Справа № 22ц-957/2011р. Головуючий в 1 інстанції: Суський О.І.
Категорія_________ Доповідач: Коротенко Є.В.
У Х В А Л А
Іменем України
18 січня 2011 року
Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:
головуючого – судді Коротенка Є.В.
суддів- Гаврилюка В.К., Околот Г.М.
при секретарі – Давиденко К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Троїцького районного суду Луганської області від 25 листопада 2010 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на житло та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про переведення прав та обов’язків покупця, визнання права власності на житло та відшкодування матеріальної шкоди,
встановила:
У червні 2006 року ОСОБА_3 звернулась до суду із зазначеним позовом та просила визнати за нею право власності на ? частину житлового будинку з надвірними забудовами, відповідною їх частиною, в тому числі і самовільно збудованими, що знаходяться в селі Ями Троїцького району Луганської області за адресою: АДРЕСА_2, посилаючись в обгрунтування своїх позовних вимог на те, що вона придбала їх 16 червня 2006 року у ОСОБА_4, проте оскільки частина надвірних забудов збудована самовільно, то вона не в змозі здійснити угоду у нотаріальному порядку.
Рішенням Троїцького районного суду Луганської області від 26 червня 2006 року за ОСОБА_3 було визнано право власності на ? частину житлового будинку із відповідною їх частиною надвірних будівель, в тому числі і самовільно збудованих, що знаходяться в селі Ями Троїцького району за адресою АДРЕСА_2.
Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 09 червня 2010 року рішення Троїцького районного суду Луганської області від 26 червня 2006 року було скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
21 червня 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 (третя особа - ОСОБА_3) про переведення на нього прав та обов'язків покупця та визнання за ним прав власності на квартиру. В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_2 зазначив, що 31 березня 2000 року він придбав квартиру АДРЕСА_2 16 лютого 2001 року він придбав за особисті гроші квартиру АДРЕСА_2 в цьому ж будинку (тобто спірну ? частину домобудови) та на прохання дружини ОСОБА_4 зазначену квартиру оформив на її ім'я. У січні 2006 року шлюб між ними було розірвано. У серпні 2005 року відповідачка ОСОБА_4 без його згоди впустила у квартиру АДРЕСА_2 ОСОБА_3, а потім без його відома та згоди зробила продаж квартири АДРЕСА_2 (яка є спільною частковою власністю), порушивши переважне право купівлі співвласника даної квартири. Він ніяким чином не відмовлявся від права власності та переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності на АДРЕСА_2 та будинку в цілому.
Тому просив перевести на нього права та обов’язки покупця квартири АДРЕСА_2 та визнати за ним право власності на зазначену квартиру та стягнути з відповідачки на його користь 1381 грн.
Рішенням Троїцького районного суду Луганської області від 25 листопада 2010 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на житло та позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про переведення прав та обов’язків покупця, визнання права власності на житло та відшкодування матеріальної шкоди було відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням місцевого суду в частині відмови у задоволенні його позовних вимог, ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою на нього, вважає його в цій частині незаконним, необгрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, прохає рішення змінити, задовольнивши його позовні вимоги у повному обсязі.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованність рішення суду, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Згідно із ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом першої інстанції у відповідності до вимог ст.ст.212, 213 ЦПК України були повно і всебічно дослідженні обставини справи та дана належна оцінка доказам, на які сторони посилалися в суді першої інстанції. Суд правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Розглядаючи зазначену апеляційну скаргу, судова колегія приймає до уваги положення ч.1 ст.303 ЦПК України, відповідно до якої під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Так, дійсно, відповідно до ст.362 Цивільного кодексу України, у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах.
Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає.
У разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця.
Згідно із ч.1 ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Пункт 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» від 01.07.2004 року № 1952-ІV, також зазначає, що право власності на нерухоме майно підлягає обов'язковій державній реєстрації.
При цьому ч.1 ст.220 ЦК України встановлює, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Крім того, відповідно до ч.3 ст.640 ЦК України, д оговір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації — з моменту державної реєстрації.
Таким чином, на підставі викладеного, оскільки між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 фактично не було належним чином укладено відповідного нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу спірної домобудови і, відповідно, не було проведено державної реєстрації такого договору, підстав для переведення на ОСОБА_2 прав та обов'язків покупця спірного житла і для визнання за ним права власності на цій підставі на всю квартиру АДРЕСА_2 немає.
При таких обставинах суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необгрунтованість позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про переведення прав та обов’язків покупця, визнання права власності на житло.
Також, оскільки позовні вимоги про стягнення грошових коштів є похідними від позовних вимог щодо переведення прав та обов’язків покупця, визнання права власності на житло, суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у їх задоволенні.
Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, будь-яких належних доказів на підтвердження своїх доводів апелянт суду не надав, тому судом першої інстанції постановлене правильне по суті і справедливе рішення.
Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст.ст.304, п.1 ст.307, 308, 314-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Троїцького районного суду Луганської області від 25 листопада 2010 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на житло та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про переведення прав та обов’язків покупця, визнання права власності на житло та відшкодування матеріальної шкоди відхилити.
Рішення Троїцького районного суду Луганської області від 25 листопада 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, однак її може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції: Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: