Справа №2-а-1288/10

П О  С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

        13 жовтня  2010 року Києво-Святошинський районний  суд Київської області в складі головуючої – судді                                                   Медвідь Н.О.

при секретарі                                                                       Кулієвій Ю.М.  

         розглянувши у відкритому  судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Державного комітету України з державного матеріального резерву про визнання бездіяльності суб»єкта владних повноважень з ненадання відповіді у визначений законом термін часу по суті запиту та зобов»язання вчинити певні дії, -                                            

                                                      В С Т А Н О В И В:

         Позивач ОСОБА_1 звернувся  до Державного комітету України з державного матеріального резерву про визнання бездіяльності суб»єкта владних повноважень з ненадання відповіді у визначений законом термін часу по суті запиту та зобов»язання вчинити певні дії,  посилаючись на те, що позивач звертався до Держкомрезерву із проханням заповнити та надати довідку-характеристику для МСЕК. Проте відповідь йому не надходила, тому з листом від 02.08.2008 року, надісланим цінним листом з описом вкладення 04.08.08 року, він звернувся до Голови Держкомрезерву України, м. Київ. вул. Пушкінська 28, із проханням повідомити його, хто з працівників Держкомрезерву України не надав йому вчасно відповідь та з якої підстави.

Відповідь на дане запитання позивач просив надіслати йому  на адресу: 03127. АДРЕСА_1.

Станом на сьогоднішній день відповіді позивач не отримав. Йому  не відомо, задоволена його заява або відхилена, і якщо відхилена, то з яких підстав.

Вважає, що відповідач, не надавши відповідь на його запит у визначений законом час. порушив його людські права і, на його думку, повинен нести відповідальність.

Просив визнати неправомірною бездіяльність Державного комітету України з державного матеріального резерву - суб'єкта владних повноважень з ненадання відповіді у визначений законом термін часу по суті запиту.

    Зобов'язати відповідача  надати відповідь на звернення його.

    В судове  засідання позивач не з»явився, просив слухати справу у  його відсутність.

            Представник відповідача позов не визнав посилаючись на те, що  заява позивача  щодо надання виробничої характеристики, разом з бланком відповідної форми, була зареєстрована в Держкомрезерві 08.07.2008 року. Відповідь та заповнений бланк виробничої характеристики позивачу було надіслано листом від 06.08.2008 № 3-3/3835. Отже термін надання відповіді, передбачений чинним законодавством, Держкомрезервом не був пропущений і про це Позивачу було додатково повідомлено листом від 05.09.2008 № 3/4401.

    Просив  відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог..

          Суд, вислухавши представника відповідача,  вивчивши  матеріали справи, в позові відмовляє з таких підстав:

         Судом встановлено, що позивач звертався до Держкомрезерву із проханням заповнити та надати довідку-характеристику для МСЕК..

Відповідь на дане запитання позивач просив надіслати йому  на адресу: 03127. АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 40 Конституції України, ст.9 Закону України «Про інформацію» позивач має право на звернення із проханням надати йому інформацію, потрібну для реалізації своїх прав і законних інтересів.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 33 Закону України «Про інформацію» термін розгляду запиту та термін вивчення запиту на предмет можливості його задоволення не повинен перевищувати 10 календарних днів (в деяких випадках не більше місяця).

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про інформацію» у разі, коли запитувач звернувся до суду, обов'язок доводити законність відмови чи відстрочки задоволення запиту покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень.                       Як встановлено судом заява ОСОБА_1 щодо надання виробничої характеристики, разом з бланком відповідної форми, була зареєстрована в Держкомрезерві 08.07.2008 року. Відповідь та заповнений бланк виробничої характеристики позивачу було надіслано листом від 06.08.2008 № 3-3/3835, що підтверджується  листом  в.о. голови Держкомрезерву  від 13.11.08 року за № 2/5449.

Отже термін надання відповіді, передбачений чинним законодавством, Держкомрезервом не був пропущений і про це Позивачу було додатково повідомлено листом від 05.09.2008 № 3/4401.

Згідно статті 5 ЗУ « Про інформацію» Основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації та свобода її обміну; об'єктивність, вірогідність інформації;

повнота і точність інформації; законність одержання, використання, поширення та зберігання інформації.

Згідно статті 9 ЗУ « Про інформацію» всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.

Реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Кожному громадянину забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законами України.

Згідно статті 10 ЗУ « Про інформацію» право на інформацію забезпечується:

обов'язком органів державної влади, а також органів місцевого самоврядування інформувати про свою діяльність та прийняті рішення; створенням у державних органах спеціальних інформаційних служб або систем, що забезпечували б у встановленому порядку доступ до інформації; вільним доступом суб'єктів інформаційних відносин до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів; обмеження цього доступу зумовлюються лише специфікою цінностей та особливими умовами їх схоронності, що визначаються законодавством; створенням механізму здійснення права на інформацію; здійсненням державного контролю за додержанням законодавства про інформацію; встановленням відповідальності за порушення законодавства про інформацію.

Згідно статті 35 ЗУ «Про інформацію» відмову або відстрочку задоволення запиту може бути оскаржено.

У разі відмови в наданні документа для ознайомлення або відстрочки задоволення запиту запитувач має право оскаржити відмову або відстрочку до органу вищого рівня.

Якщо на скаргу, подану до органу вищого рівня, дається негативна відповідь, запитувач має право оскаржити цю відмову до суду.

У разі, коли запитувач звернувся до суду, обов'язок доводити законність відмови чи відстрочки задоволення запиту покладається на відповідача - державну установу.

Суд має право для забезпечення повноти та об'єктивності розгляду справи запитати офіційні документи, у можливості ознайомлення з якими було відмовлено, і, вивчивши їх, прийняти рішення про обґрунтованість (або необгрунтованість) дій посадових осіб державної установи.

Зважаючи на відсутність беззаперечних фактичних даних, на основі яких у визначеному законом порядку, встановлюється протиправність  та протизаконність  дій відповідача,   вчиненні нею неправомірних дій відносно позивача, які мають значення для правильного вирішення справи, не доведена позивачем за їх недостатністю.

Позивачем  не доведено  тих обставин на які посилався та не додав докази цьому.

          У зв'язку з безпідставністю вимог суд відмовляє у задоволенні позову.      

          Керуючись ст.. 5, 9, 10, 35 Закону України « Про інформацію»   ст. ст. 104, 106,  162 КАС України , суд, -

П О С Т А Н О В И В :

 В позові ОСОБА_1 до Державного комітету України з державного матеріального резерву про визнання бездіяльності суб»єкта владних повноважень з ненадання відповіді у визначений законом термін часу по суті запиту та зобов»язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Апеляційного адміністративного суду через Києво-Святошинський районний суд протягом десяти днів з дня її проголошення.

Суддя