Справа № 22-ц- 516/2011рік. Головуючий 1 інстанції: - Гончар В.А.
Категорія: право власності. Суддя-доповідач: - Кокоша В.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 січня 2011 року. Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого-судді : - Кокоші В.В.,
суддів : - Бобровського В.В., Шевченко Н.Ф.,
при секретарі: - Назаренко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою прокурора Московського району м. Харкова на заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 27 серпня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Харківської міської ради - про визнання права власності на нежитлову будівлю,
в с т а н о в и л а :
У серпні 2008 року ОСОБА_6, діючий в особі свого представника, звернувся в суд із вказаним позовом.
В обґрунтування своїх вимог зазначав, що 23 травня 2008 року він за договором купівлі-продажу придбав у ВАТ «Південспецатоменергомонтаж» блок кімнату, розташовану по АДРЕСА_1.
В подальшому він реконструював вказану блок кімнату з застосуванням сучасних будівельних і оздоблювальних матеріалів та підведенням мереж живлення для використання її як нежитлової будівлі.
27 червня 2008 року КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» виготовило технічний паспорт на зазначену приміщення, згідно з яким загальна площа нежитлового приміщення літ. «А-1» по вул. Воровського в м. Харкові становить 17.3 кв. м.
Згідно технічного висновку виготовленого ПП «Модулор-Сервіс», новостворена ним будівля відповідає вимогам ДБН України, санітарним та пожарним нормам і може експлуатуватися як нежитлове приміщення.
З метою оформлення права власності на новостворене майно він звернувся усно до Харківської міської ради, однак йому відмовлено у видачі свідоцтва на право власності на нежитлову будівлю з посиланням на недотримання ним вимог пункту 6.1 «Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року №7/5 , в редакції наказу від 28 січня 2003 року №6/5.
Посилаючись на вказані обставини та ст. ст. 320, 331, 387, 392 ЦК України, ОСОБА_6 просив суд визнати за ним право власності на нежитлову будівлю літ. «А-1», загальною площею 17,3 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.
Представник Харківської міської ради в судове засідання не з’явився.
Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 27 серпня 2008 року позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_6 право власності на нежитлову будівлю літ. «А-1», загальною площею 17,3 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі прокурор Московського району м. Харкова, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з підстав, передбачених п. п. 3, 4 ст. 309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що Харківська міська рада безпідставно відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право власності на нежитлову будівлю, у зв’язку з чим за ним як власником будівлі слід визнати право власності.
Проте погодитися з таким висновком суду не можна, оскільки він дійшов його з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене майно (житлові будинки, будівлі, споруди, тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 22 Закону України «Про основи містобудування» забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою в порядку, передбаченому законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт. Право на забудову (будівництво) полягає у можливості власника, користувача земельної ділянки здійснювати на ній у порядку, встановленого законом, будівництва об’єктів містобудування, перебудову чи знесення будинків та споруд.
Статтею 18 Закону України «Про основи містобудування» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, було передбачено, що закінчені будівництвом об’єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об’єктів забороняється.
Відповідно до ст. 30-1 Закону України «Про планування і забудову територій» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів здійснювалося приймальними комісіями. Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів визначався Кабінетом Міністрів України відповідно до закону.
До 1 січня 2009 року був чинним Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року №1243, яким визначалися основні вимоги та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів незалежно від джерел фінансування їх будівництва; з 1 січня 2009 року механізм та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів установлено Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 року №923.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані чи будуються на земельній ділянці, котра не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила чи здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Статтею 376 ЦК України також визначені певні правила, за якими можливе визнання за особою права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про основи містобудування» спори з питань містобудування вирішуються радами у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства.
Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання.
З огляду на викладене, звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво повинно мати місце при наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.
Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_6 в установленому законом порядку набув право власності чи право користування земельною ділянкою №АДРЕСА_1, належним чином затвердженого проекту на будівництво нежитлової будівлі, дозволів на проведення будівництва та початок виконання будівельних робіт, акту приймальної комісії щодо прийняття самочинно збудованої нежитлової будівлі в експлуатацію, а також даних про те, що порушене позивачем питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.
Не дані такі докази представником ОСОБА_6 - ОСОБА_7 і в судовому засіданні апеляційної інстанції.
За таких обставин, судова колегія скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове рішення, яким відмовляє у задоволенні позову ОСОБА_6 до Харківської міської ради про визнання за ним права власності на нежитлову будівлю літ. «А-1», загальною площею 17,3 кв. м. по АДРЕСА_1 за його необґрунтованістю.
Керуючись ст. ст. 331, 376, ЦК України, ст. ст. 12, 125 ЗК України, ст. ст. 303, 304, п. 2 ч.1 ст. 307, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 314, ст. ст. 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу прокурора Московського району м. Харкова задовольнити.
Заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 27 серпня 2008 року скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до Харківської міської ради про визнання права власності на нежитлову будівлю літ. «А-1», загальною площею 17,3 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 відмовити.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: