АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОІ ОБЛАСТІ
Справа № 22 ц - 8899 /2010 р. Головуючий по першій інстанції
Литвиненко І.Ю.
Суддя-доповідач Обідіна О.І.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А ЇН И
2010 року листопада місяця « 3 » дня м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого: Обідіної О.І.
Суддів: Карнауха П.М. , Дорош А.І.
при секретарі Ткаченко Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 23 березня 2010 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ПроКредитбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
колегія суддів , заслухавши доповідь судді - доповідача Обідіної О.І.
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 23.03.2010 р. позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ПроКредитбанк» задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ПАТ «ПроКредитбанк» заборгованість за кредитним договором № 11.9894/1943 від 6 лютого 2008 року , яка склалась станом на 17 червня 2008 р., у сумі 225380 грн. 92 коп., судові витрати у сумі 1950 грн., а всього стягнуто 227330 грн.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ПАТ «ПроКредитбанк» заборгованість за кредитним договором №11.11237/1943 від 28 серпня 2008 року, яка склалась станом на 17 червня 2008 року , у сумі 249043 грн. 49 коп., судові витрати у сумі 1700 грн., а всього стягнуто грошових коштів на загальну суму 250743 грн. 49 коп.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, його оскаржили відповідачі, які , посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просять рішення скасувати та направити справу на новий розгляд.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 309 ч.1 п. 3 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи .
По справі встановлено та не заперечується сторонами, що 23.08.2005 р. між ОСОБА_4 та ЗАТ «Про кредит Банк» укладено рамкову угоду, за якою останній зобов»язувася здійснювати кредитування в межах ліміту – 300000 доларів США протягом 180 місяців.
На виконання вказаної рамкової угоди сторони уклали договір про надання траншу № 11.9894/1943 від 06.02.2008 р. , згідно якого ОСОБА_4 отримав кредит в розмірі 30000 доларів США, строком на 72 місяці, зі сплатою 14% річних.
28.08.200р . в рамках дії рамкової угоди, був укладений договір про надання траншу № 11.11237/1943 , за якою ОСОБА_4 отримав 31000 доларів США, строк на 120 місяців, зі сплатою 13,9 5 річних.
Виконання вказаних зобов»язань було забезпечено договорами поруки - між ЗАТ «Про Кредит Банк» та ОСОБА_3 ( договір від 06.02.2008 р. № 1943-ДП5) та між ЗАТ «ПроКредит Банк» та ОСОБА_5 (договір від 28.08.2008 р. № 1943- ДП 6 ).
За умовами договору від 06.02.2008 р. позичальник повинен був погасити кредитні зобов»язання не пізніше 06.05.2009 р.
Про те, позичальник ОСОБА_4 кредитні зобов»язання не виконував, у зв»язку з чим банком були надіслані письмові вимоги про повне дострокове погашення кредитів . Оскільки вказана вимога залишилась без виконання, банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості по кредитними договорами ( договори про надання траншу) з солідарних боржників ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов»язання повинні виконуватись належним чином, оскільки позивальник тривалий час не виконував кредитні зобов»язання, відповідно до п. 8.2. договору №2 про внесення змін до рамкової угоди № 1943 банк має право вимагати дострокового погашення кредиту. Враховуючи надані позивачем розрахунки заборгованості станом на 17.06.2009 р., судом першої інстанції стягнуто з солідарних боржників на користь банку заборгованість по тілу кредиту , заборгованість за відсотками по графіку погашення заборгованості, відсотки за фактичне користування простроченим капіталом та пеню.
З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів.
Разом з тим, колегія не може в повній мірі погодитись з визначеним розміром заборгованості за кредитними угодами , зокрема в частині визначеного банком розміру пені .
Так, згідно розрахунку на а.с. 20 , на який посилався суд першої інстанції , розмір пені банк розраховував за формулою - А*Б* ( В+Д) – Г , де «А» сума заборгованості по капіталу внеску , «Б» кількість днів користування простроченим капіталом між датами зміни суми боргу, «В» сума заборгованості по капіталу внеску , «Д» сума заборгованості по процентав внеску, «Г» фактична сплачена боржником сума пені на дату розрахунку. Користуючись вказаною формулою, позивачем був визначений розмір пені за першим кредитним договором в розмірі 5406 грн.13 коп. та за другим відповідно - 3891 грн.03 коп.
