КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-12836/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К.
Суддя-доповідач: Губська О.А.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"13" січня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Губської О.А.
суддів Ключкович В.Ю., Грибан І.О.
при секретарі Франчук О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника Київського міського центру зайнятості на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 листопада 2009 року у справі за позовом Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача коштів в розмірі 10 127 грн. 37 коп..
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 листопада 2009 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні представник позивача - Київського міського центру зайнятості підтримав апеляційну скаргу та просив постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 листопада 2009 року скасувати і постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарга підлягає задоволенню, а постанова суду –скасуванню.
Суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача, оскільки в якості обґрунтування позовних вимог про стягнення всієї суми, отриманої відповідачем протягом грудня 2008 року - липня 2009 року допомоги по безробіттю позивачем зазначено отримання відповідачем суми 252 грн. за виконані до 30.11.08р. роботи. Жодних доказів працевлаштування відповідача протягом вказаного періоду, отримання ним доходів за цивільно - правовими угодами протягом грудня 2008 - липня 2009 років позивачем надано не було.
З таким висновком суду колегія суддів не може погодитися виходячи з наступного.
ОСОБА_2 19.11.2008р. звернулася до Деснянського центру зайнятості м. Києва з заявою щодо надання статусу безробітного та виплати допомоги по безробіттю. В заяві від 26.11.08р. відповідач зазначила, що в даний час не є найманим працівником, не укладала договорів цивільно-правого характеру, пенсії не отримує.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про зайнятість населення" наказом Деснянського районного центру зайнятості № 14250 від 26.11.2008р. гр. ОСОБА_2 був наданий статус безробітного та згідно ст. ст. 22, 33 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" призначена як застрахованій особі допомога з 26.11.2008р.Виплату допомоги по безробіттю відкладено по 18.12.2008р.
В зв'язку з отриманням інформації від державної податкової адміністрації України про наявність доходів, 16.06.2009р. центром зайнятості було прийнято рішення № 159 про проведення перевірки достовірності документів, які є підставою для надання статусу безробітного та виплати матеріального забезпечення ОСОБА_2.
Згідно з доданим позивачем до позову актом перевірки було встановлено, що в період перебування на обліку в Деснянському районному центрі зайнятості ОСОБА_2, відносилась до зайнятого населення.
У зв'язку з викладеним позивачем зроблено висновок про те, що ОСОБА_2 незаконно перебувала на обліку як безробітна та отримувала матеріальне забезпечення в Деснянському районному центрі зайнятості.
Згідно з підпунктами «а»та «б»частини третьої статті 1 Закону України «Про зайнятість населення»(в редакції, яка була чинною на 26.11.08р.) в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах: а) працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном у фізичних осіб; б) громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві.
Ст. 2 цього ж Закону визначає, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу
Згідно пп. 1 п. 20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 року № 219 громадяни, зареєстровані як такі, що шукають роботу, та безробітні, знімаються з обліку, у разі працевлаштування, у тому числі на сезонні або загальнодержавні оплачувані громадські роботи, державної реєстрації фізичної особи –підприємця. Укладання цивільно-правового договору, предметом якого є діяльність, спрямована на виконання власними силами робіт, надання послуг.
Відповідно до п.2) та п. 3) ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», застраховані особи зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Враховуючи вищевикладені норми, колегія суддів приходить до висновку, що центром зайнятості правомірно віднесено ОСОБА_2 до зайнятого населення. Як вбачається із Акту, затвердженого генеральним директором ДП «Київпассервіс», ОСОБА_2 з 22.11.2008 року по 30.11.2008 року перебувала у трудових відносинах з підприємством на підставі трудового договору від 22.10.2008 року, вже маючи статус безробітної (який отримала 26.11.2008 року) одержувала заробітну плату. Разом з тим, у заяві про надання статусу безробітного, ОСОБА_2 зазначила, що не є найманим працівником і не укладала договорів цивільно-правового характеру. Таким чином, відповідач не виконала своїх обов’язків, передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», своєчасно не подала відомості про обставини, що впливають на умови виплати забезпечення та надання соціальних послуг, а тому є правомірною вимога про стягнення із ОСОБА_2 на користь Київського міського центру зайнятості коштів у сумі 10 127,37 грн.
Таким чином, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції не правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог, що й було підтверджено доводами апелянта в апеляційній скарзі.
Відповідно до ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обгрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з неповним з’ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, то колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва –скасуванню.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу представника Київського міського центру зайнятості на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 листопада 2009 року у справі за позовом Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів –задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва –скасувати.
Постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача повністю та стягнути з ОСОБА_2 на користь Київського міського центру зайнятості кошти у розмірі 10 127,37 грн.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Губська О.А.
Суддя Ключкович В.Ю.
Суддя Грибан І.О.