Справа № 2-3524/2010р.
РІШЕННЯ
Іменем України
ЗО грудня 2010 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:
головуючого судді Кафтанова В.В,
при секретарі Змаженко Н.Ю.,
з участю представників Шапочкіної М.В., Щербак Р.С,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпені цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
встановив:
Позивач у вересні 2010 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що 20,12.2007р. між Відкритим акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 200-15, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит на споживчі потреби в розмірі 2 200 доларів США зі сплатою 19% річних, терміном до 20.12.2010 року. Відповідно до умов договору, позичальник зобов'язався щомісячно, до дати, яка зазначена в графіку, поповнювати свій поточний рахунок у валюті кредиту шляхом внесення готівкових коштів через касу банку або безготівковим перерахуванням в сумі не менших сум чергового погашення відповідної частини кредиту, процентів, а також плати за обслуговування Кредиту. Однак, відповідач порушив свої зобов'язання за кредитним договором, в зв'язку з чим станом на 23.09.2010р. загальна сума заборгованості по курсу НБУ 7,89 грн. становить 17 195 грн. 09 коп. і складається із: - загальної заборгованості за кредитом - 1 607,42 дол. США; відсотків за користування Кредитом-311,11 дол. США; комісії за розрахункове обслуговування - 0,00 грн.; плати за пропуск платежів-2 077,07 грн. Також з метою забезпечення виконання зобов'язань, взятих відповідачкою ОСОБА_4 перед позивачем та кредитним договором між Відкритим акціонерним товариством 'Всеукраїнський Акціонерний Банк" та ОСОБА_5 було укладено договір поруки. Відповідно до п. 2.1. Договору поруки, відповідачка ОСОБА_5 взяла на себе зобов'язання відповідати за виконання відповідачкою ОСОБА_4 її зобов'язань по кредитному договору в повному об'ємі, а саме: відповідати за погашення основної суми кредиту; за погашення суми процентів відповідно умовам кредитного договору; за інші виплати, належні позивачеві та які випливають з кредитного договору (в тому числі пені, штрафи та інші збитки). При невиконанні чи належному виконанні відповідачкою ОСОБА_4 зобов'язань по кредитному договору, відповідачі відповідають перед позивачем солідарно, тобто позивач має право за своїм вибором вимагати виконання зобов'язань за кредитним договором як від відповідачки ОСОБА_4 так і від відповідачки ОСОБА_5, притому як в повному обсязі, так і в частині боргу.
На підставі наведеного позивач просить стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк заборгованість за кредитним договором в сумі 17 195 грн. 09 коп. та судові витрати, з яких: 172,14 грн, витрати по сплаті судового збору та 120 грн.- витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
В подальшому представник позивача надав суду заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просив стягнути із .ОСОБА_4 та ОСОБА_5 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 17 270 грн. 29 коп. в зв'язку з тим, що в поданій позовній заяві було допущено помилку щодо курсу долара США відносно гривні та судові витрати, з яких: 172,70 грн. - витрати по сплаті судового збору та 120 грн.- витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Представник відповідачки ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнав, подав до суду заперечення посилаючись на те, що 20 грудня 2007 року між ВАТ «ВіЕіБІ Банк» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 200-15 з цільовим призначенням «для поточних потреб».За кредитним договором Банк
надає грошові кошти позичальникові в розмірі 2 200 доларів США в порядку і на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Правовідносини які виникають із кредитного договору, за суттю є зобов'язанням, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Чинний Цивільний кодекс України розрізняє валюту зобов'язання та валюту виконання зобов'язання. Валюта зобов'язання - це валюта, в якій виражається зобов'язання. Валюта виконання зобов'язання-це валюта платежу. Валютою зобов'язання в даному випадку є Долар США, Виконання зобов'язання на даний час також проводиться у іноземній валюті. Підтвердженням цього є сплата нарахованих відсотків у валюті-Долар США, що зазначено у банківських виписках. Згідно статті 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Згідно ст. З Декрету Кабінету Міністрі!. України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань. Відповідно до ст. 524 Цивільного кодексу України валютою виконання грошового зобов'язання є гривня. Згідно із ст. 533 Цивільного кодексу України валютою виконання грошового зобов'язання є гривня. Відповідно до