Справа № 2-3639/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

         01 листопада  2010 року Києво-Святошинський районний суд в складі:

 головуючого -  судді                                   Медвідь Н.О.,                                                                      

          при секретарі                                       Остролуцькій Ю.М.  

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою  відповідальністю « СМТ-1» про зміну причини звільнення, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди , -    

                                                                      В С Т А Н О В И В:

         Позивач  ОСОБА_1  звернулась в суд з позовом до  Товариства з обмеженою  відповідальністю « СМТ-1» про зміну причини звільнення, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди , посилаючись на те, що вона  з 26.03.2010 року працювала продавцем в Товаристві з обмеженою відповідальністю «СМТ-1», свої трудові обов'язки виконувала сумлінно та чесно.

         18.05.2010 року позивачку викликали до офісу, повідомили , що вона звільнена з роботи та видали трудову книжку, в якій було записано: «Звільнена з займаної посади, згідно п. 2 ст. 43 КЗпП України, в зв'язку з винними діями працівника, який безпосередньо обслуговував грошові та товарні цінності, що призвели за собою втрату до нього довіри з боку власника підприємства».

    Вважає, що підстав для звільнення її по даній статті у відповідача не було, адже 17.05.2010 р. її змінила її співробітниця ОСОБА_2, і ніякої недостачі дорученого позивачці власником майна не було виявлено.Вважає, що звільнена з роботи незаконно.

           Неправильне формулювання причин звільнення в її трудовій книжці в майбутньому може стати перешкодою для її працевлаштування на іншу роботу.

           На день пред'явлення позову до суду позивачка перебувала у вимушеному прогулі з 18 травня 2010 року по 01 вересня 2010 року. Вважає, що за цей час відповідач зобов'язаний виплатити на її користь заробітну плату в сумі 7 700, 00 грн. 63 коп.

          Крім цього, вважає, що відповідач повинен відшкодувати їй моральну шкоду, завдану незаконним звільненням, вона намагалася порозумітися з директором, переконати його в тому, що її вини немає  дана ситуація склалася не через свою недбалість, але він не хотів її вислухати, хоча вона кілька разів зверталася до нього, вона не знала, як повернуся додому сказати  своєму чоловіку, який не працює, що вона безробітна, що вони залишилися з трирічною дитиною-інвалідом і в них немає засобів для існування. Сім'я  її перебуває в стресовому стані, без засобів до існування.

          Тому вважає, що  відповідач повинен відшкодувати їй моральну шкоду в сумі 5000 грн.

           Просила поновити їй строк на звернення до суду.

           Змінити причину її звільнення з роботи у Товаристві з обмеженою відповідальністю «СМТ-1» за власним бажанням або з згодою сторін.

           Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СМТ-1» на її користь заробітну плату в сумі 1 380, 00 грн. середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18.05.2010 р. до дня постановлення рішення суду в сумі 7 700,00 грн. моральну шкоду в сумі 5000,00 грн., а також  судові витрати.

           В судовому засіданні  позивачка  позовні  вимоги підтримала

           Представник відповідача позов не визнав, посилаючись на те, що позивачка  працювала в кіоску позмінно по 24 год. з 48 год. переривом разом з двома змінницями. 16.05.2010 р. в кіоску була проведена інвентаризація товарів, яка виявила нестачу товарно-матеріальних цінностей в розмірі 1200,00 грн. 17.05.2010 р. на підставі втрати довіри з боку власника підприємства була звільнена згідно ч.2 ст.41 КЗпП України, вважає вимоги позивача  безпідставні, не ґрунтуються на вимогах чинного трудового законодавства, голослівні, емоційні і базуються виключно на припущеннях, а не належних доказах.  "

           В день прийняття на роботу позивач була ознайомлена з посадовою інструкцією продавця, штатним розписом і посадовим окладом, який складає 900,00 грн., а не 1.200 грн. на місяць, як наголошує позивач.

           25.03.2010 р. між дирекцією ТОВ і позивачем був укладений договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.

           17.05.2010 р. комісією ТОВ в складі голови і двох членів комісії була проведена ревізія каси торгової точки ТОВ «СТМ-1», розташованої по АДРЕСА_1, яка виявила недостачу грошових коштів в розмірі 1200,00 грн. про що був складений акт ревізії каси і висновок по акту ревізії торгової точки від 17.05.2010 р.

          18.05.2010 р. позивач отримала трудову книжку і розрахунок при звільненні.