Кредитними договорами передбачена відповідальність, за якою у випадку прострочення погашення грошових зобов»язань позичальник сплачує пеню за кожний день прострочення у розмірі 0,5 % від суми непогашеної заборгованості…
Як пояснив представник позивача , під сумою непогашеної заборгованості необхідно розуміти розмір заборгованості за принципом капіталізації, тобто шляхом накопичування прострочених щомісячних зобов»язань.
Проте, згідно ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання за кожен день прострочення виконання.
В даному випадку, позичальником ОСОБА_4 не було дотримано вимоги про виконання грошового зобов»язання у вигляді сплати щомісячних періодичних платежів по погашенню кредиту та відсотків за його користування . Згідно графіку повернення кредиту та сплати відсотків від 06.02 2008 р. розмір періодичного щомісячного платежу становив 626 доларів США та 484, 11 доларів США за умовами траншу від 28.08.2008 р. Таким чином, обрахування пені повинно здійснюватись не із загального розміру простроченої заборгованості , а нараховуватись на щомісячну заборгованість , у зв»язку з чим сума боргу за попередній місяць ( принцип капіталізації) не повинна додаватись до розрахунку пені за наступний місяць, тобто пеня повинна нараховуватись на щомісячну суму заборгованості.
З огляду на викладені обставини , колегія суддів не приймає до уваги надані позивачем розрахунки в частині обрахування розміру пені, піддаючи сумніву принцип їх нарахування.
Разом з цим, колегією суддів звернуто увагу на надані в ході розгляду справи в апеляційній інстанції відповідачами, за відсутністю яких в судових засіданнях суд першої інстанції в порядку ст. 224 ЦПК України постановив заочне рішення, висновок експертного економічного дослідження.
Використовуючи дані про встановлений сторонами графік погашення кредиту та відсотків , про розмір платежів, кількість днів між датами зміни суми боргу , експертом встановлено, що загальна сума заборгованості за кредитом від 06.02.2008 р. складає 218669 грн.80 коп., зокрема встановлений розмір пені складає 956 , 25 , а за другим траншем заборгованість склала 244886,79 грн. , де пеня склала 607 грн.42 коп.
Розцінюючи вказаний висновок як належний та допустимий доказ по справі, колегія суддів приймає до уваги встановлені експертом розміри заборгованості , у зв»язку з чим вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції шляхом зменшення розмірів заборгованості по кредитним зобов»язанням.
Крім того, колегією суддів звернуто увагу на те, що суд першої інстанції при вирішенні питання про розподіл судових витрат фактично двічі стягнув з солідарних боржників судовий збір - 1700 грн. по кредитній угоді від 06.02.2008 р. та 1700 грн. по угоді від 28.08.2008 р. , що суперечить положенню ст. 3 Декрету КМУ «Про державне мито» , якою максимальний розмір ставки державного мита визначений в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Також підлягають до стягнення судові витрати у розмірі 850 грн. в якості судового збору , оскільки апеляційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_3 залишились не оплаченими при їх подачі до апеляційної інстанції.
Керуючись ст. 303, 309 ч.1 п.3, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задовольнити частково.
Змінити рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 23 березня 2010 в частині розміру заборгованості за кредитним договором № 11.9894/1943 від 06.02.2008 р. та за кредитним договором № 11.11237/1943 від28.08.2008 р.
Зменшити розмір заборгованості за кредитним договором № 11.9894/1943 від 06.02.2008 р. з 227330 грн. 92 коп. до 218669 грн.80 коп. та зменшити розмір заборгованості за кредитним договором № 11.11237/1943 від 28.08.2008 р. з 249043 грн.49 коп. до 244886 грн. 79 коп.
Виключити з резолютивної частини рішення посилання на стягнення 1700 грн. в якості судових витрат за вимогу про стягнення заборгованості за кредитним договором № 11.11237/1943 від 28.08.2008 р.
В іншій частині судове рішення залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в розмірі 850 грн. з кожного .
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних спав протягом 20 днів.
С У Д Д І : З оригіналом згідно С У Д Д Я Обідіна О.І.