ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2010 року м. Київ
Верховний Суд України у складі:
Головуючого: Шицького І.Б.,
Суддів: Балюка М.І., Барбари В.П., Берднік І.С.,
Глоса Л.Ф., Гошовської Т.В., Гуля В.С.,
Гуменюка В.І., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є.,
Заголдного В.В., Кліменко М.Р., Ковтюк Є.І.,
Колесника П.І., Короткевич М.Є., Коротких О.А.,
Кривенди О.В., Кузьменко О.Т., Луспеника Д.Д.,
Лященко Н.П., Маринченка В.Л., Онопенка В.В.,
Охрімчук Л.І., Панталієнка П.В., Пилипчука П.П.,
Потильчака О.І., Прокопенка О.Б., Редьки А.І.,
Сеніна Ю.Л., Скотаря А.М., Таран Т.С.,
Терлецького О.О., Шаповалової О.А., Яреми А.Г.
розглянувши за участю представників:
публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» - Гіленко А.М.,
Національного банку України – Білик В.П.,
заяву суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 30 вересня 2010 року у справі № 2-11/994-2010 за позовом суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі структурного підрозділу Кримської республіканської філії АКБ «Укрсоцбанк» про стягнення 16579,20 грн.,
в с т а н о в и в :
Cуб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 заявлено позов до Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі структурного підрозділу Кримської республіканської філії АКБ «Укрсоцбанк» про стягнення відсотків за користування коштами на поточному рахунку позивача у сумі 16579,20 грн.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 25 березня 2010 року, залишеним без зміни постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 6 травня 2010 року, позов задоволено, стягнуто з Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі структурного підрозділу Кримської республіканської філії АКБ «Укрсоцбанк» 16579,20 грн. заборгованості та судові витрати.
Постановою Вищого господарського суду України від 30 вересня 2010 року постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 6 травня 2010 року та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 25 березня 2010 року скасовано. Прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.
В основу постанови касаційного суду покладено висновок про те, що якщо договором банківського рахунка не визначено розмір процентів за користування коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, а вклади на вимогу банком не приймаються, то підстави для стягнення з банку процентів за користування коштами що знаходяться на рахунку клієнта відсутні.
Суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 в порядку ст. 11119 ГПК України подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 30 вересня 2010 року у справі № 2-11/994-2010 з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.
На обґрунтування неоднаковості застосування касаційним судом норм матеріального права заявником надано постанову Вищого господарського суду України від 26 лютого 2009 року у справі № 2-7/4333-2008 в якій висловлено правову позицію, що за відсутності визначення договором розміру процентів за користування банком грошовими коштами клієнта та не прийняття банком вкладів на вимогу, розмір процентів за користування банком грошовими коштами клієнта визначається в розмірі облікової ставки Національного банку України.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 9 листопада 2010 року у справі № 2-11/994-2010 вирішено питання про допуск справи до провадження для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 30 вересня 2010 року.
Ухвалами Верховного Суду України від 19 листопада 2010 року:
- відкрито провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 30 вересня 2010 року у справі № 2-11/994-2010,
- витребувано матеріали справи,
- доручено Голові Науково-консультативної ради при Верховному Суді України підготовку відповідними фахівцями науково-консультативної ради наукового висновку щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції ст. ст. 8, 1070 ЦК України, п. 3.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними та фізичними особами, затвердженого постановою Національного банку України № 516 від 3 грудня 2003 року у правовідносинах, що виникають при нарахуванні та сплаті банком відсотків за користування грошовими коштами клієнта.
- визначено Національний банк України органом державної влади, представники якого можуть дати пояснення в суді щодо суті правового регулювання ст. ст. 8, 1070 ЦК України, п. 3.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними та фізичними особами, затвердженого постановою Національного банку України № 516 від 3 грудня 2003 року у правовідносинах, що виникають при нарахуванні та сплаті банком відсотків за користування грошовими коштами клієнта.
Ухвалою Верховного Суду України від 30 листопада 2010 року справу призначено до розгляду.
8 грудня 2010 року до Верховного Суду України на виконання ухвали Верховного Суду України від 19 листопада 2010 року надійшли письмові пояснення Національного банку України в яких висловлено думку, що за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк зобов’язаний сплачувати проценти у розмірі, що встановлюється договором, а якщо відповідні умови договором не визначені – у розмірі, що звичайно сплачуються банком за вкладом на вимогу. У всіх інших випадках банк зобов’язаний виплатити проценти в розмірі облікової ставки Національного банку України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, Верховний Суд України вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами встановлено, що Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі структурного підрозділу Кримської республіканської філії АКБ «Укрсоцбанк» (надалі - Банк) на підставі договору на розрахунково-касове обслуговування № 370 від 21 травня 2001 року укладеного з суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 відкрито поточний рахунок №НОМЕР_1.
