Справа № 2-3377/2010

  РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня  2010р.                                   м. Керч

Керченський міський суд Автономної Республіки Крим у складі :

головуючого судді -     Біленко Л.В.

при секретарі         -     Кущієвої М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Керчі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Керченське спеціалізоване підприємство «Міськсвітло» , управління житлово-комунального господарства Керченської міської ради, треті особи – ОСОБА_2, Закрите акціонерне товариства «Страхова компанія «АХА Україна» про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

В  С  Т  А  Н  О  В  И  В :

    Позивач звернувся до суду з позовом до ВАТ «Крименерго» в особі структурного підрозділу Керченський район електричних мереж  про стягнення матеріальної та моральної шкоди. До початку розгляду справи по суті позовні вимоги уточнені ,  позов звернуто  до Комунального підприємства «Керченське спеціалізоване підприємство «Міськсвітло» , управління житлово-комунального господарства Керченської міської ради, треті особи – ОСОБА_2, Закрите акціонерне товариства «Страхова компанія «АХА Україна». Позовні вимоги мотивовані тим, 02.12.2009р. водій ОСОБА_2, управляючи транспортним засобом – автомобілем ГАЗ-53 державний номер НОМЕР_2, яким володіє відповідач – КП «Керченське спеціалізоване підприємство «Міськсвітло» , порушив правила дорожнього руху , у зв’язку з чим сталася дорожньо-транспортна подія, в результаті якої пошкоджений транспортний засіб позивача. Враховуючи, що пошкоджений автомобіль був застрахованим, ЗАТ «Страхова Компанія «АХА Україна» частково відшкодувало позивачу витрати на усунення пошкоджень автомобіля в межах обумовленої договором страхової виплати за винятком безумовної франшизи, а залишок суми у розмірі 1678,00 грн. ,  сплачений позивачем, залишився не компенсованим. Посилаючись на вимоги ч.1 ст.22 , ст.1187 ЦК України , вважає, що зазначені його витрати повинен відшкодувати відповідач – КП «Керченське спеціалізоване підприємство «Міськсвітло», з якого також просить стягнути  моральну шкоду в  розмірі 1000,00 грн., яка полягає в душевних стражданнях,  спричинених пошкодженням його майна. Судові витрати , в тому числі витрати на правову допомогу, просить стягнути з зазначеного відповідача.

    В судове засідання позивач не з’явився , будучі належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, його представник – ОСОБА_3, діючий на підставі Договору , позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надавши пояснення по їх суті.

    Представник відповідача – КП «Керченське спеціалізоване підприємство «Міськсвітло» - Поздєєва Н.М., діюча на підставі довіреності, позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди визнала повністю, проти стягнення моральної шкоди заперечує, оскільки вважає, що позивачем не надано належних доказів щодо наявності моральної шкоди та про причинно-наслідковий зв'язок між противоправною поведінкою відповідача та моральними стражданнями позивача.

    Представник відповідача – Управління житлово-комунального господарства Керченської міської ради – Риков Г.В., діючий на підставі довіреності, вважає, що належним відповідачем по справі є КП «Керченське спеціалізоване підприємство «Міськсвітло» , оскільки автомобіль ГАЗ-53 у відповідності до Рішення Керченської міської ради за договором позики переданий в користування КП «Керченське спеціалізоване підприємство «Міськсвітло» , у зв’язку з чим  позов до зазначеного підприємства  вважає обґрунтованим та підлягаючим задоволенню, а позовні вимоги  до управління ЖКГ не визнає в повному обсязі.

    Третя особа – ОСОБА_2 та представник ЗАТ «Страхова Компанія  «АХА Україна» до судового засідання не з’явились, про час та місце розгляду справи сповіщені належним чином, причини неявки суду не повідомили,  заяв та клопотань він третіх осіб  до суду не надходило.

    Вислухавши представників сторін, дослідивши обставини по справі, надавши доказам правову оцінку , суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню .

    Згідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини , встановлені  судовим  рішенням  у   цивільній, господарській  або  адміністративній  справі,  що набрало законної сили,  не доказуються при розгляді  інших  справ,  у  яких  беруть участь   ті  самі  особи  або  особа,  щодо  якої  встановлено  ці обставини.

На підставі наведеного суд визнає доведеним, що 02.12.2009р. о 13-40 ОСОБА_2 на вул. Козлова в м. Керчі , управляючи транспортним засобом – ГАЗ-53 державний номер НОМЕР_2, рухаючись заднім ходом, здійснив наїзд на стоячий автомобіль HYUNDAI ACCENT , державний номер НОМЕР_3, що привело до механічного пошкодження транспортного засобу та матеріальної шкоди, чим порушив п.п.10.9 Правил дорожнього руху, що зазначено в Постанові судді  Керченського міського суду АРК від 16.12.2009р. по справі №3-3824/2009. (а.с.5).

З зазначеної постанови судді убачається, що ОСОБА_2 визнаний винним в скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та підданий адміністративному стягненню у вигляді штрафу.

Судом встановлено, що пошкоджений в результаті дорожньо-транспортної події автомобіль  HYUNDAI ACCENT  належить позивачу, що убачається з Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. (а.с.3)

У відповідності до  ст. 1166 Цивільного Кодексу  України (далі – ЦК України)  майнова шкода,  завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю  особистим  немайновим правам фізичної або юридичної особи,  а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного  права (реальні збитки).

Згідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

 Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992р. № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

В судовому засіданні встановлено, що автомобіль  ГАЗ-53 державний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_2 під час ДТП,  зареєстрований за управлінням житлово-комунального господарства Керченської міської ради , що убачається з відомостей Керченського відділення РЕР при управління ДАІ Головного управління МВС України в АРК . (а.с.35)

             У відповідності до Рішення 51 сесії Керченської міської ради 5 скликання від 08.12.2009р.  спеціалізований гідропідйомник ГАЗ-53 , державний номер НОМЕР_2, зареєстрований за управлінням житлово-господарського господарства Керченської міської ради,  на підставі договору позики переданий в користування КП «Керченське спеціалізоване підприємство «Міськсвітло» (а.с.46-50).

З зазначеного суд доходить висновку, що саме КП «Керченське спеціалізоване підприємство «Міськсвітло» є володільцем транспортного засобу – автомобілю ГАЗ-53, державний номер НОМЕР_2, тобто є належним відповідачем по справі.

При цьому суд погоджується з позивачем, що водій ОСОБА_2 не несе відповідальність за шкоду перед потерпілим, що , зокрема, зазначено в роз’ясненнях Верховного Суду України, викладених в вищезазначеній Постанові Пленуму Верховного Суду України , а саме :  не визнається власником транспортного засобу джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керувало джерелом підвішеної небезпеки у зв’язку із трудовими відносинами ( водій, машиніст т.і.).  

Згідно зі ст. 1172 ЦК України  юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, заподіяну їх працівником при виконанні ним трудових (службових) обов’язків.

Як убачається з Постанови судді Керченського міського суду АРК від 16.12.2009р. та визнано сторонами по справі, водій ОСОБА_2 на час скоєння адміністративного правопорушення працював в КП «Керченське спеціалізоване підприємство «Міськсвітло».

Заявляючи вимогу про стягнення матеріальної шкоди , її розмір позивач обґрунтовує тим, що належний йому транспортний засіб був застрахованим, страховою компанією йому компенсовані витрати на ремонт автомобіля в розмірі 2497,00 грн. в межах страхової суми, передбаченої договором страхуванням за винятком франшизи в розмірі 2% від страхової суми, залишок витрат на поновлення автомобілю в розмірі франшизи – 1678,00 грн.    компенсовано не було. Ці ствердження позивача підтверджуються письмовими доказами по справі.    

Судом встановлено, що між позивачем та ЗАТ «Страхова компанія «АХА України» укладений  Договір страхування № 125100 від 28.08.2009р., згідно до п.11  якого страхова сума визначена в розмірі 83900,00 грн., а безумовна франшиза складає 2% від страхової суми. (а.с.9).

Фактичні витрати позивача з відновлення автомобілю склали 4175,00 грн., в підтвердження чого ним надані квитанція, замовлення-наряд, акт виконаних робіт. (а.с.6-8)

Частиною 2 ст. 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи.   Пленумом Верховного Суду України - в п. 9 постанови № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» також визначено, що коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на час розгляду справи.

В судовому засіданні представник відповідача – КП «Керченське спеціалізоване підприємство «Міськсвітло»,  розмір матеріальної шкоди, заявлений позивачем в позові, визнала в повному обсязі,  ніяких клопотань щодо отримання інших, ніж надані позивачем , доказів з цього приводу   не заявила, безумовно погодилась з розміром, зазначеним в позові.   

Оскільки в силу положення ч.1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, що беруть участь по справі, не підлягають доказуванню, у відповідності до ч. 3 ст. 60 ЦПК України доказуванню підлягають ті обставини, по яким у сторін виникає спір,   суд приймає як доведений розмір матеріальної шкоди, зазначений позивачем в позові - 1678,00 грн.

Вирішуючи питання щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, яку відповідач – КП «Керченське спеціалізоване підприємство «Міськсвітло» не визнає , суд доходить наступного.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Частиною 2 цієї статті встановлено, що моральна шкода полягає:

1.   у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2.   у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів;

3.   у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4.   у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації особи.

       Суд доходить висновку, що сам факт завдання позивачу майнової шкоди свідчить про завдання йому моральної шкоди, оскільки його автомобіль був пошкоджений, що стало  підставою для  хвилювання щодо організації та фінансування  його ремонту, привело до  порушення  звичайного порядку життя внаслідок неможливості користування автомобілем.

При визначенні розміру компенсації завданої моральної шкоди, суд враховує обставини справи, характер моральних страждань позивача, ступінь вини  відповідача в її завданні, на підставі чого вважає зрозумілою, виваженою та   справедливою компенсацію моральної шкоди в розмірі 500,00 грн.  

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує  у відповідності до ст..ст. 79,81 84, 88 ЦПК України , на підставі чого вважає обґрунтованим  стягнути з відповідача – КП «Керченське спеціалізоване підприємство «Міськсвітло» сплачений позивачем судовій збір у розмірі 51.00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 120,00 грн. , підтверджені квитанціями. Одночасно на думку суду, заявлені позивачем витрати на правову допомогу, які ст.79 ЦПК відносить до судових витрат, перевищують граничний розмір , встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006р. № 590 «Про граничні розмірі компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави». Згідно до положень зазначеної постанови такі витрати обчислюються , виходячи з виплати 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину роботи. По справі проведено чотири судових засідання, загальна тривалість яких склала 65 хвилин, подано первісний та уточнюючий позов, на підставі чого , застосовуючи в розрахунках встановлені розміри мінімальної заробітної плати в вересні-грудні 2010р.,  суд вважає обґрунтованим стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 600,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись  ст.ст. 10,11,57, 60, 61,  212-215 ЦПК України, суд

В  И  Р  І  Ш  И  В :

Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Керченське спеціалізоване підприємство «Міськсвітло» , управління житлово-комунального господарства Керченської міської ради, треті особи – ОСОБА_2, Закрите акціонерне товариства Страхова компанія «АХА Україна» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Керченське спеціалізоване підприємство «Міськсвітло» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 1678,00 грн.. моральну шкоду в розмірі 500,00 грн. та судові витрати в розмірі 771,00 грн., а загалом стягнути 2949,00грн. (дві тисячі дев’ятсот сорок дев’ять грн.00 коп.)

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено до  Апеляційного Суду Автономної Республіки Крим через Керченський міський суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення , можуть подати апеляційну скаргу  протягом десяті днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя -