2-а-48/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 12.01.2011  

Лутугинський районний суд Луганської області у складі головуючого судді Бескровного Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної допомоги дітям війни,

ВСТАНОВИВ:

16 грудня 2010 року позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він має статус «дитини війни» у зв’язку з чим, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виплачувана йому пенсія повинна підвищуватись на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. У 2007-2009 роках йому таке підвищення не виплачувалося. Позивач просив визнати неправомірними дії відповідача по нарахуванню та виплаті допомоги як дитині війни, як такі , що суперечать Конституції України та Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зобов’язати відповідача нарахувати йому та виплатити не отриману допомогу з 9.07.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р.  Просив розглянути справу за його відсутності.

          Представник відповідача у судове засідання не з’явився, просив розглянути справу за його відсутності, вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду та вимоги э безпідставними, у зв’язку з чим наполягає на відмові у задоволенні позову.

          26 грудня 2010 року постановлено ухвалу про розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі ч.3 ст.122 КАС України. Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач має правовий статус дитини війни, що підтверджується копією посвідчення.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-4, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дію статті 6  Закону України  « Про соціальний захист дітей війни» було зупинено, а тому у позивача не було права на отримання зазначеної в позові доплати до пенсії в 2006 році.

Статтею 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинена.  

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення статті 71  Закону України  «Про державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ввизнані такими, що не відповідають Конституції України.

          Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, за період з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року, за який заявлено позовні вимоги, положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» стосовно того, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком були чинними лише з 9 липня 2007 року (день ухвалення рішення Конституційним Судом України) до 31 грудня 2007 року.

          Враховуючи вищевикладене, суд вважає зобов*язати відповідача нарахувати та виплатити позивачці підвищення до пенсії за віком як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, а дії відповідача за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року по відмові в нарахуванні та виплаті підвищення до пенсії як дитині війни у зазначеному розмірі є неправомірними.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Саме у вказаному розмірі підвищено пенсію позивача з 01.01.2008 року. Вказаний факт сторонами не оспорюється та додаткового підтвердження не потребує.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України.

Таким чином, вимоги позивача щодо зобов’язання управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області здійснити перерахунок підвищення до пенсії як дитини війни у 2008 році підлягає задоволенню лише з 22 травня 2008 року, а дії відповідача за період з 22 травня 2008 року по відмові в нарахуванні та виплаті підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі  30 відсотків мінімальної пенсії за віком є неправомірними.  

У відповідності до ч.2 ст.11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

В позовній заяві позивачка просила суд зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити їй підвищення до пенсії як дитині війни згідно зі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» по теперішній час. Суд вважає за можливе для повного захисту прав позивачки вийти за межі позовних вимог та зобов’язати відповідача нараховувати та виплачувати підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії  за віком з 22 травня 2008 року без обмеження певною датою, оскільки Законом України «Про соціальний захист дітей війни» не передбачено строк його дії.

Враховуючи, що про своє порушене право позивачка дізналася з відповіді відповідача від 8.12.2010р., то суд вважає, що строк звернення до суду не пропущено.

Згідно ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, а у випадку часткового задоволення позову – відповідно до задоволених вимог.

          Керуючись ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст.62, 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 року та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, ст.ст. 2,11, 17, 18, 87, 94,99, 102, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

                                                           ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі по відмові в нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни на підставі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 9.07.2007р. по 31.12.2007р. та з 22 травня 2008 року.

Зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни  згідно зі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» 9.07.2007р. по 31.12.2007р. та з 22 травня 2008 року з урахуванням виплачених сум.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 3,40 грн.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя: