декларантом не надано повного комплекту для підтвердження заявленої митної вартості.
Крім того, у митного органу наявна цінова інформація відносно оформлення левів білих у попередньому періоді. При розгляді питання за відсутності підтверджуючих документів митним органом до уваги взятий аналіз попередніх експортно-імпортних операції ПП «Ялтинський зоопарк «Казка» та цінова інформація ЄАІС ДМСУ.
Метод № 2 неможливо застосувати при цьому оформленні у зв'язку із тим, що їй товар не відповідає вимогам ст. 268 Митного кодексу України, тобто не має однакові ознаки з оцінювальним товаром, в тому числі такі, як:
1) фізичні характеристики;
2) якість та репутація на ринку;
3) країна походження;
4) виробник.
Метод № 3 неможливо при цьому оформленні у зв'язку із тим, що даний товар не відповідає вимогам ст. 268 Митного кодексу України, тобто не має однакові ознаки з оцінювальним товаром, в тому числі такі, як:
1) якість та репутація на ринку;
2) країна походження;
3) виробник.
Методи 4 та 5 неможливо застосувати у зв'язку із відсутністю інформації щодо витрат на виробництво.
На підставі викладеного, митним органом було здійснено оцінку товару на підставі резервного методу № 6. При цьому митний орган використовував наявну цінову інформацію, яка існує у ЄАІС ДМСУ, щодо попередніх митних оформлень. Було знайдено товар, східний тому, який оцінювався. Його митна вартість становила 3750 доларів США за штуку (одного лева).
Як пояснено представником відповідача програмно-інформаційний комплекс «Цінова інформація при визначені митної вартості» є розділом ЄАС Держмитслужби і використовується посадовими особами, уповноваженими здійснювати контроль за правильністю визначення митної вартості товарів та прийнятті рішень використовуються такі джерела інформації, зокрема:
- спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України;
- спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку;
- інформація, отримана від Державної митної служби України, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів.
Згідно ст. 273 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267 - 272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1 - 6 митній вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосуванні цих методів.
Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно з положеннями цієї статті на підставі:
1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;
2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;
3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;
4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 272 цього Кодексу;
5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;
6) мінімальної митної вартості;
7) довільної чи фіктивної вартості.
Якщо ця стаття застосовується митним органом, на вимогу декларанта, митний орган зобов'язаний письмово поінформувати його про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.
У всіх випадках відмови в митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України невідкладно оформлюється Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, як це, зокрема, передбачено Порядком, затвердженим наказом Державної митної служби від 12.12.2005р. за № 1227 «Про затвердження Порядку оформлення й використання Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України».
У Картці повинні бути в стислому вигляді зазначені причини відмови з посиланням на норми законодавства України, а також вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення чи пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України.
Дослідивши картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 600050002/0/00005 суд дійшов висновку, що митним органом під час оформлення картки відмови не було допущено порушень митного законодавства, оскільки витребувані митним органом додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів було надано декларантом не в повному обсязі, а задекларована позивачем ціна товару була значно нижчою від цін схожих товарів, які проходили митне оформлення але інших виробників.
Судом з’ясовано, що відповідач не погодився з митною оцінкою товарів, заявленою позивачем, та самостійно провів митну оцінку товару, на підставі чого прийняв рішення про визначення митної вартості товарів, ввезених позивачем.
Згідно зі ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які знаходяться у матеріалах справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінюючи правомірність дій відповідача при прийнятті спірного рішення, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 19 Конституції України зобов’язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Отже «на підставі» означає, що суб’єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов’язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов’язків, встановлених законами.
«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов’язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.
Суд з’ясовує, чи використане повноваження, надане суб’єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 161 КАС України під час прийняття постанови суд вирішує чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані (пропущення строку звернення до суду тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Судом встановлено, що обставини, на які позивач посилається як на підставу для задоволення позовних вимог не доведені суду, суду не надано доказів, що підтверджують ці обставини.
Судом встановлено, що рішення про визначення митної вартості товарів № 600000006/2010/050008/1 від 21.08.2010р. оформлене Кримською митницею у відповідності із вимогами, які встановлені наказом Держмитслужби України «Про затвердження форми рішення про визначення митної вартості товарів, Порядку його заповнення та Класифікатора додаткових складових до ціни договору» № 506 від 29.05.2009р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.06.2009 р. за № 534/16550.
Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 600050002/0/00005 оформлена у відповідності до Порядку, затвердженого наказом Державної митної служби від 12.12.2005р. за № 1227 «Про затвердження Порядку оформлення й використання Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України».
Таким чином, під час прийняття рішення про визначення митної вартості № 600000006/2010/050008/1 від 21.08.2010р. та винесення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 600050002/0/00005 Кримська митниця діяла відповідно до закону, діючих нормативно-правових актів з питань митної справи, та в межах своїх повноважень. Доказів того, що митниця діяла протиправно позивачем не надано.
Таким чином, позовні вимоги позивача про скасування рішення Кримської митниці про визначення митної вартості товарів № 600000006/2010/050008/1 від 21.08.2010р., зобов'язання Кримської митниці визначити митну вартість товару за ціною угоди про імпортуємий товар (метод 1) в розмірі 1000 доларів США, що складає 7890,00грн. та зобов'язання Кримської митниці повернути на адресу позивача сплачену вартість обов'язкових платежів в розмірі 10257,00грн. не підлягають задоволенню у повному обсязі.
В судовому засіданні проголошені вступна та резолютивна частини постанови.
Постанова у повному обсязі виготовлена у строк, визначений ч. 3 ст. 160 КАС України.
Керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Лавренчук О.В.