ст. З Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» - гривня, як грошова одиниця (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні приймається усіма фізичними та юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України. Виняток встановлено тільки ч. З ст. 533Цивільного кодексу України, зокрема, використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України, за зобов'язаннями, допускається у випадках, порядку та на умовах, установлених законом. Згідно зі ст, 192 Цивільного кодексу України Законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися на Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Відповідно до пунктів 8 і 14 ст. 7 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк здійснює банківське регулювання та нагляд; здійснює відповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютне регулювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює контроль за банками та іншими фінансовими установами, які отримали ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій ( в нашому випадку здійснює нагляд і визначає порядок оформлення і видачі кредитів в іноземній валюті між банками і особами-резидентами України). Враховуючи те, що постанова Правління Національного Банку України від 20 листопада 1998 року № 489 «Про встановлення тимчасового порядку кредитування в іноземній валюті» та Положення Національного банку України про кредитування втратили чинність, то на даний час Національним Банком України використання іноземної валюти на території України регулюється Правилами використання готівкової іноземної валюти на території України затверджені Постановою Правління Національного банку України від 30.05.2007 року № 200, що зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.06.2007 року за № 656/13923. Згідно п.1.1. Правил, ці правила встановлюють порядок та умови використання готівкової іноземної валюти резидентами і нерезидентами в Україні. Згідно п.6.2. Правил фізичної особи - резиденти можуть використовувати на території України готівкову іноземну валюту як засіб платежу у випадках: сплати мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), митних зборів та фінансових санкцій відповідно до митного законодавства України; сплати платежів за охорону та супроводження підакцизних і транзитних товарів митними органами; оплати товарів і послуг у зоні, що звільнена від сплати мита та податків. Згідно п. 6.3. Правил фізичної особи, юридичні особи-резиденти та іноземні представництва можуть використовувати на території України готівкову іноземну валюту як засіб платежу в разі оплати дипломатичним представництвам, консульським установам іноземних держав дозволів на в'їзд (віз) до цих країн фізичним особам, які виїжджають у приватних справах та в службові відрядження. Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» № 15-93 від 19.02.1993 року із змінами і доповненнями (далі-Декрет), який має силу закону, встановлює режим здійснення валютних операцій на території України і ним також врегульовано відносини стосовно валюти зобов'язання та валюти виконання зобов'язання між особами-резидентами України на території України, Згідно з ч. 1 ст. З Декрету Кабінету Міністрів «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України між особами-резидентами України, який приймається без обмежень для оплати будь яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України. Станом на сьогоднішній день жодним законом не передбачено проведення розрахунків в іноземній валюті на території України між резидентами України, крім випадків видачі Національним Банком України індивідуальних та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій в іноземній валюті. Відповідно до ч 4 ст.5 Декрету індивідуальної ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Згідно з пунктами «в», «г» ч.4 ст.5 Декрету індивідуальної ліцензії потребують такі операції: в) надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі; г) використання' іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави. Крім цього, відповіді» до вищевказаного припису індивідуальні ліцензії мають разовий характер, тобто на кожну окрему кредитну операцію з кредитування купівлі квартири, машини та іншого майна Декрет приписує отримання нової індивідуальної ліцензії. Ніякої індивідуальної ліцензії на видачу валютного кредиту позивач не отримував і не попереджував відповідача про необхідність отримання такої ліцензії. Згідно ст. З ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога .справедливої добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріплені можливості адекватного захисту порушення цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпеченії реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моральні суспільства тощо. При цьому справедливість можна трактувати як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи адекватно її ставленню до вимог правових норм. Добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. Розумність-це зважене вирішення питання регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів усіх учасників, а також інтересів громадян (публічного інтересу). Отже, подальше виконання договору на умовах, що діють на даний час є порушенням одного із принципів цивільно-правових відносин, які закріплені у ст. З ЦК України-принципу справедливості. Умови кредитного договору є несправедливими, так, як всупереч добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду відповідача, споживача кредитних послуг. Несправедливими є, зокрема, умови кредитного договору в частині надання кредиту в доларах США, що передбачає згідно умов кредитного договору погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у доларах США, що є способом зловживання правом, коли всі ризики знецінення національної валюти України шляхом порушення вимог закону, позивач перекладає, як суб'єкт підприємницької (господарської) діяльності виключно на відповідача - позичальника за кредитним договором та споживача кредитних послуг, що є грубим порушенням ч. З ст. 13 ЦК України. Таким чином, використання позивачем долара США, як предмету кредитування за споживчим кредитом, є внесенням в кредитний договір пункту, що значно погіршує становище відповідача, як споживача порівняно з позивачем (надавачем фінансових послуг) в разі настання певних подій, що дає право для відповідача відповідно до п. 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», за своїм вибором вимагати визнання в цілому кредитний договір недійсним. Ч ? сі 18 Закону України «Про захист прав споживачів» говорить, що умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Просив відмовити у задоволенні позову.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про час і місце слухання справи були належним чином повідомлені, причини неявки суду невідомі.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає заявлений позов таким, що підлягає до задоволення, виходячи із наступного.
Так, в судовому засіданні встановлено, що 20.12.2007р. між Відкритим акціонерним товариством 'Всеукраїнський Акціонерний Банк" та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 200-15, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит на споживчі потреби в розмірі 2 200 доларів США зі сплатою 19% річних, терміном до 20.12.2010 року. Відповідно до умов договору, позичальник зобов'язався щомісячно, до дати, яка зазначена в графіку, поповнювати свій поточний рахунок у валюті кредиту шляхом внесення готівкових коштів через касу банку або безготівковим перерахуванням в сумі не менших сум чергового погашення відповідної частини кредиту, процентів, а також плати за обслуговування Кредиту.
Також судом встановлено, що відповідач порушив свої зобов'язання за кредитним договором, в зв'язку з чим станом на 23.09.2010р. загальна сума заборгованості по курсу НБУ 7,89 грн. становить 17 195 грн. 09 коп., з яких загальна заборгованість за кредитом - 1 607,42 дол. США; відсоти за користування Кредитом-311,11 дол. США; комісії за розрахункове обслуговування-0,00 грн.; плати за пропуск платежів-2 077,07 грн.
Крім того, судом встановлено, що з метою забезпечення виконання зобов'язань, взятих відповідачкою ОСОБА_4 перед позивачем та кредитним договором між Відкритим акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк'та ОСОБА_5 було укладено договір поруки. Відповідно до п. 2.1. Договору поруки, відповідачка ОСОБА_5 взяла на себе зобов'язання відповідати за виконання відповідачкою ОСОБА_4 її зобов'язань по кредитному договору в повному об'ємі, а саме: відповідати за погашення основної суми кредиту; за погашення суми процентів відповідно умовам кредитного договору; за інші виплати, належні позивачеві та які випливають з кредитного договору (в тому числі пені, штрафи та інші збитки). При невиконанні чи належному виконанні відповідачкою ОСОБА_4 зобов'язань по кредитному договору, відповідачі відповідають перед позивачем солідарно, тобто позивач має право за своїм вибором вимагати виконання зобов'язань за кредитним договором як від відповідачки ОСОБА_4 так і від відповідачки ОСОБА_5, притому як в повному обсязі, так і в частині боргу.
Наведені обставини підтверджуються поясненнями представника позивача Шапочкіної М.В., представника відповідачки Щербак Р.С., копією кредитного договору № 200-15 від 20.12.2007 р , розрахунком заборгованості, договором поруки від 20.12.2007р., іншими матеріалами справи.
