КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-9941/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Маруліна Л.О.
Суддя-доповідач: Ізмайлова Т.Л.
У Х В А Л А
Іменем України
"13" січня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Ізмайлової Т.Л.
суддів Троян Н.М., Шостака О.О.
при секретарі Тарадайко Е.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб ГУ МВС України в м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.09.2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб ГУМВС України в м. Києві, Головного управління МВС України в м. Києві про скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИЛА:
Позивачка звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб ГУМВС України в м. Києві, Головного управління МВС України в м. Києві про скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.09.2010 року позовні вимоги були задоволені в повному обсязі.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, Управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб ГУ МВС України в м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ’єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, що в свою чергу призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Як вбачається з матеріалів справи, в 2009 році позивачка звернулась з документами до Управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб ГУ МВС України в м. Києві з метою отримання громадянства України. Рішенням відповідача від 03.06.2010 року було скасовано дозвіл на імміграцію в Україні позивачці, вилучено посвідку на постійне місце проживання та анульовано штамп в національному паспорті про наявність дозволу на постійне проживання в Україні.
Позивачка, не погоджуючись з даним рішенням, звернулася до суду з вказаним позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що відповідачем винесено рішення від 03.06.2010 року без дотримання процедури прийняття таких рішень та без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 уроженка м.Ашгабад ( Туркменістан) переїхала на проживання до України разом із сім»єю –батьками та сестрою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 у 2001 році. У 2002 році вона отримала дозвіл на імміграцію та посвідку на постійне місце проживання в Україні безстроково.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про імміграцію», спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань імміграції і підпорядковані йому орган: 1) приймають заяви разом з визначеними цим Законом документами щодо надання дозволу на імміграцію від осіб, які перебувають в Україні на законних підставах; 2) перевіряють правильність оформлення документів щодо надання дозволу на імміграцію, виконання умов для надання такого дозволу, відсутність підстав для відмови у його наданні; 3) приймають рішення про надання дозволу на імміграцію, про відмову у наданні дозволу на імміграцію, про скасування дозволу імміграцію та видають копії цих рішень особам, яких вони стосуються; 4) видають та вилучають у випадках, передбачених цим Законом, посвідки на постійне проживання; 5)ведуть облік осіб, які подали заяви про надання дозволу на імміграцію, та осіб, яким надано такий дозвіл.
Таким чином, при видачі позивачці дозволу на іміграцію та посвідку на постійне місце проживання в Україні спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань імміграції і підпорядковані йому орган повинні були діяти відповідно до ст. 6 Закону України «Про імміграцію». Отже, при наданні позивачці дозволу на імміграцію та посвідку на постійне місце проживання в Україні у 2002 році відповідачами, виходячи з п.2 ст. 6 вищевказаного Закону, було проведено перевірку щодо підстав залишення на постійне проживання на території України ОСОБА_2, за результатами якої підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію чи незаконних дій з боку позивачки, виявлено не було.
Згідно ст. 12 Закону України «Про імміграцію»дозвіл на імміграцію може бути скасовано органом, який його видав, якщо: 1) з`ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.
Згідно висновку ВГІРФО УМВСУ в Хмельницькій області від 08.04.2010 року про результати службової перевірки по факту документування паспортом громадянина України ОСОБА_3 встановлено, що паспорт громадянки України , виданий Полонським РВ УМВС України в Хмельницькій області 12 березня 2002 року на ім»я ОСОБА_3, був виданий безпідставно, а тому підлягає вилученню та знищенню.
Цей висновок став підставою для прийняття рішення управлінням у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб ГУ МВС Уураїни в м. Києві від 03.06.2010 року про скасування дозволу на імміграцію ОСОБА_2 , де зазначено, що дозвіл на імміграцію ОСОБА_2 підлягає скасуванню згідно п. 1 ст. 12 Закону України «Про імміграцію», оскільки його видано на підставвіі докуметів, що втратили чинність.
Проте, п.1 ст. 12 Закону України «Про імміграцію»передбачено скасування дозволу на імміграцію у випадку, якщо «з`ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів, що втратили чинність».
На час надання ОСОБА_2 дозволу на імміграцію у 2002 році паспорт ОСОБА_3 був чинним. Згідно висновку від 8.04.2010 року паспорт ОСОБА_3 вважається таким, що безпідставно виданим.
В діях ОСОБА_2 надання свідомо неправдивих відомостей чи підроблених документів чи таких, що втратили чинність, відповідачем виявлено не було.
Таким чином, для застосування положень ст. 12 Закону України «Про імміграцію»при вирішенні питання щодо скасування дозволу на імміграцію ОСОБА_2 у відповідача не було.
До того ж, при наданні дозволу на імміграцію позивачці, саме на відповідача було покладено обов’язок перевіряти документи на їх достовірність, законність їх надання, що не було зроблено відповідачами у 2002 році , а отже, позивачка не повинна нести за це відповідальність.
Враховуючи викладене, оскаржуване рішення суб»єкта владних повноважень є незаконним і підлягає скасуванню.
Проаналізувавши норми права та обставини справи, викладені в мотивувальній частині оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно і об’єктивно досліджено всі обставини по справі, рішення постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування немає.
За таких підстав апеляційну скаргу Управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб ГУ МВС України в м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.09.2010 року –необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції –без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб ГУ МВС України в м. Києві –залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.09.2010 року –без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ч. 2 ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя
Судді
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 18.01.2011 року.