          Суд вислухавши осіб, які приймали  участь у розгляді справи, вивчивши матеріали справи,  позов знаходить таким, що не підлягає задоволенню з таких підстав:

          Судом встановлено, що позивачка  з 26.03.2010 року працювала продавцем в Товаристві з обмеженою відповідальністю «СМТ-1»..

          17.05.2010 р. комісією ТОВ в складі голови і двох членів комісії була проведена ревізія каси торгової точки ТОВ «СТМ-1», розташованої по АДРЕСА_1, яка виявила недостачу грошових коштів в розмірі 1200,00 грн. про що був складений акт ревізії каси і висновок по акту ревізії торгової точки від 17.05.2010 р.

         Також судом встановлено що в день прийняття на роботу позивач була ознайомлена з посадовою інструкцією продавця, штатним розписом і посадовим окладом, який складає 900,00 грн., тому вимоги позивачки про стягнення  заробітної плати в розмірі  1200 грн. на місяць, є надуманими, нічим не підтвердженими в судовому засіданні,  спростовуються копією  наказу №Л-з про затвердження штатного розпису від 05.01.10 р. витягу про ознайомлення з посадовою інструкцією продавця.

         25.03.2010 р. між  сторонами  був укладений договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, відповідно до п. 1 договору, позивач прийняла на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження ввірених їй ТОВ матеріальних цінностей і зобов'язалась відшкодувати нанесену шкоду про що, свідчить її особистий підпис на цьому договорі в графі «Працівник».

          Укладення письмового договору з позивачем про повну матеріальну відповідальність, відповідає вимогам ст. 135-1 КЗпП України .

          17.05.2010 р. на підставі втрати довіри з боку власника підприємства позивачка  була звільнена згідно ч.2 ст.41 КЗпП України. Складений акт про недостачу товарів в кіоску від 16.05.10 р. , позивач акт не підписала з нестачею не погодилась

          Ці обставини не заперечувала позивачка в судовому засіданні, пояснила що  вона брала товари в борг, оскільки їй не виплачувалась заробітна плата.

          Але ці  факти  дали підстави дирекції ТОВ звільнити позивача з посади на п.2 ст.41 КЗпП України за наказом № 89-к від 17.05.10 р., в зв'язку з винними діями працівника, який безпосередньо обслуговував грошові та товарні цінності, що призвели за собою втрату до нього довіри з боку власника, що відповідає роз'ясненню наданому в п.28 Постанови № 8 (зі змінами і доповненнями) Пленуму Верховного суду України» від 01.04.1994 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів», що звільнення за п. 2 ст.41 КЗпП України   суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (забезпечує їх приймання, зберігання, транспортування, розподіл, тощо), вчинив умисно або з необережності такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати довіри.

         18.05.2010 р. позивач отримала трудову книжку і розрахунок при звільненні, що підтверджується особистим підписом позивача (п.127) в книзі реєстрації, обліку, руху трудових книжок, тому посилання позивача на порушення вимог ст.ст. 116, 117 КЗпП України, порушення строків розрахунку при звільненні, не відповідає дійсності.

         За правилами ст.. 237-1 КЗпП України  відшкодування  власником або уповноваженим ним органом  моральної  шкоди  працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав  призвели до моральних страждань , втрати  нормальних  життєвих зв»язків  і вимагають  від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

          Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Позивач  не довела свого позову , що є її обов»язком  відповідно до засад  змагальності процесу  за ст.. 10 ЦПК  України . При цьому суд створив всі умови для  змагального процесу , роз»яснював  позивачам  їх права та обов»язки.

          Суд вважає, що у діях відповідача  відсутні протиправність  дій , вина та причинний  зв»язок  з можливим причиненням  моральної шкоди  позивачки , про що зазначено вище.

          Отже, суд, оцінюючи докази в їх сукупності, дійшов висновку про не обґрунтованість та не доведеність вимог позивачки., оскільки вони не відповідають вимогам ст.57-59 ЦПК України.

          Керуючись ст.ст.  40, 41, 47,  116, 117, 131, 135-1, 231, 232, 234, 235, 237-1 К ЗпП України ст. 9, 10, 11, 209, 212,  214- 215 ЦПК України ,  суд,

В И Р І Ш И В:

           В  позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою  відповідальністю « СМТ-1» про зміну причини звільнення, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

          Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський протягом десяти днів з дня його проголошення.

         Суддя