У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.
Згідно п. 3.3.3. кредитного договору, позичальник зобов'язаний щомісячно повертати частини кредитних коштів, згідно з умовами, визначеними п. 2.5.1. цього Договору. Не пізніше визначеного п. 1.3. цього Договору терміну повернути Банку всю суму наданих кредитних коштів, сплатити проценти за користування кредитними коштами, а також на вимогу Банку сплатити можливу неустойку (штраф, пеню).
В зв'язку з цим суд вважає, що заборгованість за договором кредиту № 200-15 від 20.12.2007 року в сумі 17 270 грн. 29 коп. слід стягнути на користь позивача з відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 солідарно.
Також суд вважає за необхідне стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь позивача суму сплаченого судового збору 172,70 грн. та суму витрат по сплаті інформаційно-технічного забезпечення в сумі 120 грн.
У відповідності до ст. 35 Закону України «Про Національний банк України» гривня (банкноти і монети) як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів,. а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів.
У відповідності до ст. 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України та зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
У відповідності до п.1 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Згідно п.4 даної стан і індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Згідно п. «в» п. 4 цієї статті Індивідуальної ліцензії потребують операції з надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі.
Як встановлено в судовому засіданні 02 липня 1992 року Національним Банком України видана Публічному Акціонерному Товариству «Всеукраїнський Акціонерний Банк» Банківська ліцензія № 35 на право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та пунктами 5-11 частини другої ст. 47 Закону України «Про Банки і банківську діяльність» та видано дозвіл № 35-2 на право здійснювати операції, визначених пунктами 1-4 частини другої та частиною четвертою ст. 47 Закону України «Про Банки і банківську діяльність», згідно із додатками до цього дозволу,
За даних обставин суд вважає, що доводи відповідачки ОСОБА_4 про порушення позивачем норм чинного законодавства при укладенні даного договору кредиту є необґрунтованим, оскільки як встановлено в судовому засіданні, банк мав відповідну ліцензію на здійснення операцій з валютними цінностями, а тому кредитний договір укладений правомірно. Крім того, як встановлено в судовому засіданні спірний кредитний договір та додаткові договори до нього з позивачем були укладені між ним та позивачем добровільно, без будь-якого примусу та будь-яких важких обставин для відповідачки ОСОБА_4
Разом з цим суд вважає, що оскільки в судовому засіданні встановлено, що Національним Банком України позивачу видана відповідна ліцензія на здійснення операцій з валютними цінностями, в судовому засіданні не здобуто доказів на підтвердження перевищення терміну та сум надання та одержання кредиту в іноземній валюті, в зв'язку із чим позивач повинен був отримати індивідуальну ліцензію для надання даного кредиту, посилання відповідача на даний факт є безпідставним.
Інших доказів які б підтвердили або спростували позовні вимоги суду надано не було. На підставі ст. ст. 525, 526, 527, 530, 612, 623, 625, 1054 ЦК України, керуючись ст. ст. З, 10, 60, 213-218, 224-226 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позовну заяву задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк заборгованість за кредитним договором в сумі 17 270 грн. 29 коп., а саме: загальна заборгованість по кредиту - 12 729 (дванадцять тисяч сімсот двадцять дев'ять) грн. 48 коп.; заборгованість по відсотках за користування кредитом - 2 463 (дві тисячі чотириста1 шістдесят три) грн. 74 коп.; штраф за неналежне виконання грошового зобов'язання-2 077 (дві тисячі сімдесят сім) грн. 07 коп. та судові витрати, з яких: 172,70 грн. - витрати по сплаті судового збору та 120 грн- витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Копію рішення направити відповідачам для відома.
Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 10 днів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подачі апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
З повним рішенням суду сторони по справі зможуть ознайомитись після 04.01.2011 р.
Суддя В.В. Кафтанов