Справа №25/2011 р.                     оскаржуване рішення ухвалено під головуванням                                                                    Категорія:   44                                                                                     Прокопчук А.В.

                                                                                                           Доповідач: Нікушин В.П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ВІННИЦЬКОЇ  ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

13 січня 2011 року                                        м. Вінниця

    Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:

    Головуючого: Нікушина В.П.

    Суддів:  Копаничук С.Г., Сороки Л.А.

    При секретарі:  Кирилюк Л.М.

            За участю представників:  ОСОБА_2 та ОСОБА_3

           Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про встановлення порядку користування квартирою, визнання ордеру недійсним та за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про визнання його таким, що втратив право користування квартирою за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 22 вересня 2010 року, ухвалене за їхніми позовами,-

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2006 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про розподіл квартири АДРЕСА_1 в ході розгляду справи він змінив позовні вимоги і поставив питання про встановлення порядку користування цією квартирою, а також звернувся до тих же відповідачів з позовом про визнання недійсним ордеру, виданого на цю квартиру на ім’я ОСОБА_5

В свою чергу ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в червні 2009 року звернулись в суд з позовом до ОСОБА_4 про визнання його таким, що втратив право користування цією ж квартирою.

     Мотивуючи свої позовні вимоги ОСОБА_4 посилався на те, що спільним рішенням адміністрації Вінницького промислового об’єднання «Хімпром» і профспілкового комітету(протокол №9 від 30 травня 1996 року йому було видано ордер за №18 від 1 березня 1999 року на заселення  трьохкімнатної квартири АДРЕСА_2).

      Квартира була виділена на нього, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, матір відповідачки. В дійсності він ніякого відношення не мав до вказаних осіб і пропонував їм провести розподіл цієї квартири з метою її подальшої приватизації. Однак відповідачі відмовились пристати на його пропозицію, в зв’язку з цим він звернувся з позовом в суд про розподіл квартири, але в процесі розгляду справи змінив позовні вимоги і поставив питання про встановлення порядку користування спірною квартирою.

     ОСОБА_4 просив залишити йому в користуванні кімнати №4 площею 31,8 кв.м. та №5 площею 31,5 кв.м., а в користуванні відповідачів залишити кімнати №2 площею 29,1кв.м. та №3 площею 30,3 кв.м.

      Решту приміщень квартири, а саме веранду, прихожу, туалет , ванну та кухню залишити в спільному користуванні.

     Мотивуючи позовні вимоги щодо визнання ордеру недійсним він посилався на те, що ордер на спірну квартиру був виданий на його ім’я, до якого були внесені ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7

      В червні 2009 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулись в суд з позовом про визнання його таким, що втратив право користування квартирою, при цьому вони надали ордер №18 від 18 лютого 1999 року на вселення до цієї ж квартири, виписаний на ім’я ОСОБА_5

      Цей ордер він вважає недійсним, оскільки ОСОБА_5 ніколи не перебувала на квартирному обліку і рішення про надання їй житла не приймалось.

      ОСОБА_5 та ОСОБА_6 мотивуючи позовні вимоги про визнання ОСОБА_4 таким, що втратив право користування квартирою, посилались на те, що спірна квартира була надана ОСОБА_5 за спільним рішенням профкому та адміністрації Вінницького виробничого об’єднання «Хімпром», де вона працювала.

 ОСОБА_4 ніколи не входив до складу її сім’ї.

     Займаючи посаду начальника територіального управління Держнагляду охорони праці у Вінницькій області він примусив адміністрацію «Хімпрому» та профком включити його до складу сім’ї на отримання квартири.

      Вона змушена була погодитись на отримання житла на таких умовах. ОСОБА_4 вселився до цієї квартири разом з ними.

      2 серпня 1999 року ОСОБА_4 у їх відсутність вибрався з квартири і з того часу в квартирі не мешкає, участі в її переобладнанні та ремонті не приймав.

     Спірна квартира набула статусу житла  лише у 2008 році, на той час відповідач в ній не проживав майже дев’ять років.

      Отже відповідач не набув прав і обов’язків, що випливають з договору найму житлового приміщення.

      Рішенням суду першої інстанції від 22 вересня 2010 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено, а позовні вимоги ОСОБА_5, ОСОБА_6 задоволені. ОСОБА_4 визнано таким, що втратив право користування АДРЕСА_2

     З таким рішенням не погодився ОСОБА_4 і оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі він просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в задоволенні їх позову та задовольнити його позовні вимоги.

      Ставлячи під сумнів законність оскаржуваного рішення він в апеляційній скарзі посилається на те, що суд залишив поза увагою докази того, що квартиронаймачем спірної квартири являється він, ОСОБА_4, відносно якого приймалось рішення про виділення квартири від 30 травня 1996 року і на його ім’я видавався ордер на заселення цієї квартири.

     На його ім’я відкривався особовий рахунок з ним укладались договори на утримання прибудинкової території.

       ОСОБА_4 вважає, що суд не мав жодних підстав для того, щоб визнавати його таким, що втратив право користування спірною квартирою, адже в основу цього рішення були покладені акти про замір температури в квартирі від 22 вересня 2004 року, який нібито було складено на початку отоплювального сезону, в той час коли отоплювальний сезон розпочинається з 15 жовтня. А також до уваги прийнято акт, складений 10 квітня 2010 року в той час, коли справа в провадженні суду перебуває з липня 2006 року.

     В апеляційній скарзі також зазначається, що суд не дав належної оцінки тій обставині, що на спірну квартиру було видано два ордери, а також тій обставині, що ОСОБА_4 звернувся за захистом своїх порушених прав до суду у 2005 році і з того часу змушений не проживати в квартирі, тому, що ОСОБА_5 створювала умови неможливі для проживання.

     ОСОБА_4 вважає, що судом першої інстанції дана упереджена оцінка наявним у справі обставинам і доказам.

      Колегія суддів, заслухавши доповідача, ОСОБА_4, його представника, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та їхнього представника, перевіривши доводи апеляційної скарги, а також законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

     Відповідно до вимог ч. 1 ст. 213 ЦК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

      Оскаржуване рішення цим вимогам не відповідає.

      Ст. 2 ЖК України визначає, що завданням житлового законодавства є регулювання житлових відносин.

       Суд першої інстанції розглядаючи дану справу, залишив поза увагою ті обставини, що правовідносини, що склались між сторонами по справі до прийняття в експлуатацію житлового будинку по АДРЕСА_2, в якому знаходиться спірна квартира знаходились поза межами дії житлового законодавства.

      Встановлено і цього не заперечують сторони по справі, що статусу житлового приміщення квартира №4 набула після прийняття рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради №713 від 27.03. 2008 року про реконструкцію будівлі дитячого садка і прийняття в експлуатацію будинку в якому  знаходиться квартира.

     Відповідно до ст. 4 ЖК України житловий фонд України утворюють жилі будинки, а також жилі приміщення.

     Отже, на відносини, що склались між сторонами по справі до набуття спірною квартирою статусу житлового приміщення не поширюється дія ЖК України.

     Виходячи із положень ст. 58 ЖК України  ордер видається для вселення до житлового приміщення.

     Як вбачається із матеріалів справи наявні копії ордерів, були  видані на ім’я ОСОБА_4 від 1 03. 1999 року та на ім’я ОСОБА_5 від 25.02. 1999 року для вселення в АДРЕСА_2, в той час коли вона була зареєстрована як приміщення дитячого садка.

     Зважаючи на те, що вказані ордери видані без дотримання вимог ст. 58 ЖК України, тому, вони не створюють будь-яких правових наслідків в тому числі і права на вселення.

      В подальшому, після зміни цільового призначення приміщення і надання йому статусу житла у 2008 року сторони по справі не набули права на проживання в спірній квартирі на законних підставах. Тому, позовні вимоги, як   ОСОБА_4 так і ОСОБА_5, ОСОБА_6 не ґрунтуються на законі і задоволенню не підлягають.

     Разом з цим вони не позбавлені можливості легалізувати свої права на вказану квартиру.

      Фактичні обставини справи вказують на те, що сторонам по справі Вінницьким промисловим обєднанням «Хімпром»  було надано приміщення в будівлі дитячого по АДРЕСА_2 під квартиру. На час розгляду справи вони ним користуються, після переобладнання під квартиру, зареєстровані в ній, відкритий лицевий рахунок, здійснюється оплата комунальних послуг.

       За наведених обставин, на підставі ст.ст. 2,4,58, 59, 72 ЖК України, керуючись ст.ст.307, 308, 313,314,315 ЦПК України, колегія суддів палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області,-

ВИРІШИЛА:

      Апеляційну  скаргу  ОСОБА_4 задовольнити частково.

      Рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 22 вересня 2010 року, ухвалене по справі за  позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про встановлення порядку користування квартирою, визнання ордеру недійсним та за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про визнання його таким, що втратив право користування квартирою скасувати.

    Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про встановлення порядку користування квартирою, визнання ордеру недійсним відмовити.

     В позові    ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про визнання його таким, що втратив право користування квартирою відмовити.

      Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

                         Головуючий суддя:

                                                Судді: