АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 січня 2011 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:
Головуючого судді: Медяного В.М.,
суддів: Матківської М.В., Сопруна В.В.,
при секретарі: Сніжко О.А.,
за участю сторін у справі: позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4, відповідача ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про припинення права власності на незначну частку в майні та визнання права власності,,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 13 жовтня 2010 року, -
в с т а н о в и л а :
У січні 2010 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні належною йому на праві власності 67/96 часткою в квартирі АДРЕСА_1 та просив заборонити ОСОБА_3 та будь кому замінювати замки чи вхідні двері без його присутності та згоди. Також просив виділити його 67/96 частку в квартирі по АДРЕСА_1 в натурі та встановити порядок користування співвласниками приміщеннями загального користування в даній квартирі.
В ході розгляду справи позивач ОСОБА_1 збільшив свої позовні вимоги та просив повністю припинити право власності відповідачів на незначні частки в квартирі АДРЕСА_1, оплатно, за ціною 14584,41 грн. кожному, зняти відповідачів з реєстрації в квартирі та визнати за ним (ОСОБА_1.) право власності на зазначену квартиру в цілому.
Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 13 жовтня 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким його позов задовольнити повністю, посилаючись на неповне з’ясування та недоведеність всіх обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши пояснення сторін у справі, надавши сторонам достатній час для укладення між ними мирової угоди, яким вони не скористались, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Встановлено , що сторони у справі є співвласниками двохкімнатної АДРЕСА_1, житловою площею 25,8 кв.м. та загальною площею 43,7 кв.м., розташованої на 1 поверсі 4 поверхового будинку.
Так зокрема, позивачу ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 17.10.2009 року, укладеного між ним (ОСОБА_1.) та ОСОБА_7, яка діяла від імені ОСОБА_8, належить 67/96 часток АДРЕСА_1.
Інша частина даної квартири на підставі свідоцтва про право власності на житло від 29.03.1993 року, виданого виконкомом Вінницької міської ради народних депутатів згідно рішення від 29.03.1993 року № 183 належала ОСОБА_2, надалі ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які померли.
З матеріалів спадкової справи №1207/05 ОСОБА_10, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 вбачається, що крім ОСОБА_8.( продавець за договором купівлі-продажу, яка своє право власності оформила і відчужила позивачу ) із заявами про прийняття спадщини звернулись дочка померлої ОСОБА_5 та сини померлої ОСОБА_3 та ОСОБА_6 –відповідачі у справі.
Свідоцтва про право власності на вищевказану квартиру відповідачами не оформлялись в зв'язку із судовим розглядом справи. Однак сторони визнали той факт, що відповідачі є належними власниками 29\96 частки в нерухомому майні, яким є спірна квартира, оскільки у відповідності до норм закону вони вчасно подали заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини.
Висновком судової будівельно-технічної експертизи від 25.06.2010 року визначено, що єдиним варіантом розділу спірної квартири є грошова компенсація однієї сторони на користь іншої. Кожному з трьох осіб (відповідачам) при стягненні грошової компенсації за їх частку у майні належить 14 584,41 грн.
Відповідно до ст..365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, у разі наявності чотирьох підстав.
Відповідно до норм ч.2 ст. 365 ЦК України позивач ОСОБА_1 попередньо вніс вартість часток відповідачів на депозитний рахунок суду /а.с.144/.
Суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність відмови в задоволенні даного позову, враховуючи те, що правила статті допускають можливість припинення права лише одного зі співвласників на частку в спільному майні, а не відразу трьох, як того просить позивач; беручи до уваги пояснення відповідача про можливість спільного володіння і користування спірною квартирою, відсутність у позивача доказів на спростування даного факту та можливість завдання у разі такого припинення істотної шкоди інтересам відповідача, оскільки іншого житла він не має, а компенсація за його частку в квартирі, яку пропонує позивач є незначною, тому суд вважає, що позовна вимога ОСОБА_1 про припинення права власності відповідачів на їх незначні частки в квартирі є безпідставною та необгрунтованою, а отже такою, що задоволенню не підлягає.
Щодо вимоги про зняття відповідачів з реєстрації в квартирі, то суд першої інстанції вважає, що дана вимога заявлена не у спосіб визначений нормами ч.2 ст.16 ЦК України, не була обґрунтована позивачем в ході розгляду справи, а також заявлена до відповідачів до обсягу обов»язків , яких не входить вирішення даного питання .
Так, відповідно до вимог ст.. ЗЗ ЦПК України, суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, може залучити до участі у справі іншу особу як співвідповідача. Проте, позивачем відповідного клопотання заявлено не було.
Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції. Судом першої інстанції повно з’ясовані фактичні обставини справи, які мають істотне значення для справи в межах наданих сторонами доказів, правильно визначені правовідносини, що склалися між сторонами, їх об’єктивний склад, права та обов’язки сторін, вірно застосовані норми матеріального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають достатніх підстав для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.
Відповідно до ст..321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст.. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Відповідно до ст..365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:
1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;
2) річ є неподільною;
3) спільне володіння і користування майном є неможливим;
4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім»ї.
Частина 1 ст. 365 ЦК України визначає підстави, лише за наявності яких суд може задовольнити позов співвласників про припинення права на частку одного з них. При цьому для задоволення позову суд має встановити наявність усіх чотирьох підстав. Відсутність бодай однієї з них свідчить про неможливість задоволення позову співвласників.
Як установлено судом, відповідачі в спірній квартирі не проживають, а лише перебуває зареєстрованим один відповідач ОСОБА_3
Пропозиція позивача стосовно варіантів припинення права спільної часткової власності відповідачів на спірне жиле приміщення відповідачами відхилена.
Відповідно до положень статей 21,24,41 Конституції України, статей 319,358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, у тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.
Виходячи з цих положень правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування і розпорядження частково власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток, співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.
Встановлено, що запропонований позивачем та проведеною експертизою варіант припинення часток відповідачів у спільному майні – спірній квартирі, завдасть істотної шкоди інтересам інших співвласників даної квартири –відповідачів у справі.
Крім цього, колегія суддів вважає за необхідне врахувати при розгляді справи те, що як вбачається з матеріалів справи (а.с. 139) СВ Ленінського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області порушено кримінальну справу по факту шахрайських дій вчинених по відношенню до ОСОБА_3, за ознаками злочину, передбаченого ст. 190 ч. 4 КК України і на даний час кримінальна справа знаходиться на посмертній судово-психіатричній експертизі у ВОПНЛ ім.. О.І.Ющенка, яка має суттєве значення для даної справи.
Також необхідно врахувати і те, що один із відповідачів, а саме ОСОБА_6 є інвалідом 2 групи з дитинства, а тому припинення його частки у спірній квартирі може завдати істотної шкоди і його інтересам.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. ст. 4, 303, 307, 308, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 13 жовтня 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: В.М.Медяний
Судді: М.В.Матківська
В.В.Сопрун