Справа № 22-494/2007 р                             Головуючий суддя 1 інстанції: Полюхович О.І.

Суддя-доповідач : Шеремет A.M.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

23 квітня 2007 року                                                                           м. Рівне

Колегія   суддів   судової   палати   у   цивільних   справах   апеляційного   суду

Рівненської області в складі:

головуючого судді: Малько О.С.,

суддів: Шеремет A.M., Хилевича С.В.,

при секретарі:               Томашевській І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівному цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «Управління будівництва Рівненської АЕС», далі З AT «У Б РАЕС», про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, відшкодування моральної шкоди, -

встановила:

Рішенням Кузнецовського міського суду від 5 березня 2007 року позов ОСОБА_1 до ЗАТ «УБ РАЕС», про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто із ЗАТ «УБ РАЕС» на його користь три тисячі чотириста шість гривень 39 коп. заборгованості по заробітній платі, допустивши негайне виконання рішення у частині стягнення заробітної плати за один місяць у розмірі шістсот п'ятдесят п'ять гривень 20 коп. В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено за безпідставністю вимог.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вказує, що рішення суду першої інстанції прийняте на припущеннях, оскільки не вказано на якому законі грунтується висновок суду в даному рішенні.

Зазначає, що судом не враховано роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, які містяться у п. 20 постанови від 24 грудня 1999 року №13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці". Крім того, судом не досліджено і не враховано той факт, що заборгованість по заробітній платі виникла ще до накладення арешту на всі грошові кошти відповідача ДВС Рівненської області, а саме з січня 2006 року.

На час розгляду справи була тільки ухвала Господарського суду Рівненської області від 6 вересня 2006 року про порушення провадження у справі про банкротство і саме підприємство ще не визнано банкротом.

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 12 Закону України "Про відхилення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" №2343-ХП від 14 травня 1992 року дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди.

Заборгованість по заробітній платі виникла в зв'язку з неефективним управлінням ЗАТ "УБ РАЕС".

Не погоджуючись із такими висновками суду першої інстанції, посилаючись на порушення ним норм матеріального і процесуального права, просить апеляційний суд скасувати рішення Кузнецовського суду Рівненської області в частині відмови у стягненні компенсації середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні і відшкодування моральної шкоди та ухвалити у справі нове рішення.

2

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, беручи до уваги пояснення учасників процесу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачаєтьься, що ОСОБА_1 25 грудня 2006 року був звільнений з посади майстра ЗАТ «УБ РАЕС», в день звільнення відповідач не провів виплати всіх сум, що належать йому від підприємства у зв'язку з чим виникла заборгованість по заробітній платі в сумі 3406 грн. 39 коп.

Згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З постанови начальника відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Рівненської області від 12 вересня 2006 року вбачається, що на всі грошові кошти ЗАТ «УБ РАЕС» накладено арешт.

Отже, відсутня вина підприємства у невиплаті заробітної плати ОСОБА_1

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" передбачено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов,язковому з,ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, пртиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

При розгляді справи вищезазначених обставин не встановлено, отже суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку та відшкодування моральної шкоди.

Вирішуючи спір суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного, керуючись ст. 116,117, 237-1 КЗпП України, ст. ст. 11. 303, 304, 308, 313-314, 315ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила :

 Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 5 березня 2007 року залишити без зміни.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Сторони мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.