Справа № 2-54\07

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2007 року Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Сиротникова Р.Є.,

при секретарі -          Хмельковій О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом

ОСОБА_1до ОСОБА_2, зп участі третьої особи - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округа ОСОБА_3. про визнання угоди купівлі-продажу земельної ділянки недійсною, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2. про визнання угоди купівлі-продажу земельної ділянки недійсною, зазначивши, що він та його дружина ОСОБА_5. у 1972 році придбали у дачному кооперативі «Південний», що входить до складу товариства садоводів «Дружба колективів», земельну ділянку №13 площею 0,0605 га, розташовану у м. АДРЕСА_1. У 1975 році вони розпочали на даній земельній ділянці будівництво дачного будинку, яке у 1985 році закінчили. Побудований дачний будинок є цегляною капітальною будівлею розміром 4*4 метра, який складається з прихожої та кімнати, має горище та погріб, електрифікований. На даній земельній ділянці побудовані господарські споруди -вбиральня та літній душ. ІНФОРМАЦІЯ_1року його дружина ОСОБА_5. померла. Він у шестимісячний строк подав до 6-ї ДНК м. Харкова заяву про відмову від спадщини на користь свого сина ОСОБА_6., який подав заяву про прийняття спадщини. ІНФОРМАЦІЯ_2року він приватизував на своє ім'я вищевказану земельну ділянку, отримавши державний акт на землю. 08.06.2004 року він необдумано здійснив угоду, уклавши з відповідачем договір купівлі-продажу вищевказаної земельної ділянки, який був посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_3. Вищевказану угоду він уклав помилково, внаслідок омани, оскільки він помилявся відносно предмету угоди, а саме - при продажу земельної ділянки він не урахував таку особливість даної земельної ділянки як наявність на ній дачного будинку та господарських споруд, які мають суттєву цінність та вартість, тобто у даному випадку при укладенні угоди купівлі-продажу його волевиявлення не відповідало його дійсному наміру. Просив позов задовольнити і визнати недійсним угоду купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0605 га, розташовану у м. АДРЕСА_1, укладену 08.06.2004 року між: ним та ОСОБА_2., посвідчену приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_3., повернувши сторони у первісний стан.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4., що діє на підставі довіреності, позовні вимоги підтримала та уточнила зміст позовних вимог, в обґрунтування яких зазначила, що спірна земельна ділянка є спільною сумісною власністю батьків її чоловіка ОСОБА_6., оскільки придбана ними у 1975 році у період шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_2року ОСОБА_1. приватизував дану земельну ділянку і отримав державний акт на землю на своє ім'я, хоча вона є спільною сумісною власністю подружжя. ІНФОРМАЦІЯ_1року ОСОБА_5. померла і ОСОБА_1. подав у встановлений законом строк заяву до 6-ї ДНК про відмову від спадщини на користь свого сина, а її чоловіка ОСОБА_6., який звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті матері. Таким чином, він є спадкоємцем 1\2 частини спірної земельної ділянки. 08.06.2004 року ОСОБА_1. продав спірну земельну ділянку у цілому ОСОБА_2., дана угода посвідчена приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_3. Вважає, що дана угода купівлі-продажу є недійсною, оскільки ОСОБА_6. є спадкоємцем і власником 1\2 частини земельної ділянки площею 0,0605 га, а її відчуження було проведено без його письмової згоди та відома, тобто нотаріусом було порушено п. 43 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій, де зазначено, що при посвідченні угод по розпорядженню спільним майном, якщо правовстановлюючий документ оформлено на одного із співвласників, нотаріус повинен був вимагати письмову згоду інших співвласників, чого зроблено не було, чим було порушено п. 54 вищевказаної Інструкції, оскільки нотаріус не впевнився, що продавець сповістив у письмовій формі інших співвласників про свій намір продати земельну ділянку. Крім того, зазначила, що з 01.01.2002 року в Україні заборонена купівля-продаж земельних ділянок для садівництва до 01.01.2007 року, згідно Закону України «Про внесення змін до Земельного кодексу України» №2059-IV від 06.10.2004 року, де до розділу X Земельного кодексу України внесено зміни, у яких зазначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у власності земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства та іншого товарного сільськогосподарського виробництва, а також громадяни України - власники земельних часток (паїв) не вправі до 01.01.2007 року продавати або іншим способом відчужувати

2   

належні їм земельні ділянки та земельні частки (паї), крім передачі їх у спадщину та при вилученні земель для суспільних потреб. Крім того, посилалася на Указ Президента «Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення» №399\2000 від 09.03.2000 року, у п. З якого зазначено, що дія цього Указу не поширюється на земельні ділянки, надані у користування та передані у власність громадянам України із земель, що перебувають у державній або комунальній власності, для ведення особистого підсобного господарства, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель, дачного і гаражного будівництва, садівництва, а також громадянам і юридичним особам України для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. У зв'язку з чим вважала, що угоди купівлі-продажу, укладені власниками землі з порушенням встановленого для них порядку придбання або відчуження земельних ділянок повинні визнаватися недійсними. Просила позов задовольнити і визнати недійсною угоду купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0605 га, розташовану у м. АДРЕСА_1, укладену 08.06.2004 року між ОСОБА_1. та ОСОБА_2., посвідчену приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_3., повернувши сторони у первісний стан.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_7., що діє на підставі довіреності, позовні вимоги ОСОБА_1. не визнав зазначивши, що ні відповідачем, ні нотаріусом п.п. 43,53,54 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій порушено не було, оскільки позивачем не надано жодного документу, який би свідчив про власність декількох осіб на відчужувану земельну ділянку, відповідачем та нотаріусом також не порушувався п. 62 Інструкції, оскільки нотаріус вилучив у позивача Державний акт про право приватної власності на землю, виданий виконкомом Харківської міської ради народних депутатів від ІНФОРМАЦІЯ_2року. Постановою КМУ №449 від 02.04.2002 року передбачено, що раніш видані державні акти про право приватної власності на землю, державні акти про право постійного користування землею залишаються діючими і підлягають заміні у випадку добровільного звернення громадян чи юридичних осіб. Таким чином, нотаріус мав право вилучити у ОСОБА_1. державний акт на землю старого зразку, що не є порушенням діючого законодавства. Згідно з діючим законодавством на момент укладення спірної угоди власником земельної ділянки був ОСОБА_1., що підтверджувалось державним актом про право власності, отже, ОСОБА_6. не міг успадкувати від своєї матері частину земельної ділянки, оскільки ОСОБА_1. його приватизував ІНФОРМАЦІЯ_2 року, а ОСОБА_5. померла після цього -ІНФОРМАЦІЯ_1року. Купівля-продаж земельної ділянки планувалася ОСОБА_2., ОСОБА_1. та ОСОБА_8. ще з квітня 2004 року. Під час укладення спірної угоди у нотаріуса були присутні онук та невістка позивача. За гроші, отримані від продажу земельної ділянки в той же день у того ж нотаріуса була укладена угода купівлі-продажу однокімнатної квартири для онука позивача. У момент укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки сторони домовилися про те, що ОСОБА_1. звільнить земельну ділянку від свого майна до 01.09.2004 року, про що в спірній угоді було зазначено. Посилання позивача на те, що з 01.01.2002 року в Україні заборонена купівля-продаж земельних ділянок для садівництва є безпідставним, виходячи з наступного: усіма нормативними актами, на які посилається представник позивача, встановлено обмеження стосовно продажу земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Власник земельної ділянки ОСОБА_1 не використовував належну йому земельну ділянку для сільськогосподарських потреб та ураховуючи, що земельна ділянка площею 0,0605 га, розташована по АДРЕСА_1не відноситься до земель сільськогосподарського призначення заборони на її продаж; не було. У зв'язку з чим просив у задоволенні позову ОСОБА_1. відмовити.

Третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3. в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1. не визнала зазначивши, що 08.06.2004 року по реєстру №4285 був посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки, розташованої у м. АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1. У матеріалах справи є екземпляр договору купівлі-продажу земельної ділянки, державний акт про право приватної власності на землю, висновок про визначення експертної грошової оцінки земельної ділянки, довідка про відсутність заборони, витяг з єдиного реєстру заборон та арештів, витяг з реєстру застав рухомого майна в податковій заставі. В державному акті на землю вказано призначення земельної ділянки - ведення садівництва. Про існування на земельній ділянці капітальних споруд їй сторони по справі не говорили. З розмови зі сторонами їй стало відомо, що на ділянці є побудови, які не мають цінності, в експлуатацію вони не здавались, правовстановлюючих документів на них не існує. Позивачеві був прочитаний договір купівлі-продажу земельної ділянки і він мав намір укласти дану угоду, всі пункти спірного договору були йому зрозумілі. У 1995 році ОСОБА_1. отримав у виконавчому комітеті акт про право приватної власності на землю, у якому вказано, що акт виданий на підставі рішення виконавчого комітету, тобто земельна ділянка була отримана ОСОБА_1. безоплатно і не є спільною сумісною власністю подружжя. Ствердження ОСОБА_4. про те, що нотаріус не витребував акт на землю є помилковим, оскільки в матеріалах нотаріальної справи є оригінал акту про право власності на землю, заміну акту за новими формами проводити було не потрібно, оскільки при зміні форм акта правовий документ про право власності не змінювався. Просила у задоволенні позову відмовити, оскільки вважала, що відсутні правові підстави для його задоволення.

3

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, думку третьої особи, дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини:

Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради народних депутатів за №82 від 08.02.1995 року ОСОБА_1., як члену садівничого товариства «Південний-1», передано у приватну власність земельну ділянку №13 площею 0,0605 га розташовану у м. АДРЕСА_2 для ведення садівництва та отримано ним державний акт про право приватної власності на землю.

08.06.2004 року між сторонами було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_3., зареєстрований у реєстрі за №4285, в силу якого ОСОБА_1. продав ОСОБА_2. належну йому земельну ділянку площею 0,0605 га, яка розташована у м. АДРЕСА_1 для ведення садівництва.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Земельного кодексу України» №2059-IV від 06.10.2004 року, до п.15 розділу X Земельного кодексу України внесено зміни, у яких зазначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у власності земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства та іншого товарного сільськогосподарського виробництва, а також громадяни України - власники земельних часток (паїв) не вправі до 01.01.2007 року продавати або іншим способом відчужувати належні їм земельні ділянки та земельні частки (паї), крім передачі їх у спадщину та при вилученні земель для суспільних потреб.

Відповідно до ч. З ст.. 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно листа Харківського міського управління земельних ресурсів за №2402 від 11.07.2005 року земельна ділянка №13 в садівничому товаристві «Південний-1» площею 0,0605 га розташована в м. АДРЕСА_1, передана у власність ОСОБА_1. для ведення садівництва, відноситься до земель сільськогосподарського призначення.

Таким чином, суд вважає, що спірний договір купівлі-продажу земельної ділянки був посвідчений нотаріусом у період встановлення мораторію на відчуження ряду земель сільськогосподарського призначення на підставі певних цивільно-правових угод, тобто вищевказаним мораторієм заборонено відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, яке здійснюється на підставі угоди купівлі-продажу.

Ствердження представника відповідача та нотаріуса стосовно того, що нотаріус діяв у відповідності до вимог Земельного Кодексу України та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України суд оцінює критично, оскільки факти порушень вищевказаних нормативних актів знайшли своє підтвердження у ході проведення перевірки щодо законності діяльності нотаріуса ОСОБА_3., що підтверджується наказом за №142\6 від 18.07.2005 року Харківського обласного управління юстиції, у результаті якої нотаріальна діяльність ОСОБА_3. була призупинена, і у ході судового розгляду справи доказів, які б спростовували вищевикладені факти порушень надано не було.

В силу ст.. 210 Земельного Кодексу України угоди, укладені із порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу, дарування, застави, обміну земельних ділянок, визнаються недійсними за рішенням суду.

У зв'язку з чим, суд вважає угоду купівлі-продажу земельної ділянки, укладену 08.06.2004 року між ОСОБА_1. та ОСОБА_2. такою, що суперечить актам цивільного законодавства, а отже, недійсною, а відповідно, позов ОСОБА_1. обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10,11,60, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 22,210, п.15 розділу X Перехідних положень до Земельного кодексу України, ст..ст. 203,216 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

 Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки №13 площею 0,0605 га, розташований у м. АДРЕСА_1, укладений 08.06.2004 року між ОСОБА_1та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3., зареєстрований у реєстрі за №4285, повернувши сторони у первісний стан.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ст. 295 ЦПК України.