Відповідно до пункту 3.1.7 договору банк зобов’язався проводити нарахування відсотків за залишками вільних коштів на рахунку клієнта, зараховувати їх на рахунок клієнта в останній робочий день місяця відповідно до тарифів банку, а відповідно до п. 3.1.8 договору також банк зобов’язаний проводити нарахування відсотків за незнижувальними залишками вільних коштів на рахунку клієнта і зараховувати їх на рахунок клієнта в останній робочий день місяця відповідно до тарифів банку. (п. 3.1.8 договору).
Пунктом 17 розділу 3 «Розрахункове обслуговування» Додатку №1 до договору № 370 від 21 травня 2001 року у переліку послуг по розрахунковому обслуговуванню зазначено: відсотки на незнижувальні залишки на рахунках, відсотки на поточні залишки по рахунках, проте розмір нарахування відсотків не визначено.
Вищий господарський суд України скасовуючи прийняті у справі судові рішення вказав, що якщо договором банківського рахунка не визначено розмір процентів за користування коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, а вклади на вимогу банком не приймаються, то підстави для стягнення з банку процентів за користування коштами що знаходяться на рахунку клієнта відсутні.
Проте, з таким висновком не можна погодитися з наступних підстав.
Статтею 1066 ЦК України встановлено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.
Частиною 4 ст. 1068 ЦК України клієнт зобов’язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 1070 ЦК України за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом.
Отже, договір банківського рахунка є відплатним для кожної із сторін, у зв’язку з чим банк зобов’язаний за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта сплатити йому проценти, а клієнт оплатити банку послуги з розрахунково-касового обслуговування рахунка.
Частиною 2 ст. 1070 ЦК України встановлено, що проценти, передбачені частиною першою цієї статті, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.
Господарськими судами встановлено, що умовами договору № 370 від 21 травня 2001 року передбачено зобов’язання банку сплачувати проценти за користування грошовими коштами клієнта але їх розмір не визначено та відповідачем вклади на вимогу від юридичних або фізичних осіб не приймаються.
Статтею 8 ЦК України встановлено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Частиною 1 ст. 1061 ЦК України встановлено, що банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.
Якщо договором не встановлений розмір процентів, банк зобов’язаний виплачувати проценти у розмірі облікової ставки Національного банку України. (абз. 2 ч. 1 ст. 1061 ЦК).
Таким чином, за відсутності визначення договором банківського рахунку розміру процентів за користування банком грошовими коштами клієнта та не прийняття банком вкладів на вимогу, банк зобов’язаний виплатити проценти в розмірі облікової ставки Національного банку України.
Аналогічну правову позицію про те, що за відсутності визначення договором банківського рахунку розміру процентів за користування банком грошовими коштами клієнта та не прийняття банком вкладів на вимогу, банк зобов’язаний виплатити проценти в розмірі облікової ставки Національного банку України викладено у постанові Вищого господарського суду України від 26 лютого 2009 року у справі № 2-7/4333-2008.
Враховуючи викладене, постанова Вищого господарського суду України від 30 вересня 2010 року підлягає скасуванню як незаконна і необґрунтована, прийнята внаслідок неоднакового застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права, а справа направленню на новий касаційний розгляд до Вищого господарського суду України.
Керуючись ст.ст. 11124 — 11126 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд України
постановив:
Заяву суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати постанову Вищого господарського суду України від 30 вересня 2010 року у справі № 2-11/994-2010, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини 1 статті 111 16 ГПК України.
Головуючий: І.Б. Шицький
Судді: М.І. Балюк
В.П. Барбара
І.С. Берднік
Л.Ф. Глос
Т.В. Гошовська
В.С. Гуль
В.І. Гуменюк
А.А. Ємець
Т.Є. Жайворонок
В.В. Заголдний
М.Р. Кліменко
Є.І. Ковтюк
П.І. Колесник
М.Є. Короткевич
О.А. Коротких
О.В. Кривенда
О.Т. Кузьменко Д.Д. Луспеник
Н.П. Лященко
В.Л. Маринченко
В.В. Онопенко
Л.І. Охрімчук
П.В. Панталієнко
П.П. Пилипчук
О.І. Потильчак
О.Б. Прокопенко
А.І. Редька
Ю.Л. Сенін
А.М. Скотарь
Т.С. Таран
О.О. Терлецький
О.А. Шаповалова
А. Г. Ярема